08 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3147/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Волинської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 14.01.2021 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора; визнання протиправним та скасування наказу керівника Волинської обласної прокуратури від 11.03.2021 №98к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури та органів прокуратури; поновлення позивача, на рівнозначній посаді у Володимир-Волинській окружній прокуратурі та органах прокуратури, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги грунтуються на тому, що згідно з вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», та відповідно до прийнятого на його виконання Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 позивачем прийнято участь в атестації прокурорів регіональних прокуратур, предметом якої є оцінка професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора.
У зв'язку із успішним проходженням попередніх етапів атестації, які полягали у складанні іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та складанні іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, позивача допущено до співбесіди, як заключного етапу атестації, яка відбулася 14 січня 2021 року.
За результатами співбесіди, які позивачу оголошено особисто та згідно з повідомленням, розміщеним на сайті Офісу Генерального прокурора 14 січня 2021 року, позивачу повідомлено про те, що він не пройшов атестацію. У зв'язку з цим, наказом керівника Волинської обласної прокуратури від №98к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури та органів прокуратури з із посиланням на п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» (у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури). З вказаним наказом позивача ознайомили 12.03.2021.
Позивач вважає рішення Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 14.01.2021 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора та наказ керівника Волинської обласної прокуратури від 11.03.2021 №98к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури та органів прокуратури незаконним, з огляду на наступне.
Позивачем в жовтні 2019 року подано письмову заяву про переведення на посаду прокурора відповідно в окружній прокуратурі, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації.
28.10.2020 перший та 06.11.2020 другий етапи атестації, а саме іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, складені позивачем успішно: 88 та 95 балів відповідно.
Таким чином, відповідно до положень п. 1 Розділу IV Порядку 1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки ОСОБА_1 було допущено до співбесіди.
Наказом Генерального прокурора від 17.11.2020 №539 створено Сьому кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора.
14.01.2021 року позивач проходив останній третій етап атестації - співбесіду у сьомій кадровій комісії з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора.
Після цього, на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора (https://www.gp.gov.ua/ua/st at mis) 14.01.2021 оприлюднено результати атестації прокурорів за підсумками проведення співбесід 14.01.2021, згідно з якими за наслідками проходження співбесіди сьомою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 співбесіди та фактично визнано таким, що не успішно пройшов атестацію.
Позивач вважає рішення сьомої кадрової комісії від 14.01.2021 протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства та визначеній Офісом Генерального прокурора процедурі проведення атестації, з огляду на наступне.
Відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Отже, з аналізу підпункту 3 пункту 6 розділу І Порядку №221 позивач вважає, що співбесіда із прокурором проводиться лише з метою встановлення дотримання прокурором вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання (пункт 12 Порядку №221).
Згідно п.п.3 п.9 розділу IV Порядку №221 дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється) на підставі наступного: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора.
Показники, передбачені п.п.3 п.9 цього розділу, оцінюються за результатами співбесіди, яка складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Якщо прокурор, який проходить атестацію, не задовольняє критерії професійної етики та доброчесності, разом з іншою інформацією мають повідомлятися також обґрунтовані причини, з урахуванням яких прийнято рішення про неуспішне проходження атестації. Виходячи з цього, рішення комісії про невідповідність прокурора, який проходить атестацію, критеріям доброчесності, повинно містити не просто мотиваційну частину, а необхідно, щоб ця мотиваційна частина доповнювалася документацією, яка перевіряється, і яка містить інформацію про порушення прокурором певних стандартів професійної етики та доброчесності.
Позивач вважає, що Сьомою кадровою комісією при прийнятті оскаржуваного рішення вищевказані вимоги норм чинного законодавства не дотримано.
Так, із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що комісією з'ясовано обставини, які свідчать про невідповідність прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної етики та професійної компетентності, а саме виявлено обставини, що свідчать про невідповідність поведінки прокурора високим стандартам та цінностям професійної етики, як концептуального положення, що визначає основні принципи, моральні норми та правила, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою.
Так, вивченням матеріалів особової справи ОСОБА_2 виявлено та досліджено обставини вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-2, 130 КУпАП.
При наданні пояснень на поставлені питання щодо обставин, які передували та супроводжували подію вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 вичерпної відповіді не наддав, обмежившись лише наведенням власної версії подій, які спростовувалися іншими фактичними даними, що призвело до критичного сприйняття комісією наведених ОСОБА_1 доводів.
Позивач не заперечує, що відносно нього, дійсно співробітниками поліції були складені протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-2, 130 КУпАП. За вказаним фактом Волинською обласною прокуратурою проведено службове розслідування, а також до кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів керівником обласної прокуратури була скерована дисциплінарна скарга. Разом з тим, на момент проходження позивачем співбесіди остаточного рішення комісії з розгляду дисциплінарних скарг прийнято не було.
Так само, станом на 14.01.2021 рішення суду за результатами розгляду протоколів про адміністративні правопорушення за ст.ст. 122-2, 130 КУпАП не набрали законної сили.
Таким чином, в даному випадку Сьомою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора присвоєно повноваження кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, оскільки саме за результатами вивчення матеріалів особової справи, проведення співбесіди і було прийняте рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, що рівнозначне дисциплінарному стягненню у вигляді звільнення з органів прокуратури.
Також позивач зазначає, що у рішенні комісії про неуспішне проходження атестації кадровою комісією не було конкретизовано, невідповідність яким саме правилам професійної етики стала підставою для його прийняття. Крім того, відповідно до статті 32 вказаного Кодексу оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань щодо підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій.
Отже, рішення кадрової комісії в частині невідповідності ОСОБА_1 , поведінки вимогам професійної етики є поверховим, неконкретним, не містить вказівки на формальну підставу його прийняття.
Позивач також акцентує увагу і на тому, що незгода членів комісії з розв'язанням окремих завдань практичного завдання ще не може свідчити про невідповідність ОСОБА_1 вимогам професійної компетенції в частині рівня знань та практичного застосування законодавства. Висновки комісії про професійну компетентність позивача, у зв'язку з виконанням практичного завдання, ґрунтуються лише на сумнівах та суб'єктивному сприйнятті членами комісії наданих позивачем відповідей з точки зору їх правильності та повноти.
Крім того, слід враховувати і ту обставину, що в силу положень Порядку №221 оцінка професійної компетентності прокурора включає також перевірку загальних здібностей та навичок прокурора, які в свою чергу, встановлюються за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону.
Натомість, з оскаржуваного рішення слідує, що оцінка професійної компетентності позивача була здійснена кадровою комісією лише на підставі виконаного практичного завдання та без урахування того, що позивач успішно пройшов попередні етапи атестації, що вказує на високий рівень знань чинного законодавства
У спірному ж рішенні Сьома кадрова комісія обмежилася лише стислим, загальним, невизначеним посиланням на наявність окремих, начебто «обґрунтованих сумнівів» щодо відповідності позивача вимогам професійної етики та доброчесності в частині пояснень щодо складення відносно позивача протоколів за ст.ст. 122-2, 130 КУпАП, що жодним чином не дає змоги встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення такого рішення.
На думку позивача Сьомою кадровою комісією не наведено жодної норми права, яка встановлює правило поведінки, дотримання або недотримання якої передбачає можливість сформувати сумнів щодо моєї відповідності вимогам етики та/або доброчесності.
На підставі викладеного позивач вважає, що рішення Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 14.01.2021 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню і наказ керівника Волинської обласної прокуратури від 11.03.2021 №98к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури та органів прокуратури.
Обгрунтовуючи вказану позовну вимогу позивач зазначає, що наказ від 11.03.2021 №98к прийнято на підставі Закону України №113-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», які суттєво погіршують становище позивача та обмежують в реалізації законних прав та інтересів в частині трудових прав, гарантій незалежності прокурора, носять дискримінаційний характер.
Статтею 49-2 КЗпП України, яка діяла до набрання чинності Законом №113-ІХ від 19.09.2019 (до 25.09.2019) було передбачено порядок вивільнення працівників, права яких захищались КЗПП України від свавілля роботодавця, а саме: про наступне вивільнення працівник попереджається персонально не пізніше ніж за два місяці; враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством; одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Статтею 49-1 КЗпП України гарантувалося переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу з працівником, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 цього Кодексу протягом одного року.
Водночас, з моменту набрання Законом № 113-ІХ законної сили, для вузької категорії найманих працівників - прокурорів нівельовано вказані вище гарантії та права. Таким чином, цим законом запроваджено дискримінацію за професійною ознакою, тобто саме за ознакою професії прокурора громадян поставлено в не рівні умови з усіма іншими найманими працівниками права яких врегульовані КЗПП України.
Волинською обласною прокуратурою проігноровано положення, викладені у рішеннях Конституційного Суду України (далі - КСУ) (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.11.2011 №10-рп/2011, від 04.09.2019 №6-р(ІІ)/2019) щодо забезпечення рівних можливостей громадянам для реалізації права на працю, заборони скасування або звуження права, набутого на підставі чинного законодавства.
Згідно з ч.3 ст.16 Закону України «Про прокуратуру» прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом. Виключний перелік підстав для звільнення прокурора або припинення його повноважень визначено у ст.51 зазначеного Закону.
Водночас для прокурорів, які працювали на час набрання Законом чинності, п. 19 розділу II Закону №113-ІХ передбачено 4 додаткові підстави для звільнення, серед яких, зокрема - неуспішне проходження атестації.
І хоча у п. 19 розділу II Закону №113-ІХ вказано на те, що прокурори звільняються за наведених вище обставин на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», по суті (за змістом) наведене вище положення Закону жодним чином не пов'язує звільнення прокурора з проведенням ліквідації, реорганізації або скороченням кількості прокурорів.
Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач у своєму наказі від 11.03.2021 №98к про звільнення позивача керується нормами Перехідних та прикінцевих положень Закону №113-ІХ, який не є законом, який регулює статус прокурорів.
У наказі керівника Волинської обласної прокуратури від 11.03.2021 №98к не вказано чітку підставу звільнення, а наявне тільки посилання на норми Закону України «Про прокуратуру».
Відсутність у наказі мотивації породжує правову невизначеність щодо підстав такого звільнення, оскільки зміст не дозволяє встановити дійсні підстави звільнення і відповідно є протиправним (правова позиція щодо обов'язковості зазначення конкретної підстави для звільнення викладена у).
У постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №815/1554/17 суд дійшов висновку, що наказ про звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» без відповідної конкретизації підстави для звільнення, не відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру» та ставить позивача у стан правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє позивачу встановити дійсні підстави звільнення та спрогнозувати подальші свої дії, зокрема, щодо оскарження такого наказу.
Зазначена правова невизначеність підстав для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, призводить до фактичного порушення його прав, оскільки позивача не було належним чином повідомлено про дійсні підстави для звільнення.
Також позивач вказує і на те, що наразі відсутня діюча норма спеціального закону, що регулює статус прокурорів, яка встановлювала би особливості застосування до прокурорів положень ч. 1-2 ст. 40, статей 42, 42-1, ч. 1-3 ст. 49-2, ст.74, ч.3 ст. 121 КЗпП України, при звільненні прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
З урахуванням викладеного, позивач вважає наказ керівника Волинської обласної прокуратури від 11.03.2021 № 98к таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру», що є підставою для його скасування.
Ухвалою судді від 05.04.2021 позовну заяву ОСОБА_3 до Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул залишено без руху.
Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 05.04.2021, подано позовну заяву в новій редакції, в якій ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 14.01.2021 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора; визнати протиправним та скасувати наказ керівника Волинської обласної прокуратури від 11.03.2021 №98к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури та органів прокуратури; поновити позивача, на рівнозначній посаді у Володимир-Волинській окружній прокуратурі та органах прокуратури, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 21.04.2021 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відкрито.
Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
11.05.2021 Волинською обласною прокуратурою поданий відзив на позовну заяву.
14.05.2021 (засобами поштового зв'язку) Офісом Генерального прокурора поданий відзив на позовну заяву ОСОБА_3 .
У відзивах на позовну заяву, Волинською обласною прокуратурою та Офісом Генерального прокурора, акцентовано увагу суду на тому, що згідно з п.6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру».
За приписами п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади| прокурорів і слідчих в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Так, п.12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ визначено, що предметом атестації є оцінка професійної компетентності прокурора, професійної етики та доброчесності прокурора.
Пунктом 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Згідно з положеннями ч.2 ст.9 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.
Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення.
Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації.
Пунктом 9 розділу І Порядку №221 передбачено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора! відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації.
Згідно з п. 10 розділу І Порядку №221 заява, вказана у п. 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами; місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.
Вищевказані вимоги ОСОБА_3 дотримано, ним подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв'язку з чим його було допущено до проходження атестації.
Згідно з п.13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ атестація прокурорів включає такі етапи: складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати Анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; проведення співбесіди 3 метою І виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі |анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
У зв'язку із цим, його було допущено до наступного етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
За змістом п.13 розділу IV Порядку №221 співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання.
Обговорення відбувається шляхом опитування прокурора членами комісії та надання ним відповідей і пояснень. Під час співбесіди підлягають обговоренню питання, які Комісією вважаються важливими, у тому числі ті, які можуть впливати на формування громадської думки щодо професійної етики та доброчесності прокурора.
При цьому, згідно з п.10 розділу IV Порядку №221 фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).
Комісією зазначено, що під час співбесіди з'ясовано обставини, які свідчать про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, та доброчесності.
Зокрема, виявлено обставини, що свідчать про невідповідність поведінки прокурора високим стандартам та цінностям професійної етики, як концептуального положення, що визначає основні принципи, моральні норми і правила, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою.
ОСОБА_3 не може бути визнаний таким, що успішно пройшов атестацію, оскільки його поведінка не відповідає правилам професійної етики. Вказані обставини повністю підтверджується наступними доказами, а саме: висновком службового розслідування обласної прокуратури від 13.11.2020; постановою Шацького районного суду від 13.11.2020 року; постановою Шацького районного суду від 23.12.2020 року у справі №165/2670/20, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 27.01.2021.
Приймаючи рішення від 14.01.2021 №2 про неуспішне проходження атестації, Сьома кадрова комісія діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом №113-ІХ, з дотриманням принципів пропорційності та законності.
Оскаржуване рішення кадрової комісії відповідає встановленим Порядком вимогам, зокрема містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття. Також в рішенні наявне його обґрунтування.
Доводи позивача про те, що Сьома кадрова комісія прийняла рішення на підставі надуманих мотивів не знаходять свого підтвердження, оскільки у Сьомої кадрової комісії за наслідками вивчення матеріалів атестації ОСОБА_3 та обговорення їх з позивачем виникли обгрунтовані сумніви, які підтверджуються матеріалами атестації та наданими в ході співбесіди поясненнями позивача.
Завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив Закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня компетентності, відповідність вимогам професійної етики і Доброчесності прокурора.
Вказані обґрунтовані сумніви можуть виникати у тих випадках, коли наявні підстави вважати, що дії (бездіяльність) прокурора свідчать про його невідповідність критеріям навіть за відсутності з приводу таких дій бездіяльності) офіційного рішення уповноважених посадових осіб чи органів державної влади (або у випадку прийняття рішення на користь прокурора, якщо є сумніви щодо об'єктивності такого рішення).
У разі наявності у членів кадрових комісій обґрунтованих сумнівів щодо невідповідності прокурора критеріям, йому надається можливість довести протилежне до прийняття остаточного рішення за результатами атестації. На відміну від кримінального провадження, у процесі оцінки прокурора під час атестації не існує презумпції невинуватості. Кадрова комісія не зобов'язана доводити невідповідність прокурора за межами обґрунтованого сумніву. Якщо було встановлено обґрунтований сумнів і прокурор не зміг переконливо Спростувати його, даних чинників може бути достатньо для того, щоб кадрова комісія визнала прокурора таким, що не успішно пройшов атестацію з огляду на серйозність наявності певного одного фактору або з огляду на наявність сукупність факторів.
Також відповідачі не погоджуються із доводами позивача щодо незаконності звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру", ст.43 Конституції України, Кодексу законів про працю України, оскільки процедура атестації та звільнення у зв'язку з її не проходженням є суттєвим порушенням трудових прав, гарантованих міжнародно-правовими актами та Конституцією України.
Так, згідно з ч.5 ст.32 КЗпП України переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус.
Відповідно до ч.5 ст.40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї Статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Також ч. 5 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на час звільнення з посад прокурорів з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
Таким чином, норми Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, у тому числі з адміністративної посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП України.
Крім цього, твердження позивача про невідповідність окремих положень Закону Конституції України спростовується тим, що Закон прийнято належним суб'єктом у спосіб та у межах наданих йому повноважень.
З огляду на викладене, доводи позивача про його звільнення з посади з порушенням вимог КЗпП України та невідповідності Конституції України Окремих положень Закону є безпідставними.
Формулювання в наказі підстави звільнення викладено у прямій відповідності до вимог норми підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, якою визначено, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури прокурор підлягає звільненню на підставі п.9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ передбачено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.
Тобто, посилання на зазначену норму підтверджує наявність, попри попередження про можливе майбутнє звільнення, повноважень у керівника регіональної прокуратури на реалізацію своїх функцій до звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури.
Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
Крім того, відповідачі акцентують увагу суду на тому, що за приписами п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Позивач доводить порушення прав у першу чергу прийняттям необгрунтованого рішення кадровою комісією. Звільнення ж було лише похідним від цього рішення. У зв'язку з чим є безпідставним поновлення ОСОБА_3 саме у Володимир-Волинській окружній прокуратурі.
Згідно процедурі і порядку, визначених Законом №113-ІХ, Порядку №221, Порядку №233, неможливо поновити особу в окружну прокуратуру за відсутності рішення кадрової комісії про успішне проходження атестації, яке є обов'язковим для обіймання позивачем, посади в окружній прокуратурі.
З урахуванням викладеного вище, як Волинська обласна прокуратура так і Офіс Генерального прокурора просили відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 14.05.2021 відмовлено в задоволенні заяви Волинської обласної прокуратури про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.
17.05.2021 позивачем подано відповідь на відзив Волинської обласної прокуратури.
21.05.2021 позивачем подано відповідь на відзив Офісу Генерального прокурора.
Ухвалою суду від 28.05.2021 відмовлено в задоволенні заяви Офісу Генерального прокурора про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлені наступні обставини справи.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пунктів 4 - 6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (Закон №113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.
З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Абзацом 1 пункту 7, пунктом 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
На підставі пунктів 11 - 13 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Пунктом 17 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 установлено, що кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)», зокрема статтею 4, визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно частини третьої статті 16 Закону №1697-VII: прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (із змінами, внесеними згідно із Законом №113-IX від 19.09.2019).
Пунктом 2 частини другої статті 41 Закону №1697-VII передбачено, що повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII: прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 №221, пунктом 6 розділу I «Загальні положення» якого визначено, що: атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Пунктом 8 розділу I «Загальні положення» Порядку №221 визначено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Розділ IV Порядку №221 визначає порядок проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора.
Згідно з положеннями Порядку №221: до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.
Кадрові комісії можуть використовувати декілька варіантів практичних завдань. Перелік варіантів практичних завдань затверджується Генеральним прокурором, а зразок практичного завдання оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) в день першого оприлюднення графіка проведення співбесід.
Для виконанням практичного завдання прокурору видається чистий аркуш (аркуші) паперу з відміткою комісії. Комісія, у разі наявності технічної можливості, може забезпечити виконання прокурорами практичного завдання за допомогою комп'ютерної техніки.
Перед початком виконання практичного завдання член комісії в присутності інших членів комісії надає прокурорам, які будуть виконувати практичне завдання, письмово викладені умови практичного завдання. Фотографування або винесення письмово викладених умов практичного завдання за межі приміщення, у якому відбувається виконання практичного завдання, забороняється.
Співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.
Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).
Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.
Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії.
Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.
Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
Прокурори, які проходять співбесіду, запрошуються комісією на проголошення ухваленого комісією рішення про результати їх атестації.
Рішення кадрових комісій, протоколи засідань, матеріали атестації прокурорів зберігаються в органі прокуратури, при якому функціонує відповідна кадрова комісія.
Рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації може бути оскаржене прокурором у порядку, встановленому законодавством.
Порядок роботи кадрових комісій, затверджений наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233, абзацом 2 та 3 пункту 12 якого визначено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на різних посадах в органах прокуратури з 05.04.2003 по 12.03.2021.
Наказом від 11 березня 2021 року наказом керівника Волинської обласної прокуратури від №98к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури та органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» із 12.03.2021.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у зв'язку із успішним проходженням попередніх етапів атестації, які полягали у складанні іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та складанні іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, був допущений до співбесіди, як заключного етапу атестації, яка відбулася 14 січня 2021 року. (а.с.46-49)
Зазначені обставини не заперечуються і учасниками справи.
Наказом Генерального прокурора від 17.11.2020 №539 створено Сьому кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора.
Рішенням Сьомої кадрової комісії №2 від 14.01.2021 встановлено відсутність підстав для висловлення впевненості в частині відповідності ОСОБА_3 критеріям доброчесності та професійної етики, які є обов'язковою умовою та підставою для успішного проходження третього етапу атестації (співбесіди). (а.с.52-54)
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи зміст спірного рішення кадрової комісії, суд першої інстанції дійшов висновку про його невідповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України в частині обґрунтованості та безсторонності, а також з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Зокрема, у рішенні Сьомої кадрової комісії №2 від 14.01.2021 вказано, що комісією виявлено обставини, що свідчать про невідповідність поведінки прокурора високим стандартам та цінностям професійної етики, як концептуального положення, що визначає основні принципи, моральні норми і правила, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою.
