іменем України
Справа № 210/2833/21
Провадження № 1-кп/210/543/21
"02" червня 2021 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у спрощеному порядку в залі Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120210467100000124 від 18.05.2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Радушне, Дніпропетровської області, громадянина України, не працює, не одружений, малолітніх або неповнолітніх дітей на утримані не має, освіта середня, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 10.06.2004 року Заводським районним судомм. Миколаїва за ст. 153 ч. 1, ст. 187 ч.2, ст. 70 ч.1 КК України до 7 років позбавлення волі та конфіскацією 1/2 майна. Звільнений 08.02.2011 по відбуттю терміну покарання;
- 19.06.2012 року Криворізьким районним судомм. Кривого Рогу за ст. 186 ч.3, ст. 309 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнити з випробувальним терміном 2 роки;
- 19.06.2013 року Криворізьким районним судомм. Кривого Рогу за ст. 186 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 ч.1 КК України приєднано частину не відбутого покарання за вироком суду від 19.06.2012, остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 28.07.2017 по відбуттю терміну покарання
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 05.05.2021 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 приїхав до свого сина, ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
05.05.2021 року приблизно о 17 годин 40 хвилин біля третього під'їзду будинку АДРЕСА_2 , між гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , стався конфлікт з приводу того, що гр. ОСОБА_4 , припаркував свій автомобіль біля третього під'їзду, тим самим на ґрунті особистих неприязних відносин, виник словесний конфлікт, який виражався у висловлюванні нецензурною лайкою у відношенні один до одного.
В ході виниклої сварки у ОСОБА_3 виник умисел на спричинення гр. ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень останньому на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_3 взяв палицю, яка лежала поруч на землі та умисно наніс потерпілому ОСОБА_4 один удар палицею в область лобної частини голови, після чого пішов у невідомому напрямку.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_4 забійну рану голови. Виявлені тілесні ушкодження згідно з висновком судово-медичного експерта №624 від 14.05.2021 року за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я.
Дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 2 ст. 125 КК України, за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Частиною 2 ст. 382 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
В обвинувальному акті прокурор ОСОБА_6 посилався на те, що оскільки ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а тому клопотав про розгляд обвинувального акту відносно ОСОБА_3 у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, та призначення покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді одного року обмеження волі.
Обвинувачений ОСОБА_3 , який був представлений захисником адвокатом ОСОБА_7 , надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку він беззастережно визнає в повному обсязі, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального проступку.
Також, у вказаній заяві зазначає, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Потерпілий ОСОБА_4 надав письмову заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні.
У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззастережно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту матеріалами провадження підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України.
Згідно з ч. 3 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Прокурор у поданому обвинувальному акті клопоче призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді одного року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік та відповідно до п. 1, п.2 ч.1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особу винного, який раніше судимий (Т. 2 а.п. 3-33), за місцем проживання характеризується посередньо (Т. 2 а.п. 37), за медичною допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався (Т. 2 а.п. 34, 35).
На підставі ст. 66 КК України як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Згідно ст. 67 КК України, обставини, що обтяжують відповідальність є рецидив злочину.
З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначення йому основного покарання у вигляді обмеження волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України (з урахуванням статті 5 КК України щодо зворотної сили закону, що пом'якшує покарання), за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений кримінальний проступок.
Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, тяжких наслідків від його дій не настало, то суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе при призначенні йому покарання у вигляді громадських робіт.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження не обирався.
Цивільний позов не заявлено.
Питання про речові докази, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. 374, 381-382, 424, 473, 475 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_3 винним у скоєнні кримінального проступку передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації,Запобіжний захід у даному провадженні обрано не було.
Речовий доказ:
- DWD-R диск з записом слідчого експерименту, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Стрєлнікова, 2, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12021046710000124, після набрання вироку законної сили, залишити в матеріалах кримінального провадження з подальшим зберіганням у справі №210/2833/21, провадження №1-кп/210/543/21.
Матеріали кримінального провадження №12021046710000124 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №210/2833/21, провадження №1-кп/210/543/21.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.
Суддя: ОСОБА_1