Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 червня 2021 р. Справа№200/12189/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просила суд:
визнати протиправною бездіяльність в частині наведеної у рішенні № 26 від 04.08.2020 року відмови у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 50275,79 грн.,
зобов'язати виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 50275,79 грн.,
зобов'язати подати звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що під час оформлення спадщини померлого чоловіка ОСОБА_2 , дізналась про недоотриману ним пенсію за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 50275,79 грн., одразу після чого звернулась до відповідача із заявою про її виплату. Проте відповідач рішенням № 26 від 04.08.2020 року відмовив у виплаті недоотриманої пенсії посилаючись на сплив шестимісячного строку звернення, зазначивши при цьому, що вказана виплата не включається до складу спадщини. Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки дізналась про недоотриману пенсію чоловіка лише під час оформлення спадщини та вважає, що має право на її отримання, оскільки виплата не відбулась в зв'язку з бездіяльністю відповідача, а не смертю чоловіка. На підставі наведеного просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою від 29 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відстрочено сплату судового збору та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 23 лютого 2021 року об'єднані адміністративні справи за позовами ОСОБА_1 № 200/12189/20-а та № 200/1128/21-а. В останній позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення № 27 від 04.08.2020 року заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, пов'язані підставою виникнення спору з приводу права на отримання пенсії померлого чоловіка та поданими доказами, випливають з одних і тих самих правовідносин.
Відповідно до ухвали від 24 лютого 2021 року розгляд справи здійснюється в порядку загального провадження.
Ухвалою від 15 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
До судового засідання 24 травня 2021 року сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач на стадії підготовчого провадження надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Приписами частини 5 статті 250 КАС України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що в порушення статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262 від 09 квітня 1992 року позивач звернулась із заявою про отримання невиплаченої пенсії померлого чоловіка із пропуском шестимісячного строку звернення. Щодо пропуску строку звернення позивач повідомила лише про хворобу в серпні-вересні 2020 року, яку відповідач не вважає поважною, оскільки ОСОБА_1 була обізнана про наявність недоотриманих коштів, надавши при зверненні до нотаріуса лист від 17.07.2018 року № 9362/03-1 з Головного управління про наявність заборгованості, яка утворилася у результаті здійснення перерахунку пенсії померлого, за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року у розмірі 56 121,84 грн. та порядок виплати означеної заборгованості протягом 2019 - 2020 років.
Позивач надіслала до суду відповідь на відзив, в якому пояснила, що в зв'язку із зазначенням різних адрес відповідача на сайті та реєстрі юридичних осіб, звернулась з тотожними заявами, внаслідок чого були прийняті рішення № 26 та № 27 від 04.08.2020 року. В зв'язку з об'єднанням адміністративних справ позивач уточнила позовні вимоги, а саме просила:
визнати протиправними та скасувати рішення № 26 та № 27 від 04.08.2020 року,
зобов'язати виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 50275,79 грн.
Позивач також додала, що з листа відповідача від 17.07.2018 № 9362/03-1 не випливає, чи існувала заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_2 на день смерті та яка це сума, через що позивач пропустила строк з поважних причин.
З'ясовуючи обставини справи, судом встановлено таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.09.1961 року, була одружена з ОСОБА_2 , 1935 року народження та мешкала разом з чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 , згідно із довідкою № 4044 від 31.10.2020 року та паспортними даними.
Листом № 9362/03-1 від 17.07.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило чоловіка позивача - ОСОБА_2 про проведення перерахунку пенсії з 1 січня 2016 року враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08.05.2020 року за № 365/02-14 приватний нотаріус Покровського міського нотаріального округу Донецької області Богатова І.О. в зв'язку з оформленням спадщини направила запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо сум недоотриманих пенсійних виплат на ім'я померлого ОСОБА_2
Листом № 0500-0301-8/10722 від 10.06.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило приватного нотаріуса на запит щодо недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , що останній отримував пенсію за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262 від 09 квітня 1992 року, яка припинена 10.04.2019 року в зв'язку зі смертю. На дату смерті залишились суми недоотриманої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 50275,79 грн., які виплачуються відповідно до вимог статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262
27 липня 2020 року ОСОБА_1 направила до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за адресами: вул. Генерала Батюка, 8 та пл. Соборна, 3 міста Слов'янськ, заяви про отримання належних сум невиплаченої пенсії на померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Відповідач рішеннями тотожного змісту за № 26 та № 27 від 04.08.2020 року відмовив у виплаті недоотриманої пенсії, посилаючись на сплив шестимісячного строку звернення, зазначивши при цьому, що вказана виплата не включається до складу спадщини.
Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262 від 09 квітня 1992 року визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
За приписами частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.
Абзацом 3 пункту 4 цього Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1), передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті (абзац 3 пункту 2.26 розділу II Порядку № 22-1).
Таким чином, згідно з наведеними приписами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Відповідачем не оспорюється право ОСОБА_1 на отримання недоодержаної пенсії її померлим чоловіком за умови звернення не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Отже спірним у справі є пропуск позивачем строку звернення за належними виплатами.
При розгляді справи встановлено, що відповідач листом № 0500-0301-8/10722 від 10.06.2020 року повідомив приватного нотаріуса про існування заборгованості з пенсійних виплат ОСОБА_2 у якій також повідомив, що недоотримана пенсія не включається до складу спадщини відповідно до статті 61 Закону №2262. Таким чином, позивач тільки після повідомлення нотаріуса мала змогу звернутись до відповідача з відповідною заявою, що зробила 27 липня 2020 року.
Відповідач, посилаючись на обізнаність позивача про заборгованість із листа № 9362/03-1 від 17.07.2018 року, наполягає, що початок перебігу строку для звернення із заявою про недоотриману пенсію є дата смерті ОСОБА_2 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проте, суд враховує, що вищезазначений лист складений за життя ОСОБА_2 та направлений на його ім'я лише повідомляє про проведений перерахунок з 01.01.2016 по 31.12.2017 та щомісячні доплати.
Відповідно, вказаний лист не адресований позивачеві, не містить і не може містити інформації щодо сум заборгованості з пенсійних виплат на дату смерті ОСОБА_2 , а отже, за жодних умов не може вважатися повідомленням позивача про належні їй до виплати суми.
Інших доказів повідомлення позивача про суми заборгованості з пенсійних виплат на дату смерті ОСОБА_2 відповідачем не надано.
За загальним правилом перебіг строку починається від дня виникнення права, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Відповідачем не доведено що позивач знала, чи повинна була знати про недоотримані суми пенсії на момент смерті чоловіка
Тому суд дійшов висновку, що саме зазначені обставини, які не залежали від волі позивача, зумовили пропуск нею строку звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області за виплатою недоотриманої її чоловіком пенсії, що на переконання суду, є поважними причинами пропуску такого строку.
За таких обставин, вирішуючи справу суд керується такими приписами.
У відповідності до вимог статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства". Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".
У рішенні від 26 червня 2016 року по справі «Суханов та Ільченко проти України» (CASE OF SUKHANOV AND ILCHENKO v. UKRAINE) заяви № 68385/10 та 71378/10 в § 53 Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі «Колишнього короля Греції та інші проти Греції» (Former Kingof Greece and Others v. Greece) заява № 25701/94, п.п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Одночасно, стосовно критеріїв частини другої статті 2 КАС України відповідачем не доведено, що оскаржені рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Вказані обставини є підставами для визнання протиправним та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від № 26 та № 27 від 04.08.2020 року, які ґрунтуються виключно формальним пропуском строку звернення, визначеного статтею 61 Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю у формі надання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що звіт не належить до складу позовних вимог, а є процедурним питанням, встановлення судового контролю відповідно до статті 382 КАС України є правом суду. За даних обставин справи, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю у формі надання звіту про виконання судового рішення, враховуючи те, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню.
Вирішуючи питання судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини 2 статті 133 КАС якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою суду від 29 грудня 2020 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру.
Керуючись статтями 2, 133, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 26 та № 27 від 04.08.2020 року про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у виплаті недоодержаної пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) недоотриману пенсію ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 50275 (п'ятдесят тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 79 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України - 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 червня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.А. Чекменьов