07 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4394/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком як батьку інваліда з дитинства при досягненні 50 років відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 06.04.2021 №032350012321 про відмову у призначенні дострокової пенсії, зобов'язання здійснити призначення та виплачувати з 30.03.2021 дострокову пенсію за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.03.2021 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 06.04.2021 №032350012321 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки ним не надано висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що його син мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, або виписку з акту огляду МСЕК про встановлення їй інвалідності до 6-ти річного віку. Позивач вважає, що прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії порушує його права та інтереси, у зв'язку з чим вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
02.06.2021 представником відповідача подано відзив на позов, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що надані позивачем медичні документи не можуть бути доказами на підтвердження факту визнання дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, оскільки для призначення пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має значення не факт установлення інвалідності, а термін настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 30.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 (далі - Закон №1058- IV).
Рішенням від 06.04.2021 №032350012321 Головне управління Пенсійного фонду України Волинської області відмовило позивачу у призначенні пенсії з тих підстав, що висновок лікарсько-консультаційної комісії №45 від 24.02.2021 не відповідає п.2-18 Порядку №22-1 від 25.11.2005 та має термін до 24.02.2020. Рекомендовано заявнику долучити новий висновок ЛКК згідно п.2.18 (без терміну) і подати повторно заяву для призначення пенсії.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії на підставі п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058- IV.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 4 Закону №1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.
Тобто, за змістом п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV дострокова пенсія за віком призначається лише одному з батьків за вибором матері (в разі її відсутності - батьку) у випадку досягнення встановленого віку та наявності відповідного страхового стажу.
Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства до шестирічного віку, після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу, або ж батько, який виховав інваліда з дитинства до шестирічного віку, після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років, що не заперечується відповідачем у цій справі.
За змістом наведеної норми однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме осіб з інвалідністю з дитинства.
Слід зазначити, що визначення терміну "осіб з інвалідністю з дитинства" не міститься ні в Законі України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", ані в Законі України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю".
Зі змісту п.14 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 (далі - Положення №1317) вбачається, що причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.
В п.26 Положення №1317 визначено, що причиною інвалідності є інвалідність з дитинства.
Відповідно до п.п.5 п.2.1 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1) документи, які засвідчують особливий статус особи - це документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини 1 статті 115 Закону).
Відповідно до п.2.18 Порядку №22-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акту огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Отже визначальним є факт встановлення інвалідності дитині у відповідному віці до досягнення 6 років та факт виховання її (дитини-інваліда) матір'ю до цього віку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах №21-534а14 від 02.12.2014, №21-133а14 від 27.05.2014 та Верховним Судом в постанові від 03.02.2018 К/9901/2638/17 №295/7276/17.
Таку позицію підтримала й Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №330/2181/16-а, в якій вказала, що при вирішенні питання про наявність права на призначення такого виду пенсії враховується момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.
В силу ч.5 ст.242 КАС України суд зобов'язаний у своїх рішеннях враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З наявного в матеріалах справи висновку ЛКК №45 від 24.02.2021 вбачається, що захворювання , яке впродовж прогресуючого перебігу та тривалого лікування призвело до стійкої втрати функції та стало показом для визнання дитини інвалідом мало місце до шестирічного віку.
Крім того, згідно долучених до матеріалів справи виписок з актів огляду МСЕК вбачається, що ОСОБА_2 визнано інвалідом з дитинства, 2 групи, довічно.
Вищезазначений висновок ЛКК №45 від 24.02.2021, разом з виписками з актів огляду МСЕК та іншими документами, було надано позивачем до Пенсійного органу при подання заяви про призначення пенсії згідно п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV.
Проте, належної оцінки вказаному висновку та іншим документам, відповідачем не надано, що призвело до порушення прав позивача на отримання пенсії.
Аналізуючи вказані норми Закону, враховуючи, що позивачем було надано висновок ЛКК, яким підтверджується, що інвалідність його сина настала до досягнення 6 річного віку, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 06.04.2021 №032350012321 щодо відмови в призначені позивачу дострокової пенсії за віком, як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював виховання дитини з інвалідністю до шестирічного віку, на підставі пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив на позов і не довів правомірності прийнятого рішення від 06.04.2021 №032350012321.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у відзиві проти позову, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 908, 00 грн.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком як батьку інваліда з дитинства при досягненні 50 років відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 06.04.2021 №032350012321 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком як батьку інваліда з дитинства при досягненні 50 років відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 та виплачувати з 30.03.2021 дострокову пенсію за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, код ЄДРПОУ 13358826, адреса: 43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22в.
Суддя Ю.Ю. Сорока