08 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/16948/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач одержує пенсію за віком на пільгових умовах, продовжує працювати на ВП Шахта № 9 ДП «Волиньвугілля» електрослюсарем підземним 4-го розряду з повним робочим днем під землею.
Відповідно до рішення про призначення пенсії від 02.09.2020 № 032450003423 пільговий стаж роботи за Списком № 1 на дату призначення пенсії становить 13 років 7 місяців 19 днів. Позивачу не вистачає 1 року 4 місяців 11 днів пільгового стажу на підземних роботах за Списком № 1 для набуття права на визначення розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI (далі - Закон № 345-VI). З індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається, що до страхового стажу не зарахований період роботи на ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» з 01.11.2017 по 31.07.2020.
Позивач стверджує, що станом на дату набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах (31.07.2020) його пільговий стаж, що дає право на розрахунок пенсії відповідно до Закону № 345-VI, становить 16 років 4 місяці 16 днів, в т. ч.: з 06.10.1992 по 15.05.1996 (3 роки 7 місяців 9 днів) - робота електрослюсарем підземним на шахті № 2 «Нововолинська», яка з 01.01.1996 перейменована на Шахта «Бужанська»; з 23.10.2007 по 20.07.2020 (12 років 9 місяців 7 днів) - робота електрослюсарем підземним на ВП Шахта № 9 ДП «Волиньвугілля», що є достатньо для обчислення пенсії відповідно до Закону № 345-VI.
Крім того, позивач вважає, що до пільгового стажу повинні бути зараховані також інші періоди: навчання за професією електрослюсар підземний (з 01.09.1987 по 20.12.1990 - 3 роки 3 місяці 20 днів) та строкова військова служба (з 20.12.1990 по 03.08.1992 - 1 рік 7 місяців 14 днів).
Отже, відповідач не зарахував до пільгового стажу на підземних роботах за Списком № 1 період навчання за професією електрослюсаря підземного (з 01.09.1987 по 20.12.1990 - 3 роки 3 місяці 20 днів), період строкової військової служби (з 20.12.1990 по 03.08.1992 - 1 рік 7 місяців 14 днів), період роботи електрослюсарем підземним на ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» (з 01.11.2017 по 31.07.2020 - 2 роки 9 місяців) та розрахував розмір пенсії за віком без урахування норм Закону № 345-VI, чим порушив право на належне пенсійне забезпечення.
21.09.2020 позивач надіслав поштовим зв'язком на адресу відповідача заяву про визначення розміру пенсії згідно із статтею 8 Закону № 345-VI, проте відповіді на вказану заяву не отримав.
Вважаючи дії відповідача щодо не зарахування вказаних періодів роботи до пільгового стажу неправомірними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позивач просить визнати неправомірними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо не зарахування періоду навчання в Нововолинському СПТУ-1 за професією електрослюсаря підземного з 01.09.1987 по 20.12.1990 (3 роки 3 місяці 20 днів) до пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1, не зарахування періоду строкової військової служби в лавах збройних сил з 20.12.1990 по 03.08.1992 (1 рік 7 місяців 14 днів) до пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1, не зарахування часу роботи у ВП «Шахта №9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» за період з 01.11.2017 по 31.07.2020 (2 роки 9 місяців) до страхового та пільгового стажу на підземних роботах за списком №1 та обчислення пільгової пенсії за віком без врахування норм статті 8 Закону № 345-VI, та зобов'язати відповідача зарахувати період навчання в Нововолинському СПТУ-1 за професією електрослюсаря підземного з 01.09.1987 по 20.12.1990 (3 роки 3 місяці 20 днів) до пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1, зарахувати період строкової військової служби в лавах збройних сил з 20.12.1990 по 03.08.1992 (1 рік 7 місяців 14 днів) до пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1, зарахувати час роботи у ВП «Шахта № 9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» за період з 01.11.2017 по 31.07.2020 (2 роки 9 місяців) до страхового та пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1 та здійснити розрахунок пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 8 Закону № 345-VI з урахуванням стажу за вищезазначені періоди з дати виникнення права на пенсію - 31.07.2020.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 33).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 75-81) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з таких підстав.
27.08.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), рішенням від 02.09.2020 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, період роботи з 01.11.2017 по 31.07.2020 у ВП «Шахта № 9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» не зараховано до пільгового страхового стажу у зв'язку із тим, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Крім того, позивачу не зараховано до пільгового страхового стажу період його навчання з 01.09.1987 по 19.12.1990 у зв'язку із тим, що перерва між закінченням навчального закладу та влаштуванням на роботу за набутою спеціальністю є тривалішою, ніж три місяці. Оскільки період навчання не було включено до пільгового страхового стажу, для врахування до пільгового страхового стажу періоду проходження строкової військової служби також немає підстав.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
28.05.2021 до суду надійшло клопотання ГУ ПФУ у Волинській області про долучення до матеріалів справи копій заяви позивача від 21.09.2020 та листа ГУ ПФУ у Волинській області від 28.10.2021 № 15656-15491/П-02/8-0300/20 (а. с. 107).
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 27.08.2020 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком (а. с. 86).
Рішенням від 02.09.2020 № 032450003423 позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до Закону № 1058-IV, з 31.07.2020, пільговий страховий стаж за Списком № 1 становить 13 років 7 місяців 19 днів (а. с. 82).
25.09.2020 до ГУ ПФУ у Волинській області надійшла заява ОСОБА_1 про визначення розміру пенсії згідно статті 8 Закону № 345-VI, з урахуванням періодів роботи електрослюсарем підземним з 06.10.1992 по 15.05.1996, з 23.10.2007 по 30.07.2020 (а. с. 108).
Листом від 28.10.2020 № 15656-15491/П-02/8-0300/20 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про те, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 до пільгового стажу враховано періоди роботи з 06.10.1992 по 15.05.1996 та з 23.10.2007 по 31.10.2017 на посаді електрослюсаря підземного на підставі уточнюючих довідок, період роботи з 01.11.2017 по 30.07.2020 до пільгового та відповідно до страхового стажу не зараховано у зв'язку із відсутністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України; загальна тривалість пільгового стажу роботи по Списку № 1 складає 13 років 7 місяців 19 днів, тому для визначення розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону № 345-VI немає підстав у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу (15 років) (а. с. 109-110).
При вирішенні даного публічно-правового спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до статті 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
За приписами частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно із преамбулою Закону № 1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник, зокрема, щодо не зарахування відповідачем до пільгового та відповідно страхового стажу періоду роботи з 01.11.2017 по 30.07.2020 у зв'язку із відсутністю сплати страхових внесків.
Так, з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) дійсно вбачається, що період роботи з 01.11.2017 по 31.07.2020 у ВП «Шахта № 9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» не зараховані до страхового стажу позивача (а. с. 96-98).
Разом з тим, нарахування позивачу заробітної плати за цей період роботи підтверджується довідкою ВП «Шахта № 9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» про доходи від 25.09.2020 № 309, з якої вбачається нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а. с. 28).
Отже, оскільки наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що з 01.11.2017 по 31.07.2020 позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхувальником страхові внески, тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до пільгового та страхового стажу позивача вказаний період роботи.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що період роботи з 01.11.2017 по 31.07.2020 у ВП «Шахта № 9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» підлягає зарахуванню до страхового та пільгового стажу позивача за Списком № 1.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно із абзацом другим частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі № 513/1195/16-а, від 12.12.2019 у справі № 683/1774/16-а, від 01.03.2021 у справі № 127/1762/17).
Судом встановлено, що у період з 01.09.1987 по 20.12.1990 позивач ОСОБА_1 навчався у Нововолинському СПТУ-1, з 20.12.1990 по 03.08.1992 проходив строкову військову службу в Збройних Силах у військовій частині НОМЕР_1 , а трудову діяльність розпочав 06.10.1992 електрослюсарем підземним на шахті № 2 «Нововолинська», що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а. с. 88 зворот), довідкою Нововолинського об'єднаного районного військового комісаріату від 20.08.2020 № 106 (а. с. 90), дипломом серії НОМЕР_3 , виданого 20.12.1990, з присвоєнням кваліфікації «електрослюсар підземний 3 розряду» (а. с. 9), військовим квитком серії НОМЕР_4 (а. с. 10).