Так, вивченням матеріалів особової справи ОСОБА_2 виявлено та досліджено обставини вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 122-2, 130 КУпАП.
При наданні пояснень на поставлені питання щодо обставин, які передували та супроводжували подію вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_3 вичерпної відповіді не наддав, обмежившись лише наведенням власної версії подій, які спростовувалися іншими фактичними даними, що призвело до критичного сприйняття комісією наведених ОСОБА_3 доводів.
Під час співбесіди ОСОБА_3 повідомив членам комісії про те, що ним в ході здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні встановлений факт про ймовірні, на його погляд, правопорушення вчинені одним з працівників поліції, яке полягає у передачі інформації працівником поліції особам з кримінальним минулим та сумнівним способом проживання. Однак дана інформація з матеріалів кримінального провадження прокурором ОСОБА_3 не була спрямована в процесуальний спосіб до компетентних органів, а була передана в неофіційній розмові керівнику поліції. Законні підстави вчинення таких дій ОСОБА_3 пояснити не зміг.
При вирішенні завдання та наданні пояснень щодо варіанту вирішення указаного практичного завдання, а також наданні відповідей та уточнюючі питання членів комісії, ОСОБА_3 не надав вичерпних та переконливих відповідей, чим поставив під сумнів наявність у нього високого рівня професійної компетенції та якостей, які саме оцінювались членами комісії.
Враховуючи викладене Сьомою кадровою комісією у рішенні №2 від 14.01.2021, зроблений висновок про відсутність підстав для однозначного ствердження про доброчесність ОСОБА_3 , як прокурора, при здійсненні своїх повноважень та обов'язків, які покладає на нього законодавець у силу його посади, що виявилось у поведінці, яка не відповідає вимогам етичності та використання владних повноважень та службового становища у власних цілях.(а.с.53)
Таким чином, у спірному рішенні висновок Комісії щодо настання негативних наслідків для позивача у вигляді неуспішного проходження ним атестації ґрунтується на «відсутністю для однозначного ствердження про доброчесність прокурора при здійсненні своїх повноважень та обов'язків» та «сумнівів наявності у ОСОБА_3 високого рівня професійної компетенції та якостей», а також «відсутністю підстав для висловлення впевненості в частині відповідності ОСОБА_3 критеріям доброчесності та професійної етики». (а.с.53-54)
Суд зазначає, що позивач не заперечує, що відносно нього співробітниками поліції були складені протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-2, 130 КУпАП. Крім того, зазначені обставини встановлені і судом.
Так, згідно Постанови Шацького районного суду Волинської області від 23.12.2020 у справі №165/26770/20; №165/2671 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-2 та 130 КУпАП. Провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.(а.с.154-155)
Постановою Волинського апеляційного суду від 27.01.2021 року постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 23.12.2020 у справі №165/26770/20; №165/2671 залишено без змін.
Згідно статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Так, у рішенні Сьомої кадрової комісії №2 від 14.01.2021 вказано, що комісією вивчено матеріали особової справи ОСОБА_3 , виявлено та досліджено обставини вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.122-2, 130 КУпАП.
Далі, у рішенні Сьомої кадрової комісії №2 від 14.01.2021 вказано, що при наданні пояснень на поставлені питання щодо обставин, які передували та супроводжували подію вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_3 вичерпної відповіді не наддав, обмежившись лише наведенням власної версії подій, які спростовувалися іншими фактичними даними, що призвело до критичного сприйняття комісією наведених ОСОБА_3 доводів.
Проте, суд вважає, що Сьома кадрова комісією при ухваленні рішення №2 від 14.01.2021, в цій частині, вийшла поза межі власних дискреційних повноважень.
Так, згідно статті 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом; 4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом; 5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до статті 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - четвертою та сьомою статті 41, статтями 41-1 - 41-3, 42-1, 42-2, частиною першою статті 44, статтею 44-1, частиною першою статті 44-3, статтями 46-1, 46-2, 51, 51-2, 51-4, частинами другою, четвертою та п'ятою статті 85, статтями 85-1, 88 - 88-2, 89, 90, 91, 91-5, 91-6, 92-1, 96-2, 98, 101-103, 103-3, частиною першою статті 106-1, статтями 106-2, 107-1, частиною другою статті 112, частинами четвертою, сьомою і дев'ятою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною третьою статті 126, частиною четвертою статті 127, статтею 127-1, статтею 130, частиною третьою статті 133, статтями 135-1, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149-1, частиною другою статті 154, статтею 155-1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 156-4, 160, 162, 162-1, 162-3, 163-1 - 163-4, частиною другою статті 163-7, статтями 163-12, частинами другою і третьою статті 163-17, статтями 164, 164-3, 164-5-164-13, частини третя - шоста статті 164-14, статті 164-15-164-19, 166-1 - 166-4, частинами першою, другою, дев'ятою та десятою статті 166-6, 166-8 - 166-12, 166-14 - 166-18, 166-21, 166-22, 166-23, 166-24, 166-25, 166-27, 171-2, 172-4 - 172-20, 173 - 173-2, 173-4, 174, 177-2, частиною третьою статті 178, статтею 180-1, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 183-1 - 185-11, 185-13, 185-14, 186-1, 186-5 - 186-8, 187, 188, 188-1, 188-13 (крім справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з невиконанням законних вимог державного виконавця), 188-14, 188-16, 188-17, 188-19, 188-22, 188-25, 188-27, 188-28, 188-31, 188-32, 188-33, 188-34, 188-35, 188-38, 188-39, 188-40, 188-41, 188-45, 188-46, 188-47, 188-48, 188-49, 188-50, 188-54, 188-55, частиною першою статті 189-1, статтями 189-3, 190, 191, 193, 195-1 - 195-6, статтями 204-1, 204-3, 206-1, 212-2 - 212-24 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, статті 213 та 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Порядку проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221, Сьома кадрова комісія не наділена жодними повноваженнями надавати правову оцінку матеріалам про адміністративні правопорушення та справам про адміністративні правопорушення.
Суд наголошує, що постанова суду про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-2 та 130 КУпАП набрала законної сили 27.01.2021, в той час як спірне рішення Сьомої кадрової комісії ухвалено 14.01.2021.
Крім того, згідно правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, висловленій у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а вбачається, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Більш того, як встановлено судом, за вказаним фактом Волинською обласною прокуратурою проведено службове розслідування, за результатами якого ухвалено рішення про звернення із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором ОСОБА_3 дисциплінарного проступку до кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг. (Висновок службового розслідування від 13.11.2020, а.с.133-144; Дисциплінарна скарга - а.с.145-148)
Рішенням від 25.03.2021 №60-дп-21 Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження прокурорів Офісу Генерального прокурора, дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_3 - закрито.(152-153)
Таким чином, у Сьомої кадрової комісії, при ухваленні рішення від 14.01.2021 були відсутні правові підстави для будь-яких висновків щодо, як самого вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 , так і обставин вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення. Відсутні дискреційні повноваження щодо встановлення юридичних фактів та вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-2 та 130 КУпАП.
За загальним правилом під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Під дискреційними повноваженнями, серед іншого, є повноваження Сьомої кадрової комісії на прийняття одного з двох рішень: або рішення про успішне проходження прокурором атестації, або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. При цьому законодавець покладає на Комісію обов'язок навести у рішенні про неуспішне проходження атестації обставини, що вплинули на його прийняття, як то передбачено пунктом 12 Порядку №233.
Саме конкретні обставини, що вплинули на прийняття рішення, визначають межі дискреції адміністративного органу та його посадових осіб. Наявність або відсутність обставин, вказаних у рішенні, у разі його оскарження, має бути перевірена судами під час розгляду справи з метою надання оцінки спірному рішенню на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.
Згідно з пунктами 169-170 рішення ЄСПЛ від 09.04.2013 у справі "Олександр Волков проти України" (заява №21722/11), "вислів "згідно із законом" вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (див., серед інших джерел, рішення від 25.03.1998 у справі "Копп проти Швейцарії", п.55, ReportsofJudgments and Decisions 1998-II).
Отже, відповідність закону передбачає, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку стосовно обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. також рішення від 24.04.2008 у справі "C. G. та інші проти Болгарії", заява №1365/07, п. 39).
Окрім того, законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій є у цьому контексті необхідним. Те, які саме гарантії вимагатимуться, певною мірою залежатиме від характеру та масштабів зазначеного втручання (див. рішення у справі "P. G. та J. H. проти Сполученого Королівства", заява №44787/98, п. 46, 2001-IX).
У пункті 49 рішення ЄСПЛ від 02.11.2006 у справі "Волохи проти України" (заява №23543/02) зазначено, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку.
Обґрунтований сумнів за замовчуванням повинен містити достатні підстави для його виникнення.
За висновком суду, рішення, підставою для якого може бути обґрунтований сумнів, повинно містити пояснення всіх обставин, що мають значення для вирішення відповідного питання.
Презюмування оціночного поняття, яким є обґрунтований сумнів, як на підставу прийняття рішення, не лише спотворює його обґрунтованість, а й суперечить принципу правової визначеності, однією зі складових якого є чітке встановлення меж та порядку реалізації владних повноважень спеціальним суб'єктом.
Аналізуючи зміст рішення Сьомої кадрової комісії №2 від 14.01.2021, суд вбачає, що у ньому наведено лише підстави прийняття, а не обставини, що вплинули на прийняття цього рішення.
Таким чином, у зв'язку з тим, що рішення містить лише узагальнені формулювання, такі як: «відсутність для однозначного ствердження про доброчесність прокурора»; «сумнівів наявності у ОСОБА_3 високого рівня професійної компетенції та якостей»; «відсутність підстав для висловлення впевненості в частині відповідності ОСОБА_3 критеріям доброчесності та професійної етики», позивач фактично позбавлений можливості ефективно захищати свої права та законні інтереси, які він уважає порушеними, оскільки в ньому не наведено жодних конкретних обставин, на яких ґрунтуються «обґрунтовані сумніви» та «відсутність впевненості» членів комісії, що його ухвалили.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Сьомої кадрової комісії №2 від 14.01.2021 є невмотивованим, винесене без урахуванням повноважень, з якою це повноваження надано Сьомій кадровій комісії; є невмотивованим та таким, що не відповідає вимогам, установленим абзацом 3 пункту 12 Порядку №233, а тому позовна вимога ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 14.01.2021 про неуспішне проходження прокурором Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_1 атестації за результатами проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Оскільки судом встановлено протиправність рішення Сьомої кадрової комісії №2 від 14.01.2021, у суду наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу Волинської обласної прокуратури від 11.03.2021 №98к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури та органів прокуратури.
Щодо позовної вимоги позивача про поновлення його, на рівнозначній посаді у Володимир-Волинській окружній прокуратурі та органах прокуратури, суд зазначає наступне.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.
З огляду на положення статей 5, 21, 245 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії (бездіяльність, рішення) протиправними.
Водночас, в розумінні ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб відпорушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При вирішенні питання відновлення порушених прав позивача шляхом поновлення на посаді підлягають врахуванню положення абзацу першого пункту 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, згідно з яким прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих та військових прокуратур можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Відтак, у суду відсутні правові підстави для поновлення позивача рівнозначній посаді у Володимир-Волинській окружній прокуратурі, з якої він був звільнений у Нововолинському відділі Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області.
Підсумовуючи наведене вище, виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд приходить висновку, що у спірному випадку позивач підлягає поновленню на посаді прокурора Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури області з 13 березня 2021 року - дати, наступної за днем звільнення.
Відповідно до ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.
Також відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли зачинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій,це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі Порядок №100) середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
При цьому, згідно з п.5 вищевказаного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати та розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 цього Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 вказаного Порядку).
Згідно довідки Волинської обласної прокуратури від 30.04.2021 №21-294 вих. 21 про середній заробіток, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 1121 гривня 79 копійки.
Оскільки днем звільнення позивача є 13.03.2021, справа вирішена по суті 08.06.2021, тому період часу вимушеного прогулу позивача становить 58 робочих дні.
З огляду на вищевикладене, підлягає стягненню з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 13.03.2021 по 07.06.2021, в розмірі 65063 (шістдесят п'ять тисяч шістдесят три) гривні 82 копійки.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, на виконання вимог статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд допускає до негайного виконання рішення в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць та поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про прокуратуру», Порядку проходження прокурорами атестації № 221, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 14.01.2021 № 2 про неуспішне проходження прокурором Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_1 атестації за результатами проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора.
Скасувати наказ Волинської обласної прокуратури від 11.03.2021 №98к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури та органів прокуратури.
Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області.
Стягнути з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 13.03.2021 року по 07.06.2021 року, в розмірі 65063 (шістдесят п'ять тисяч шістдесят три) гривні 82 копійки.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідачі: Офіс Генерального прокурора, код ЄДРПОУ 00034051, адреса: 01011, м.Київ, вул.Різницька, 13\15.
Волинська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909915, адреса: 43000, Волинська область, місто Луцьк, вул. Винниченка, 15.
Суддя Ю.Ю. Сорока