Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 травня 2021 р. Справа№200/1265/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасенка І.М.,
при секретарі судового засідання: Масловій К.С.,
за участю представника відповідача Пономаренка В.С.,
розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, УПФ) про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року відповідачем 05.01.2021 року здійснено перерахунок з розрахунку посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно до довідки від 05.03.2020 року № 04-352, але при цьому відповідач нарахував позивачу щомісячне грошове утримання судді у відставці в розмірі 74% суддівської винагороди, замість призначених ОСОБА_1 при виході у відставку 90%. З таким рішенням і перерахунком відповідача, ОСОБА_1 не згодна, у зв'язку із чим звернулась до Донецького окружного адміністративного суду.
Позивач просила суд: 1) визнати протиправним рішення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, виконане 05.01.2021 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року про перерахунок ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; 2) зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькій області від 05.03.2020 року № 04-352 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року з урахуванням фактично виплачених сум, врахувавши також що повний стаж ОСОБА_1 на посаді судді (з урахуванням прирівняного до нього стажу, який дає право на відставку судді) складає 33 роки 6 місяців 16 днів.
02 квітня 2021 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
21 квітня 2021 року, ОСОБА_1 надала суду уточнений позов, доповнивши позовні вимоги вимогою про зобов'язання Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського з 01.09.1981 року по 01.07.1984 року включно (тобто 1 рік 5 місяців).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
Позивач до судового засідання не з'явилась, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином. Просила суд розглядати справу за її відсутністю.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, а тому просив відмовити позивачу у задоволенні позову. Надав суду письмовий відзив на позов.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 , ОСОБА_1 перебуває на обліку в Волноваському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди з 21.09.2016 року, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідач - Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Положенням про Пенсійний фонд України», затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
16.03.2020 року, у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 05.03.2020 року № 04-352.
Рішенням Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 19.03.2020 року № 1959 позивачу відмовлено в перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці до визначення Міністерством соціальної політики України механізму перерахунку раніше призначеного довічного грошового утримання суддям у відставці (з розрахунку посадового окладу 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
29.05.2020 року Волноваським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області винесено додаток до рішення № 1959 від 19.03.2020 року. В обґрунтування відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці, відповідач посилався на те, що рішенням Конституційного Суду № 2-р/2020 від 18.02.2020 року положення п.25 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визнано таким, що не відповідають Конституції України (не є конституційним). Відповідно до ст. 135 Закону розміри посадового окладу, зокрема судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Згідно п.3 Рішення Конституційного Суду № 2-р/2020 від 18.02.2020 року положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402 - VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 18.02.2020 року. Право на перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 буде мати у разі зміни після 18.02.2020 року розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.03.2020 року № 1959 та додатку до цього рішення від 29.05.2020 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі заяви від 16.03.2020 року та зобов'язано Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькій області № 04-352 від 05.03.2020 року, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
На виконання зазначено рішення, відповідачем 05 січня 2021 року здійснено перерахунок з розрахунку посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно до довідки від 05.03.2020 року № 04-352, але при цьому відповідач нарахував ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 74% суддівської винагороди, оскільки пенсійним фондом застосовано до позивача Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною першою та третьою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Відповідно частин 1, 2 статті 142 Закону № 1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
При цьому, суддя у відставці, який досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах зазначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (п.23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя.
У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично.
Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020, Закон №1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, має визначатись у відповідності до ч.3 ст. 142 Закону № 1402, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до правових висновків, сформульованих Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 року (справа № 638/12586/16-а) та від 11.02.2020 року (справі № 200/3958/19-а), правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Отже, у даному випадку, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно до Закону № 1402-VIII.
Так, положеннями ст. 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Суд зазначає, що ця законодавча норма не вступає в колізію з іншими нормами.
За правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у рішенні від 16.06.2020 року по зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20), у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону № 2453-VI, наявне право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII.
Як вбачається з матеріалів справи, загальний стаж позивача для обрахунку його щомісячного довічного грошового утримання складає 32 роки 1 місяць 7 днів.
Отже, розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 у зв'язку із застосуванням до неї вимог ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402, має становити 74% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не 90% так як означений розрахунок був передбачений нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Діючим Законом, передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного довічного грошового утримання.
Неможливо використовувати для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання.
Отже, на переконання суду, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI.
Вказане свідчить про те, що щомісячне довічне грошове утримання позивача не буде співмірним із щомісячним довічним грошовим утримання суддів, які отримають право на відставку за нормами Закону № 1402-VIII, що буде свідчити про дискримінаційність.
Отже, суд вважає безпідставними твердження позивача про наявність у нього права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з відсоткового розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, встановленого Законом України № 2453-VI.
Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом № 2453-VI.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 судді у відставці у розмірі 74% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського з 01.09.1981 року по 01.07.1984 року включно (тобто 1 рік 5 місяців), суд зазначає наступне.
Як вбачається з записів №№ 5,6 трудової книжки НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , з 01.09.1981 року по 01.07.1984 року навчалась у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського на денній формі навчання.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені, чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (стаття втратила чинність 20.03.2008 року, далі - Указ № 584/95), чинної після набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Крім того, згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом №2862-ХІІ; втратила чинність 01.01.2012 року, далі - Постанова № 865), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Суд, з урахуванням встановлених обставин та аналізу норм законодавства, що врегульовує визначення стажу судді, який дає право на відставку, дійшов висновку, що підлягає зарахуванню до стажу позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, робота на посадах прокурорів і слідчих, період проходження строкової служби, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, оскільки виконується умова його роботи на посаді судді не менше як 10 років (на момент втрати чинності як Указом № 584/95, так і Постановою № 865), отже стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 32 роки 1 місяць 7 днів.
Законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, роботи на посадах прокурорів і слідчих, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби.
Відповідно дії відповідача щодо не включення до відповідного стажу роботи позивача на посаді судді, зокрема, роботи на посадах прокурорів і слідчих, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження ним строкової військової служби, та врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду його роботи на посаді судді, є протиправними.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).
Таким чином, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує положення частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду, сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн. (квитанція про сплату № 22696 від 23.03.2021 року).
Отже, враховуючи співмірність заявлених та задоволених позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позивачу підлягає поверненню сума судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 302,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, 17, код ЄДРПОУ 42169494) про зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - задовольнити частково.
Зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, 17, код ЄДРПОУ 42169494) при обчислені розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахувати ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу роботи судді, який дає право на відставку на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського з 01.09.1981 року по 01.07.1984 року включно (тобто 1 рік 5 місяців).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, 17, код ЄДРПОУ 42169494) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 302 (триста дві) грн. 00 коп.
Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена у судовому засіданні 27 травня 2021 року.
Повний текст рішення виготовлений 07 червня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко