07 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3178/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А. Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про визначення коду товару,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» (далі - ТОВ «Спецкомунтех», позивач) звернулося в суд із позовом до Поліської митниці Дермитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №КТ-UA204000-0006-2021 від 28.01.2021 про визначення коду товару за поданою митною декларацією ІМ40ДЕ №UA204120/2021/007853 від 27.01.2021 року.
В позовній заяві (в новій редакції) від 05.04.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» просить визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Дермитслужби №КТ-UA204000-0006-2021 від 28.01.2021 про визначення коду товару за поданою митною декларацією ІМ40ДЕ №UA204120/2021/007853 від 27.01.2021 та рішення №КТ-UA204000-0024-2021 від 26.03.2021 про визначення коду товару за поданою митною декларацією ІМ40ДЕ №UA204120/2021/040306 від 25.03.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач придбав колісні транспортні засоби спеціального призначення сміттєвози, марки DAF, модель CF75, номер кузова НОМЕР_1 та марки VOLVO, модель FL280, номер кузова НОМЕР_2 , призначені виключно для механічного завантаження, перевезення та розвантаження твердих побутових відходів, які було ввезено на митну територію України. Однак, під час здійснення контролю правильності класифікації товару, відповідач самостійно класифікував задекларовані товари за кодом 8704239900, як моторний транспортний засіб для перевезення вантажів та надіслав декларанту Рішення про визначення коду товару №КТ-UA204000-006-2021 та №КТ-UA204000-0024-2021. Позивач дані рішення вважає протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони не відповідають положенням Митного кодексу України, Закону України «Про митний тариф України», Поясненням до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності щодо правил класифікації товарів. На думку позивача, придбаний TOB «Спецкомунтех» транспортні засоби із вмонтованим сміттєвим пресом є транспортними засобами спеціального призначення, які призначені виключно для механічного завантаження, перевезення та розвантаження твердих побутових відходів, що відповідає записам у їх реєстраційних документах. Спеціальні робочі функції даних транспортних засобів - механічне завантаження, перевезення та розвантаження твердих побутових відходів відповідають вимогам інших нормативно-правових актів, які регламентують правовідносини у сфері поводження з відходами і є спеціальними нормативно-правовими актами.
Ухвалою судді від 12.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позовних вимог, оскільки під час здійснення процедур митного контролю «перевірка правильності класифікації та кодування товару» посадовою особою ПМО встановлено, що в центральній базі даних АСМО «Інспектор» наявні класифікаційні рішення від 23.09.2020 №KT-UA20400-0060-2020, від 20.10.2020 №KT-UA204000-0064-2020, від 22.10.2020 №KT-UA20400-0066-2020, від 29.10.2020 №KT-UA20400-0068-2020, від 17.11.2020 №KT-UA20400-0070-2020, від 14.01.2021 №KT-UA20400-0005-2021, прийняті Поліською митницею Держмитслужби на подібний товар, заявлений в товарній позиції 8705 за УКТЗЕД, як спец. автомобіль. Згідно вищенаведених рішень, товар «моторний транспортний засіб для перевезення вантажів, сміттєвоз» класифіковано в товарній позиції 8704, як вантажний транспортний засіб.
За результатами опрацювання запитів, щодо перевірки правильності класифікації товару за УКТЗЕД, відділом кодування, класифікації товарів та здійснення заходів митно-тарифного регулювання управління адміністрування митних платежів, митної вартості та класифікації товарів Поліської митниці Держмитслужби прийнято відповідні рішення про визначення коду товару від 28.01.2021 №KT-UA20400-0006-2021, від 26.03.2021 №KT-UA20400-0024-2021. Згідно зазначених рішень транспортні засоби кваліфіковано в товарній позиції 8704 як транспортні засоби, що здійснюють перевезення вантажів. В даному випадку, відповідач зазначає, що сміттєвоз слід кваліфікувати відповідно до товарної позиції 8704 «моторні транспортні засоби для перевезення вантажів», виходячи з назви товару «сміттєвоз», що означає возити сміття, основною функцією якого є перевезення вантажу (сміття) - транспортна функція. Згідно пояснень до товарної позиції 8704 за УКТЗЕД зазначено, що до неї включаються, серед іншого, машини для вивезення сміття, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демпфірувальними та іншими пристроями чи нi.
Відповідача вважає, що класифікаційні рішення Поліської митниці Держмитслужби від 28.01.2021 №KT-UA20400-0006-2021 та від 26.03.2021 №KT-UA20400-0024-2021. є такими, що прийняті у повній відповідності до приписів чинного митного законодавства України, а тому у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, TOB «Спецкомунтех» згідно договору купівлі-продажу від 04.12.2020 №57/1-2020 придбало колісний транспортний засіб спеціального призначення - сміттєвіз-марки DAF, модель CF75 (НОМЕР_1), 2009 р.
У свою чергу, декларантом позивача до митного оформлення Поліській митниці Держмитслужби подано митну декларацію №UA204120/2021/007853, де в графі 33 зазначено код УКТЗЕД 8705908090, як колісний транспортний засіб спеціального призначення б/в: марка - DAF, модель - CF75, календарний рік виготовлення - 2009, модельний рік виготовлення - 2009, № кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об'єм двигуна - 9186, тип ТЗ - колісний транспортний засіб спеціального призначення, призначений для завантаження, перевезення, вивантаження побутових відходів. На автомобіль встановлено пресувальний пристрій Geesink Norba, та підйомний механізм Geesink Norba/ До митної декларації також подано: рахунок-фактуру №20201203004 від 03.12.2020; висновок про походження товару; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 ; договір купівлі-продажу товару №57/1-2020; сертифікат відповідності та інше.
28.01.2021 Поліська митниця Держмитслужби прийняла рішення про визначення коду товару №КТ-UA204000-0006-2021, відповідно до якого зазначений автомобіль класифіковано за кодом 8704239900 згідно з УКТЗЕД як «моторний транспортний засіб для перевезення вантажів, сміттєвіз».
Також, TOB «Спецкомунтех» згідно договору купівлі-продажу від 21.01.2020 №4/1-2021 придбало колісний транспортний засіб спеціального призначення - сміттєвіз-марки VOLVO, модель FL280, номер кузова НОМЕР_2 .
Для проведення митного оформлення, декларантом позивача Поліській митниці Держмитслужби подано митну декларацію №UA204120/2021/040306, де в графі 33 зазначено код УКТЗЕД 8705908090, як колісний транспортний засіб спеціального призначення б/в: марка - VOLVO, модель - FL280, календарний рік виготовлення - 2008, модельний рік виготовлення - 2008, № кузова - НОМЕР_2 , тип двигуна - дизельний, робочий об'єм двигуна - 7146, тип ТЗ - колісний транспортний засіб спеціального призначення, призначений виключно для механічного завантаження, перевезення та розвантаження твердих побутових відходів. На автомобіль встановлено пресувальний пристрій Joab та підйомний механізм Joab. До митної декларації також подано: рахунок-фактуру №44-258431 від 20.01.2021; висновок про походження товару; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 ; договір купівлі-продажу товару №4/1-2021; сертифікат відповідності та інше.
26.03.2021 Поліська митниця Держмитслужби прийняла рішення про визначення коду товару №КТ-UA204000-0024-2021, відповідно до якого зазначений автомобіль класифіковано за кодом 8704239900 згідно з УКТЗЕД як «моторний транспортний засіб для перевезення вантажів, сміттєвіз».
Позивач, не погоджуючись із рішеннями Поліської митниці Держмитслужби від 28.01.2021 №КТ-UA204000-0006-2021 та від 26.03.2021 №КТ-UA204000-0024-2021 про визначення коду товару, оскаржив їх до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) від 13.03.2012 року № 4495-VІ.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з статтею 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Статтею 68 МК України передбачено, що ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно частин першої-п'ятої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження органу доходів і зборів щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.
Процедуру ведення УКТ ЗЕД визначено Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 428 (далі - Постанова № 428).
Пунктом 2, 3 Постанови № 428 передбачено, що УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).
Митний тариф України встановлюється Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 № 584-VII. Статтею 1 даного закону визначено, що митний тариф України є невід'ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами: Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил: (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.
Пунктом 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.
Разом з тим, згідно з пунктом 3 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; (b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати; (c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.
Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються (пункт 4 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД).
Отже, при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, його характеристик та призначення.
З метою забезпечення виконання Закону України від 19.09.2013 року № 584-VIII «Про Митний тариф України» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 428 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 року № 401 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Так, відповідно до Пояснень до товарної позиції 8704, остання має назву моторні транспортні засоби для перевезення вантажів, що використовувалися. До цієї товарної позиції включаються, зокрема: звичайні вантажні автомобілі та автофургони (відкриті, з брезентовим верхом, закриті і т.п.); автомобілі для доставляння товарів та автофургони усіх видів, автофургони для перевезення домашніх речей; вантажні автомобілі з автоматичними розвантажувальними пристроями (з перекидним кузовом і т.п.); автомобілі-цистерни (незалежно від того, обладнані вони насосами чи ні); авторефрижератори або автомобілі з ізотермічними кузовами; багатоярусні вантажні автомобілі для перевезення кислоти в суліях, балонів з бутаном і т.п.; важкі вантажні автомобілі з низькорозташованими рамами і навантажувальними похилими трапами для перевезення танків, підіймачів або екскаваторів, електричних трансформаторів і т.п.; вантажні автомобілі, спеціально призначені для перевезення свіжого бетону, крім бетономішалок товарної позиції 8705; машини для вивезення сміття, незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демпфірувальними та іншими пристроями чи ні.
Натомість, щодо товарної позиції 8705 (моторні транспортні засоби спеціального призначення, крім призначених головним чином для перевезення людей або вантажів (наприклад, автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі пожежні, автобетономішалки, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, радіологічні автомобілі), то до цієї товарної позиції включається ряд видів транспортних засобів, спеціально сконструйованих або пристосованих для розміщення різних пристроїв, які надають їм можливості виконувати визначені нетранспортні функції; тобто основною метою транспортного засобу цієї товарної позиції не є перевезення людей або вантажів.
До цієї товарної позиції включаються: (1) Автомобілі вантажні аварійні, що являють собою автомобільні шасі з підлогою або без неї та обладнані підіймальними пристроями, такими як неповоротні крани, козли, блоки чи лебідки, і призначені для підіймання і буксирування транспортних засобів в аварійному стані. (2) Автомобілі-насоси, обладнані насосом, як правило, з приводом від двигуна автомобіля (наприклад, пожежні автомобілі). (3) Вантажні автомобілі, обладнані драбинами або підіймальними платформами для ремонту контактних підвісних мереж, вуличного освітлення і т.п.; вантажні автомобілі з регульованою стрілою і платформою для кінознімального чи телевізійного устаткування. (4) Вантажні автомобілі, застосовувані для очищення вулиць, стічних канав, аеродромних злітно-посадочних смуг і т.п. (наприклад, автомобілі для прибирання доріг (підмітальні машини), автомобілі-розкидувачі, комбіновані підмітально-мийні машини та асенізаційні машини). (5) Снігоочисні та снігоприбиральні машини з умонтованим устаткуванням; тобто автомобілі, створювані винятково для снігоприбирання і, як правило, з турбінами, обертальними лопатками і т.п., з приводом або від двигуна автомобіля, або від окремого двигуна. В усіх випадках змінне снігоочисне або снігоприбиральне обладнання всіх типів не включається до цієї товарної позиції (товарна позиція 8430), незалежно від того, подане воно змонтованим на автомобілі чи ні. (6) Вантажні автомобілі-розкидувачі всіх видів з нагрівальним устаткуванням або без нього, з устаткуванням для розподілу гудрону або гравію, для сільськогосподарських цілей і т.п. (7) Автокрани, не призначені для перевезення вантажів, які складаються з автомобільного шасі, на якому постійно встановлена кабіна і поворотний кран. Проте вантажні автомобілі з самонавантажувальними пристроями не включаються до цієї товарної позиції (товарна позиція 8704). (8) Автобурові (тобто вантажні автомобілі, обладнані вишкою в комплекті з краном, лебідками та іншими пристроями для буріння і т.п.). (9) Вантажні автомобілі, обладнані штабелеукладачами (тобто рухомою платформою, виконаною рухомою на вертикальній основі, і яка, як правило, має привід від двигуна автомобіля). Проте до цієї товарної позиції не включаються самозавантажні автомобілі, обладнані лебідками, підіймальними пристроями і т.п., але призначені переважно для перевезення вантажів (товарна позиція 8704). (10) Автобетономішалки, що складаються з кабіни та автомобільного шасі, на якому постійно змонтована бетономішалка, пристосована як для виготовлення, так і для перевезення бетону. (11) Пересувні електрогенераторні агрегати, що складаються з вантажного автомобіля, на якому змонтований електрогенераторний агрегат, з приводом або від двигуна автомобіля, або від окремого двигуна. (12) Автомобілі радіологічні (з рентгенівськими установками) (наприклад, обладнані медичним кабінетом, затемненим приміщенням і повним набором рентгенівського устаткування). (13) Пересувні клініки (медичні або стоматологічні) з операційною, устаткуванням для анестезування та іншою хірургічною апаратурою. (14) Автомобілі-прожектори, що мають прожектор, змонтований на автомобілі, причому живлення звичайне здійснюється від генератора, який має привід від двигуна автомобіля. (15) Радіоавтофургони. (16)Автофургони телеграфні, радіотелеграфні чи радіотелефонні, приймальні та передавальні; радіолокаційні автоустановки. (17)Іподромні автофургони, обладнані лічильними машинами для автоматичного підрахунку виграшів на перегонах. (18)Пересувні лабораторії (наприклад, для контролю експлуатаційних характеристик сільськогосподарських машин). (19)Випробувальні вантажні автомобілі з реєструвальними приладами для визначення тягових зусиль автомобілів, які буксирують їх. (20)Пересувні хлібопекарні з повним устаткуванням (тістозамішувач, піч і т.п.); польові кухні. (21)Автомобілі-майстерні, обладнані різними верстатами та інструментом, зварювальними пристроями тощо. (22)Пересувні банки, пересувні бібліотеки і пересувні автовиставки для демонстрації товарів.
При цьому, відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.
У свою чергу, статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автобетономішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).
Транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу).
Як уже було встановлено судом, при поданні митних декларацій декларантом позивача в графі 33 вищевказаних митних декларацій код товару зазначено 8705 90 80 90, що згідно з УКТЗЕД класифікується, як «інші моторні транспортні засоби спеціального призначення». У свою чергу, Поліська митниця Держмитслужби прийняла оскаржувані рішення про визначення коду товару, відповідно до яких автомобілі класифіковано за кодом 8704239900 згідно з УКТЗЕД як моторні транспортні засоби для перевезення вантажів-сміттєвоз, що використовувався понад 8 років. Суд не погоджується із такою класифікацією спірного товару митницею з наступних підстав із такою класифікацією спірного товару митницею з наступних підстав.
Як вбачається з висновку судової автотоварознавчої експертизи №344 від 28.04.2020, складеного судовим експертом Стасюком О.В., який був попереджений про кримінальну відповідальність згідно з вимогами статті 384 КК України за завідомо неправдивий висновок, транспортний засіб марки VOLVO; модель - FL280, 2009 року випуску, VIN-код НОМЕР_5 належить до колісних транспортних засобів спеціального призначення. Характеристики колісного транспортного засобу з технічної точки зору, відповідають товарному коду 8705908090 УКТЗЕД.
Вказаний висновок експерта узгоджується також з іншими письмовими доказами у справі, в яких зазначено, що оцінювані транспортні засобами є: автомобілями спеціального призначення сміттєвозами.
Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що згідно Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом ДФС України від 09.06.2015 №401, вищевказані транспортні засоби слід класифікувати за кодом 8704 (моторний транспортний засіб для перевезення вантажів), оскільки згідно вказаних Пояснень до УКТЗЕД до товарної позиції 8705 відносяться моторні транспортні засоби спеціального призначення, крім призначених головним чином для перевезення людей або вантажів, а відповідно до висновків судової автотоварознавчої експертизи від 28.04.2020 №344 транспортний засіб марки VOLVO; модель - FL280 , 2009 року випуску, згідно призначення і особливостей конструкції належать до колісних транспортних засобів спеціального призначення.
Крім того, як вбачається із сертифікату відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 21.01.2021, виданого ТзОВ «КСЦ-Конкорд», транспортний засіб марки DAF; модель - FAN CF75 є КТЗ спеціального призначення - прибиральна машина (сміттєвіз).
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .
Таким чином, враховуючи досліджені письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Поліська митниця Держмитслужби оскаржуваними рішеннями про визначення коду товару від 28.01.2021 №КТ-UA204000-0006-2021 та від 26.03.2021 №КТ-UA204000-0024-2021 безпідставно класифікувала даний товар у товарній позиції 8704 згідно з УКТЗЕД «моторні транспортні засоби для перевезення вантажів».
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності рішень про визначення коду товару від 28.01.2021 №КТ-UA204000-0006-2021 та від 26.03.2021 №КТ-UA204000-0024-2021, а тому вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України"», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
В заяві від 06 травня 2021 року про відшкодування судових витрат представник позивача просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, в тому числі 4 540 грн судових витрат та 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В матеріалах справи міститься копія договорів про надання правової (правничої) допомоги від 17 березня 2021 року за №20-7/21 та за №20-9/21 укладеного між Адвокатським бюро «Сергій Степанюк і Партнери» (далі - Адвокатське бюро) та ТзОВ «Спецкомунтех»; копії рахунків за послуги правничої допомоги; акти приймання-передачі від 20.04.2021 а також ордери на надання правової допомоги серії АС №1018868 та №1018866, які видані на підставі договорів Адвокатським бюро адвокату Степанюку С.Є.
Як передбачено пунктами 3.1-3.3 договорів про надання правової (правничої) допомоги від 17 березня 2021 року, за надану правничу допомогу клієнт виплачує Адвокатському бюро винагороду, розмір якої визначається на підставі обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, затраченого Адвокатському бюро, та встановленої пунктами 3.2-3.3. договору вартості надання послуг/виконання робіт. Вартість роботи Адвокатського бюро визначається залежно від характеру та обсягу наданих/виконаних робіт та встановлюється в акті Приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт. Перша оплата правничої допомоги здійснюється клієнтом авансовим платежем у розмірі 10 000 грн упродовж 3 банківських днів з дня отримання рахунку від Адвокатського бюро.
Актами приймання передачі наданих послуг/виконаних робіт від 20 квітня 2021 року визначено перелік наданих послуг правничої допомоги на загальну суму 30 000 грн, а саме: 1) надання консультацій по суті спору, розгляд та аналіз документів, опрацювання законодавства - 2 000 грн; 2) підготовка позовної заяви та інших процесуальних документів в процесі розгляду спору - 10 000 грн; 3) подання позовної заяви до судуё супровід справи та вчинення інших дій спрямованих на належне виконання договору - 3 000 грн.
Згідно з рахунками на послуги правничої допомоги від 17.03.2021, Адвокатським бюро зазначено вартість послуги правничої допомоги на загальну суму 20 000 грн. Однак, доказів здійснення оплати згідно рахунків від 17.03.2021 не надано.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, зокрема, надання консультацій по суті спору, розгляд та аналіз документів, опрацювання законодавства, підготовка позовної заяви та інших процесуальних документів в процесі розгляду спору, подання позовної заяви до судуё супровід справи та вчинення інших дій спрямованих на належне виконання договору, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 30 000 грн є неспівмірною та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки надання консультацій по суті спору, розгляд та аналіз документів, опрацювання законодавства, підготовка інших процесуальних документів в процесі розгляду спору, супровід справи та вчинення інших дій спрямованих на належне виконання договору, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
Слід, зауважити, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Отже, на переконання суду, розрахунок витрат на правову допомогу, які містяться в актах приймання передачі наданих послуг/виконаних робіт від 20 квітня 2021 року, є необґрунтованим, неспівмірним із затраченим часом та обсягом наданих адвокатом послуг, а також є неоплаченими.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, позивачу слід відмовити у відшкодуванні витрати на правову допомогу, оскільки доказів понесення останніх суду не надано.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 540 грн..
Керуючись статтями 137, 139, 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Поліської митниці Дермитслужби про визначення коду товару від 28 січня 2021 року №КТ-UA204000-0006-2021 та від 26 березня 2021 року №КТ-UA204000-0024-2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код 43350097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карпенка-Карого, 10, ідентифікаційний код 41898871) судові витрати у розмірі 4 540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк