Рішення від 07.06.2021 по справі 120/2507/21-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 червня 2021 р. Справа № 120/2507/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Колісника Богдана Олеговича до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Колісника Богдана Олеговича до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-62379-57 від 15 лютого 2021 року.

Ухвалою від 30.03.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

14.04.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки згідно інформаційної системи органів ДПС, станом на 31.01.2021 року загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску (КБК 71040000 00) по ОСОБА_1 становила 19396 грн. 96 коп.

14.04.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

19.04.2021 року до суду надійшла заява щодо відшкодування витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу у сумі 7500 грн.

19.04.2021 року представником відповідача подано заперечення на витрати на правову допомогу, у яких останній звернув увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих, ціни позову та (або) значенню справи.

20.04.2021 року до суду надійшли пояснення щодо заперечення відповідача щодо витрат на оплату правничої допомоги в яких зазначено, що в запереченнях податковий орган не наводить жодного аргументу щодо не співмірності розміру витрат позивача на оплату правничої допомоги у справі з обсягом наданих йому послуг.

Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Водночас, дата ухвалення судового рішення у цій справі обумовлена перебуванням головуючого судді на лікарняному з 02.06.2021 року по 04.06.2021 року (включно).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 16.07.2011 року, ОСОБА_1 згідно з наказом 319-к від 31 жовтня 2016 року прийнятий на посаду юрисконсульта юридичного відділу ТОВ "ЕРІДОН БУД".

Наказом №204-К переведено позивача на посаду начальника юридичного відділу ТОВ "ЕРІДОН БУД".

27 червня 2018 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6770/10.

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру №1802250700002 від 22.10.2018 року ОСОБА_1 узятий на облік у контролюючих органах з 22.10.2018 року за №1001.

15.02.2021 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-62379-57, згідно з якою позивачу нараховано борг в розмірі 19396,96 грн.

Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.226. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 якого адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

З аналізу зазначених положень законодавства України встановлено, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Спеціальним законодавчим актом, що регулює правові відносини нарахування і сплати єдиного внеску є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон №2464) у відповідності до якого видана Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція №449).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частини 8 вказаної статті Закону № 2464-VІ, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VІ).

Згідно з пунктом 2 статті 25 Закону № 2464-VІ, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (п. 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до частини 3 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з частиною 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру №1802250700002 від 22.10.2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Гайсинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 22.10.2018 року.

Доводи представника позивача, що право на заняття адвокатською діяльністю позивач реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник в ТОВ "ЕРІДОН БУД, суд вважає необґрунтованими зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно з положеннями статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із інформацією, що міститься в системі документообігу суду КП "Діловодство спеціалізованого суду", протягом у період з 22.10.2018 року (дата взяття на облік платника єдиного внеску) по 15.02.2021 року (дата винесення вимоги про сплату боргу недоїмки) ОСОБА_1 , як адвокатом, лише до Вінницького окружного адміністративного суду було подано вісім адміністративних позовів в інтересах Фермерського господарства "Дажбог-Г", яке не є тією юридичною особою, в якій, як зазначає представник позивача, позивач працює як найманий працівник (справи №120/3888/19, №120/3889/19, №120/3890/19, №120/3891/19, №120/4132/19, №120/170/20, №120/1539/20, №120/1540/20).

Таким чином позивач, окрім роботи на посаді начальника юридичного відділу в ТОВ "ЕРІДОН БУД, також здійснював прибуткову адвокатську діяльність, що підтверджується наведеними вище обставинами.

Таким чином, твердження представника позивача, що ОСОБА_1 своє право на заняття адвокатською діяльністю він реалізовував лише як найманий працівник в ТОВ "ЕРІДОН БУД, не відповідають дійсності та спростовуються наведеною вище інформацією, отриманою із системи документообігу суду КП "Діловодство спеціалізованого суду".

Доводи з посиланням на постанову Верховного Суду від 27.11.2019 РОКУ у справі №160/3114/19 суд не приймає до уваги, оскільки обставини цієї справи не можуть вважатися подібними, так як в цій справі відсутня інформація щодо здійснення адвокатом у цей період діяльності індивідуально.

Аналогічного правового висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові № 120/530/20-а від 16 грудня 2020 року.

Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи спірну вимогу №Ф-62379-57 від 15 лютого 2021 року, діяв відповідно до норм чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 6, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РКОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Суддя Свентух Віталій Михайлович