На думку суду, оскільки на момент призову на строкову військову службу (20.12.1990) позивач навчався за фахом у Нововолинському СПТУ-1, тому час проходження строкової військової служби (з 20.12.1990 по 03.08.1992) підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім того, враховуючи, що відразу після закінчення навчання у Нововолинському СПТУ-1 позивач був призваний для проходження строкової військової служби в Збройних Силах, що виключало можливість його працевлаштування за набутою професією на період проходження строкової військової служби (з 20.12.1990 по 03.08.1992) у зв'язку з виконанням військового обов'язку, а трудову діяльність за набутою професією позивач розпочав 06.10.1992 електрослюсарем підземним на шахті № 2 «Нововолинська», тобто у межах трьох місяців після закінчення проходження строкової військової служби, тому суд погоджується із доводами позивача про те, що період навчання у Нововолинському СПТУ-1 з 01.09.1987 по 20.12.1990 підлягає зарахуванню в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоду навчання у Нововолинському СПТУ-1 з 01.09.1987 по 20.12.1990, часу проходження строкової військової служби з 20.12.1990 по 03.08.1992 та до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 01.11.2017 по 31.07.2020 у ВП «Шахта № 9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», та, за умови зарахування вказаних періодів до пільгового стажу за Списком № 1, про наявність у позивача права на розрахунок пенсії за Законом № 345-VI, а тому, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, з метою ефективного захисту прав позивача взаємопов'язані позовні вимоги належить задовольнити.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Як передбачено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн., сплачений квитанцією від 04.12.2020 № 1011106924 (а. с. 5).
За правилами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як вбачається із наявних у справі письмових доказів (договору про надання професійної правничої допомоги адвокатом від 16.09.2020, квитанції до прибуткового касового ордера від 08.12.2019 № 46) (а. с. 28а, 30 зворот), позивач сплатив готівкою адвокату Дунець О.Ф., яка здійснює професійну діяльність відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.03.1999 № 185 (а. с. 30), кошти в сумі 3000,00 грн., які згідно із розрахунком витрат від 08.12.2020 (а. с. 29) становлять вартість наданої правничої допомоги у вигляді оформлення адміністративного позову (600,00 грн. х 5 год. = 3000,00 грн.).
У відзиві на позовну заяву (а. с. 78-81) відповідач заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з тих підстав, що позивач не надав достатніх доказів на підтвердження того, що гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатом час, адвокат безпідставно завищив оцінку вартості його роботи та її об'єм, а дана справа є справою незначної складності.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України (складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на надання послуг, та обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню на користь позивача, необхідно зменшити до 1500,00 грн.
З урахуванням наведеного, стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати в загальному розмірі 2340,80 грн., з них: судовий збір - 840,80 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 1500,00 грн.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 періоду навчання у Нововолинському СПТУ-1 з 01 вересня 1987 року по 20 грудня 1990 року, часу проходження строкової військової служби з 20 грудня 1990 року по 03 серпня 1992 року та щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта № 9 «Нововолинська» Державного підприємства «Волиньвугілля» з 01 листопада 2017 року по 31 липня 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) за Списком № 1 період навчання у Нововолинському СПТУ-1 з 01 вересня 1987 року по 20 грудня 1990 року, час проходження строкової військової служби з 20 грудня 1990 року по 03 серпня 1992 року, та до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 період роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта № 9 «Нововолинська» Державного підприємства «Волиньвугілля» з 01 листопада 2017 року по 31 липня 2020 року, здійснити розрахунок його пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI, з урахуванням стажу за вказані періоди, з дати виникнення права на пенсію, з 31 липня 2020 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) судові витрати в загальному розмірі 2340 гривень 80 копійок (дві тисячі триста сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх