Провадження № 11-кп/821/214/21 Справа № 712/7649/19 Категорія: ч. 1 ст. 366 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
27 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 42018250000000108 за апеляційною скаргою прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 грудня 2020 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого на посаді офіцера сектору превенції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській обл., на даний час виконуючого обов'язки старшого інспектора відділу організаційного забезпечення управління «Корпус оперативно-раптової дії» ГУНП в Черкаській області, раніше не судимого,
визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю в його діях скоєнності кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні віднесено на рахунок держави,
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 153 о с від 12.06.2017 призначений на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Працюючи на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, ОСОБА_8 був працівником правоохоронного органу, представником влади, а тому відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України з моменту призначення на вказану посаду ОСОБА_8 був службовою особою.
Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_8 , маючи спеціальне звання лейтенант поліції, будучи наділеним відповідно до Закону України „Про Національну поліцію” від 02.07.2015 повноваженнями, зокрема, передбаченими пп. 1, 2, 3 п. 1 ст. 23 Закону щодо здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень; виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вжиття заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, вчинив злочин за наступних обставин.
Перебуваючи на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, ОСОБА_8 , діючи умисно, використовуючи владу всупереч інтересам служби, в інтересах працівника поліції ОСОБА_11 , у ході розгляду дільничним офіцером поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 звернення ОСОБА_10 від 09.03.2018 про неправомірні дії ОСОБА_11 щодо неї, підробив заяву від її імені про припинення розгляду зазначеного звернення.
Так, відповідно до Примітки ст. 358 КК України, під офіційним документом у ст. 366 КК України слід розуміти, зокрема, документи, які містять на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка посвідчує певні факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру чи може бути використана як докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважним особами органів Державної влади, а також окремими громадянами, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», звернення-адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
ОСОБА_8 у ході розгляду дільничним офіцером поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 звернення ОСОБА_10 від 09.03.2018 про неправомірні дії щодо неї з боку працівника поліції ОСОБА_11 , перебуваючи у службовому кабінеті опорного пункту, що за адресою вул. Благовісна, 72 в м. Черкаси, 06.04.2018, діючи за дорученням ОСОБА_12 в частині вжиття заходів для перевірки звернення ОСОБА_10 , використовуючи роздрукований за допомогою комп'ютерної техніки бланк заяви, виготовлений на аркуші паперу формату А 4, - діючи умисно, з мотивів кар'єризму а також в інтересах ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що громадянка ОСОБА_10 не робила будь-яких заяв про непроведення розслідування можливого факту протиправних дій щодо неї з боку ОСОБА_11 , кульковою ручкою синього кольору власноручно склав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме заяву від імені ОСОБА_10 про начебто її бажання припинити подальшу перевірку її звернення, про небажання внесення відомостей до ЄРДР та про відсутність претензій, виконавши під текстом кульковою ручкою синього кольору підпис від імені ОСОБА_10 . Однак, вказані відомості не відповідали дійсності, оскільки ОСОБА_10 відповідну заяву не писала, не підписувала, намірів припиняти розгляд заяви від 09.03.2018 не мала.
У наступному, ОСОБА_8 з метою введення в оману дільничного офіцера поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 , щодо факту написання даної заяви ОСОБА_10 , долучив її до відповідних матеріалів перевірки, залишивши на столі за місцем роботи у приміщенні кабінету опорного пункту, що по АДРЕСА_3 .
У свою чергу, дільничний офіцер поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 , який не був обізнаний із злочинним наміром ОСОБА_8 , виявивши заяву від імені ОСОБА_10 про припинення розгляду її попередньої заяви, підписав її, власноручно поставивши у графі «Заяву відібрав: дільничний офіцер поліції сектору превенції ЧВП ГУНП в Черкаській області ст. лейтенант поліції ОСОБА_12 » власний підпис та зазначив дату 16.04.2018, вважаючи, що вказана заява подана саме ОСОБА_10 .
У подальшому, за результатами розгляду заяви ОСОБА_10 від 09.03.2018 у відповідності до Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказу МВС України від 10.10.2004 № 1177, дільничним офіцером поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 складено та підписано висновок про закінчення перевірки, який затверджено керівником Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області. Підставою для припинення перевірки слугувала заява від імені ОСОБА_10 , датована 06.04.2018, про непроведения подальшої перевірки заяви від 09.03.2018.
За таких обставин, ОСОБА_8 , будучи службовою особою, використовуючи матеріальний носій, а саме бланк заяви, виготовлений на аркуші паперу формату А-4, власноручно склав заяву, яка передбачена ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», зафіксувавши на вказаному матеріальному носії інформацію, яка посвідчила факт про начебто бажання громадянки ОСОБА_10 припинити перевірку її звернення від 09.03.2018, про небажання внесення відомостей до ЄРДР та про відсутність претензій. Вказаний факт у подальшому спричинив юридичні наслідки у вигляді припинення перевірки заяви ОСОБА_13 від 09.03.2018, а сам завідомо підроблений документ був використаний як доказ у правозастосовній діяльності і став єдиною підставою для складання та підписання висновку про закінчення перевірки заяви ОСОБА_10 від 09.03.2018 про можливі неправомірні дії ОСОБА_11 , який затверджено керівником Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області.
Такі дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України - службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
Судом першої інстанції виправдано ОСОБА_8 за недоведеністю в його діях скоєнності кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та зазначено, що суб'єкт складу злочину, передбачено ст. 366 КК України є спеціальним - службова особа. В даному випадку, службовою особою, яка була наділена організаційно розпорядчими повноваженнями під час розгляду матеріалів ЄО № 11808 за зверненням ОСОБА_14 був виконавець по матеріалах, визначений керівництвом ЧВП ГУНП в Черкаській області - ОСОБА_12 , а не ОСОБА_8 .
Крім того з досліджених в судовому засідання доказів та показів свідків судом встановлено, що будучи виконавцем по матеріалам ЄО № 11808 за зверненням ОСОБА_10 - ДІМ ОСОБА_12 знайшов в своєму робочому приміщенні зустрічну заяву від « ОСОБА_15 », яка не мала жодного відношення до матеріалів, без дати її складання, особисто поставив в ній дату 06.04.2018 та підписав вказану заяву як таку, що особисто ним була відібрана, хоча з показів як ОСОБА_12 так і ОСОБА_10 , вони ніколи не зустрічались. Надалі ОСОБА_12 особисто склав та підписав офіційний документ - висновок про результати розгляду звернення ОСОБА_10 ЄО № 11808, який 09.04.2018 було затверджено керівництвом ЧВП ГУНП в Черкаській області. Підставами затвердження висновку, який є офіційним документом, стали зазначені відомості ДІМ ОСОБА_12 , про ті обставини що до ЧВП зверталася із заявою ОСОБА_10 , а також рапорт ОСОБА_12 від 26.03.2018 на ім'я т.в.о. начальника ОСОБА_16 , який також є офіційним документом, і в якому ОСОБА_12 було зазначено відомості про наявність зустрічної заяви від заявниці ОСОБА_10 .
Також судом вказано на те, що сам по собі факт складання службовою особою завідомо підробної заяви від імені іншої особи, в якій начебто висловлено конкретне волевиявлення цієї особи, не утворює склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України аж до моменту надання відповідній заяві статусу офіційної заяви, шляхом її реєстрації. Разом з цим, під час судового розгляду кримінального провадження, стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів, які б давали підстави дійти до висновку про причетність ОСОБА_8 до зазначення його рукою дати на заяві, а також до реєстрації особисто ним цієї заяви від імені ОСОБА_10 у канцелярії Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області.
У вироку міститься посилання на дві підстави для виправдування ОСОБА_8 , зокрема, на недоведеність, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим та того, що в діянні є склад кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та призначити покарання у виді штрафу в 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (4250 грн.) з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням функцій представників влади в правоохоронних органах строком на 3 роки. Крім того на підставі ст. 54 КК України, позбавити обвинуваченого спеціального звання - лейтенант поліції.
Зазначає, що в основу виправдування ОСОБА_8 судом фактично покладено лише показання останнього про те, що інкримінованого правопорушення він не вчиняв і не виконано вимоги закону про мотивування судового рішення перевіреними доказами та надання належної оцінки доказам сторони обвинувачення.
Судом не прийнято до уваги зміст висновку службового розслідування в частині встановлення обставин перевірки, в тому числі, обставин розгляду заяви ОСОБА_10 ОСОБА_8 , непроаналізовано зміст протоколів огляду щодо телефонних з'єднань ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , якими зафіксованео факти здійснення телефонних дзвінків ОСОБА_8 до ОСОБА_10 , проігноровано зміст висновку щодо результату розгляду звернення ОСОБА_10 , за яким наявність зустрічної заяви від імені ОСОБА_10 була єдиною підставою для закінчення розгляду її звернення.
Вказує, що у вироку відсутнє будь-яке посилання на наступні докази сторони обвинувачення: протокол огляду речових доказів, протокол огляду вхідної кореспонденції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, речові докази, протоколи тимчасових доступів до речей та документів, ухвали слідчих суддів про надання доступу до речей і документів. Дані докази досліджені в ході судового розгляду і, на думку прокурора, мають значення для кримінального провадження.
Прокурор стверджує, що показання потерпілої, свідків, письмові та речові докази у повному обсязі спростовують висновки суду першої інстанції про наявність підстав для виправдування ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Також зазначає про помилковість висновків суду про набуття статусу звернення офіційного документу після його реєстрації та проставляння вхідного штампу реєстрації органу, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та не узгоджуються з положеннями ст. 358 КК України, де в примітці визначено змістовне поняття «офіційного документу».
Звертає увагу на необхідність критичної оцінки в певній частині показань свідка ОСОБА_12 , які є недопустимими, оскільки не були відомі стороні обвинувачення і не розкривались стороною захисту.
Крім того вказує, що ОСОБА_8 є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки у зв'язку із займаною посадою та відповідно до ЗУ «Про національну поліцію» був наділений повноваженнями, визначеними п.п. 1, 2, 3 п.1 ст. 23, працював в одному кабінеті з ОСОБА_12 та, в силу виконання службових обов'язків, мав доступ до матеріалів розгляду за заявою ОСОБА_10 і брав участь у розгляді такої заяви. На думку прокурора, той факт, що ОСОБА_8 не був виконавцем по розгляду звернення ОСОБА_10 не змінює оцінку його статусу як службової особи.
Акцентує увагу на тому, що суд визнаючи невинуватим ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, не вказав на підставу його виправдування, передбачену ч. 1 ст. 373 КПК України та не послався на положення ст. 284 КПК України.
Вважає за необхідне в ході апеляційного розгляду допитати потерпілу, свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та дослідити письмові докази, що містяться в томі 1 матеріалів кримінального провадження та частково в томі 2 на аркушах справи: 1-68, 91-110, 175-177, 221-225, 227-234 та речові докази.
Під час апеляційного розгляду прокурором подано окреме клопотання з посиланням на конкретні докази, які належить повторно дослідити суду апеляційної інстанції в порядку ст. 404 КПК України.
На апеляційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_9 подані заперечення, які зводяться до законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції і безпідставності апеляційних вимог.
Заслухавши доповідь судді, думки прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній мотивів, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 про законність, обгрунтованість рішення суду першої інстанції і безпідставність апеляційних вимог прокурора, потерпілої ОСОБА_10 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши та обміркувавши над доводами апеляційної скарги, заслухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не належить.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд дотримався зазначених вимог закону під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , при цьому виходив із закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог ст. 17 КПК України про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на користь особи.
З матеріалів провадження вбачається, що суд провів розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України у межах висунутого обвинувачення згідно з обвинувальним актом, дотримуючись принципів диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Дотримався суд також норм, установлених ст.ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом.
Ретельно перевіривши всі зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 було висунуто обвинувачення, суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів, дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв'язку.
Перевіривши, в межах повноважень наданих ст. 404 КПК України, обставини, встановлені під час кримінального провадження, колегія суддів вважає, що будь-які підстави, передбачені ст. 409 КПК України для скасування вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.12.2020, на чому наполягає сторона обвинувачення, відсутні.
В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 свою винуватість не визнав та показав, що станом на 06.03.2018 працював на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції ЧВП ГУНП в Черкаській області. Оскільки на зазначений час пропрацював на посаді декілька місяців і у нього був відсутній досвід роботи, у з'язку з чим до нього надходили зауваження від керівництва щодо якості виконуваної ним роботи. З метою підвищення професійного рівня та якості в роботі він брав матеріали звернень громадян, які перебували в провадженні колег та намагався складати по ним проекти документів, зокрема: заяв від громадян та зустрічних заяв; рапортів на ім'я керівництва відділу; висновків по зверненням. Проекти рішень ним писались від руки на аркушах паперу чи друкувались на комп'ютері, після чого він порівнював їх з матеріалами, які складали його колеги, що мали досвід у роботі та до якості роботи яких у керівництва були відсутні претензії. Зазначені проекти він особисто підписував і після їх вивчення на предмет помилок при їх складанні, зазвичай викидав або використовував як чернетки з чистого боку сторінки. Щодо матеріалів за зверненням ОСОБА_10 ОСОБА_8 зазначив, що вони не були розписані на нього як на посадову особу, яка мала право на їх розгляд. Дані матеріали були розписані до виконання на ДІМ ОСОБА_12 , тому згідно посадової інструкції та Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацій їх особистого прийому в системі Міністерства Внутрішніх справ України, затвердженого наказом № 1177 від 10.10.2004, він не мав повноважень на їх розгляд та прийняття будь-яких рішень, які б несли юридично значимі наслідки. Він не виключає можливості, що міг, з метою підвищення якості в своїй роботі, писати чорнові варіанти процесуальних документів по матеріалам за зверненням ОСОБА_10 , але, зауважив, що завжди змінював анкетні дані, тому в чернетці він вказав прізвище не ОСОБА_13 , а « ОСОБА_22 ».
На думку сторони обвинувачення, винуватість ОСОБА_8 у службовому підробленні, тобто складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, за наведених в обвинувальному акті фактичних обставин провадження, доводиться показаннями потерпілої ОСОБА_10 , свідків та зібраними під час досудового розслідування письмовими доказами.
Під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_10 показала, що 09.03.2018 вона написала заяву про неправомірні дії ОСОБА_11 , які відбулися по відношенню до неї вніч з 08 на 09.03.2018. Після цього напротязі місяця зприводу даної заяви їй ніхто не телефонував. У подальшому їй передзвонили з поліції, особа представилася слідчим і запитали, чи не відомо їй де проживає ОСОБА_11 , на що вона відповіла, що не знає. Також їй сказали, що в суботу запросять до відділку, однак більше ніхто їй з цього приводу не телефонував, до відділку не викликав, пояснення не відбирав. Через декілька місяців вона дізналася, що від її імені є заява про припинення перевірки за її зверненням, якої вона не писала.
Допитаний судом свідок ОСОБА_12 показав, що йому, як дільничному поліції, навесні 2018 на розгляд надійшла заява від ОСОБА_10 щодо її побиття ОСОБА_11 . В ході перевірки стало відомо, що ОСОБА_10 претензій не має, тому матеріали відклали, а десь через місяць він знайшов на опорному пункті заяву, написану ОСОБА_10 на його бланку. ОСОБА_8 відношення до розгляду заяви ОСОБА_10 не мав. Зазвичай заяви залишалися на столі біля входу в кабінет, тому він не здивувався щодо появи заяви ОСОБА_10 . ОСОБА_8 він не доручав конкретних задач по розгляду матеріалів за зверненням, бо він тільки прийшов. Йому відомо, що ОСОБА_10 телефонували щодо поданої скарги, однак хто саме телефонував, він чи ОСОБА_8 , не пам'ятає. Також він не пам'ятає, чи казав йому ОСОБА_8 про те, що телефонував ОСОБА_10 і про відсутність у неї претензій. Він з ОСОБА_8 працювали в одному кабінеті, тому він обговорював з ним заяву ОСОБА_10 . Зазначив, що звернення до нього надходять з Черкаського відділу поліції в межах територіальності. Практично всі звернення розписувалися на нього, бо ОСОБА_8 тільки прийшов на роботу. Зустрічна заява щодо відсутності претензій з боку ОСОБА_10 була стандартна, виготовлена на розробленому ним бланку, вона надавалася разом з матеріалами на висновок керівництву і реєструвалася в канцелярії. 06.04.2018 він цю заяву виявив, власноручно поставив дату, підписав і зшив, а 11.04.2018 зареєстрував. Щодо дати 26.03.2018 в рапорті, вважає, що це помилка. Він особисто з ОСОБА_10 не зустрічався. На час надходження заяви ОСОБА_10 , ОСОБА_8 працював дільничним 3 місяці. Пояснив, що за розгляд заяви відповідає той на кого вона розписана. Спільних домовленостей щодо розгляду заяви ОСОБА_10 з ОСОБА_8 у нього не було, але вони спілкувалися по робочим моментам. На робочому місці у них був спеціальний ящик з чернетками.
Свідок ОСОБА_21 суду показала, що працює в поліції. Зазначила, що коли реєструється документ по середині на документі ставиться дата, як вхідний. Прізвище на заяві « ОСОБА_12 » означає виконавця, тобто того, хто її приніс. Текст заяв вона не читає, взагалі він завжди стандартний. Заяву може принести будь-хто, не обов'язково той хто є виконавець, а забрати може тільки виконавець.
Свідок ОСОБА_18 суду показав, що 08-09.03.2018, коли він перебував в складі патруля, була отримана інформація з кваліфікацією «інші тілесні ушкодження». На місці події виявлена заявниця ОСОБА_10 з ознаками алкогольного сп'яніння, вона була схвильована та повідомила, що громадянин, який є працівником поліції, посадовою особою, наніс їй тілесні ушкодження. Від надання медичної допомоги ОСОБА_10 відмовилася, наявних ушкоджень у неї виявлено не було. У ОСОБА_10 вони відібрали заяву, яку передали в чергову частину поліції.
Допитаний судом свідок ОСОБА_19 показав, що станом на 09.03.2018 він працював заступником начальника відділу превенції. ОСОБА_8 на той час працював дільничним разом з ОСОБА_12 . Заява ОСОБА_10 була розписана за ОСОБА_12 , рішення приймав також ОСОБА_12 , саме він був виконавцем цих матеріалів. ОСОБА_8 міг бути залучений до розгляду заяви тільки на прохання ОСОБА_12 , але виконавцем все одно залишався останній. На розгляд заяви відведено 30 днів, матеріали збираються і приносяться йому на погодження, керівник затверджує, а у подальшому заноситься на облік до канцелярії і потім вважаються виконаним. Чому зустрічна заява ОСОБА_10 зареєстрована пізніше ніж складено та затверджено висновок про результати розгляду звернення, пояснити не може. Якщо у висновку зазначено, що є зустрічна заява, він її погоджує і направляє на доопрацювання.
Свідок ОСОБА_23 суду показав, що працює заступником начальника Черкаського ВП. Обставин підписання матеріалу по ОСОБА_10 він не пам'ятає, це рядовий матеріал, який розглядали дільничні поліції. Вважає, що була зустрічна заява ОСОБА_10 , оскільки на її підставі були списані матеріали, без такої заяви він би свого підпису не поставив. Свідок не зміг пояснити наявність невідповідностей в датах на рапорті, заяві та даті її реєстрації.
З наданих стороною обвинувачення суду першої інстанції письмових доказів, безпосередньо досліджених в судовому засіданні, встановлено наступне.
09.03.2018 ОСОБА_10 повідомила, що 09.03.2018 близько 02 год. 30 хв. в м.Черкаси біля перехрестя бул. Шевченка та вул. Пушкіна неподалік «Ощадбанку» у неї виник конфлікт з ОСОБА_11 . Таке повідомлення зафіксоване протоколом прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення, або таке, що готується від 09.03.2018.
19.04.2018 на ім'я начальника ГУНП в Черкаській області від ОСОБА_10 надійшла заява щодо притягнення до відповідальності працівника поліції ОСОБА_11 , який 09.03.2018 неподалік ТРЦ «Плазма», що по бульвару Шевченка в м. Черкаси, застосував до неї фізичне насильство та завдав фізичного болю.
Заява ОСОБА_10 11.04.2018 зареєстрована в журналі реєстрації зустрічних звернень громадян, що надійшли до Черкаського відділу поліції під порядковим номером 658 (ЄО 11808/09.03.18) та отримана під підпис ОСОБА_12 . Огляд вказаного журналу зафіксований протоколом огляду від 12.07.2018, згідно якого оглянуто Журнал реєстрації зустрічних звернень громадян, що надійшли до Черкаського відділу поліції та виявлено надпис наступного змісту: 658 ОСОБА_10 , АДРЕСА_4 (підпис) ( ЄО 11808/09.03.2018). Крім того оглянуто
Журнал реєстрації зустрічних звернень громадян, що надійшли до Черкаського відділу поліції, що зафіксовано протоколом огляду від 23.07.2018 з додатками до нього, де під номером 11808, зареєстровано заяву ОСОБА_10 від 09.03.2018.
26.03.2018 рапортом ДОП СП ЧВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 доповів т.в.о. Начальника Черкаського ВП ГУНП Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_16 про те, що по факту звернення ОСОБА_10 , щодо конфлікту з ОСОБА_11 ,, в ході перевірки встановлено, що остання звернулася із зустрічною заявою в якій просить перевірку по факту її звернення не проводити.
В заяві складеної від імені « ОСОБА_15 » та адресованій т.в.о. Начальника Черкаського ВП ГУНП Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_16 вбачається, що вона просить по факту звернення подальшу перевірку не проводити, відомості до ЄРДР не вносити, оскільки конфлікт вичерпаний і на даний час вона претензій не має. Дана заява відібрана 06.04.2018 ОСОБА_12 та зареєстрована 11.04.2018 Черкаським ВП ГУНП в Черкаській області за № 46/зз-658.
Висновком ДОП СП ЧВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 про результати розгляду звернення ОСОБА_10 , затвердженого т.в.о. начальника ЧВП ГУНП в Черкаській області 09.04.2018, оформлено закінчення перевірки за матеріалами ЄО № 11808 від 09.03.2018, а матеріали справи списані.
Під час службового розслідування ГУНП в Черкаській області за фактом порушення службової дисципліни працівником поліції, що оформлено відповідним висновком, затвердженим 25.05.2018, встановлено, що інформація, яка стала підставою для проведення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим відділу кримінальної розвідки ГУНП ОСОБА_11 , відповідно до звернення ОСОБА_10 , підтвердилась. Питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в Черкаській області підлягає вирішенню після прийняття рішення прокуратурою Черкаської області.
З протоколу огляду від 02.10.2018 встановлено, що відповідно до оглянутого журналу доставлених, відвідувачів, запрошених, ОСОБА_10 з 09.03.2018 по 12.04.2018 Черкаській ВП ГУНП в Черкаській області не відвідувала.
У ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 відібрано зразки почерку, що оформлено протоколами отримання експериментальних зразків почерку для експертизи від 13.07.2018, 18.10.2018, 16.07.2018, 22.10.2018 з фототаблицями до них.
На підставі експертного дослідження рукописного тексту заяви від 06.04.2018 на ім'я начальника т.в.о. ЧВП ГУНП в Черкаській області та експериментальних зразків почерку ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 складено висновок №1/1901 від 14.11.2018 з фототаблицями до нього, про те, що рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_24 виконані ОСОБА_8 . Підпис в заяві від 06.04.2018 в графі «Заяву відібрав ДОП СП ЧВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 » виконаний ОСОБА_12 .
Протоколами огляду від 15.02.2019, 04.02.2019, зафіксовано огляд двох блокнотів ОСОБА_10 та оптичний диск СD-R вх №30727, вих № 20929/з/кт із інформацією на ньому та встановлено, що номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 контактував з номером НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_12 , розмов не було. Крім того, на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 телефонував абонент номеру НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_8 , розмова тривала 215 сек.
Перевіривши судове рішення в межах заявлених апеляційних вимог, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зібраними в кримінальному провадженні доказами, які були предметом безпосереднього дослідження судом першої інстанції, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України не доведена, а апеляційні вимоги прокурора таких висновків не спростовують.
Зокрема, за змістом пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України - службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
Суб'єктом службового підроблення є службові особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Із суб'єктивної сторони даний злочин характеризується прямим умислом у винної особи, тобто суб'єкт має чітко усвідомлювати, що він вносить до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, вчиняє інше підроблення документів або складає та видає завідомо неправдиві документи і бажає так робити.
Об'єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Під внесенням до документів неправдивих відомостей розуміється включення до офіційного документа інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності.
Дійсно, як встановлено з матеріалів кримінального провадження, наказом начальника поліції №153о/с від 12.06.2017 ОСОБА_8 призначено на посаду ДОП СП ЧВП ГУНП в Черкаській області. На вказаній посаді ОСОБА_8 перебував до 29.05.2018, тобто до моменту його звільнення наказом № 204 о/с. В наведений період ОСОБА_8 був працівником правоохоронного органу, представником влади, а тому відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, з моменту призначення на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області, він був службовою особою і був наділений повноваженнями, передбаченими ЗУ «Про національну поліції» від 02.07.2015.
Разом з цим, як вірно встановлено судом першої інстанції, службовою особою, яка була наділена організаційно розпорядчими повноваженнями під час розгляду матеріалів ЄО № 11808 за зверненням ОСОБА_14 , тобто виконавцем, визначеним керівництвом ЧВП ГУНП в Черкаській області та особою, яка несла персональну відповідальність за їх розгляд, був ОСОБА_12 .
Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що обвинувачений ОСОБА_8 був співвиконавцем матеріалів ЄО № 11808 за зверненням ОСОБА_14 або даних про передоручення виконання таких матеріалів іншій службовій особі. Наведене підтверджується: показаннями свідка обвинувачення ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_8 відношення до розгляду матеріалів за зверненням ОСОБА_10 не мав і конкретних задач за вказаними матеріалами він йому не доручав; показаннями заступника начальника відділу превенції ОСОБА_19 про те, що заява ОСОБА_10 була розписана на ОСОБА_12 , саме він був виконавцем матеріалів за даною заявою та приймав по ним рішення; відповіддю начальника Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області від 25.06.2019 за № 7271/46/01-2019, наданої на запит адвоката ОСОБА_9 , про те, що розгляд матеріалів за зверненнями громадян, що внесені до ЄО здійснює виключно особа, яка визначена керівником як виконавець по розгляду за зверненням громадян.
Посилання прокурора про те, що ОСОБА_8 у зв'язку із займаною посадою та відповідно до ЗУ «Про національну поліцію» був наділений повноваженнями, визначеними п.п. 1, 2, 3 п.1 ст. 23, працював в одному кабінеті з ОСОБА_12 та, в силу виконання службових обов'язків, мав доступ до матеріалів розгляду за заявою ОСОБА_10 і брав участь у розгляді такої заяви, тому за своїм статусом є службовою особою - суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, колегія суддів визнає помилковими.
Зібрані органом досудового розслідування докази вказують на те, що саме ОСОБА_12 був визначений виконавцем матеріалів ЄО № 11808 за зверненням ОСОБА_14 і мав організаційно розпорядчі повноваження під час їх розгляду. При цьому ОСОБА_12 не мав права самостійно передоручати виконання даних матеріалів іншій особі або створювати групу по їх виконання. Саме ОСОБА_12 , будучи виконавцем по матеріалах за зверненням ОСОБА_10 , знайшовши в робочому кабінеті зустрічну заяву від імені « ОСОБА_15 », яка не мала жодного відношення до матеріалів ЄО № 11808, без дати її складання, особисто проставив в ній дату - 06.04.2018 та підписав її як таку, що була ним відібрана особисто, хоча з особою особисто не зустрічався. У подальшому ОСОБА_12 приєднав зустрічну заяву від імені « ОСОБА_15 » до матеріалів за зверненням ОСОБА_10 та особисто склав і підписав офіційний документ - висновок про результати розгляду звернення ОСОБА_10 , який 09.04.2018 затверджено керівництвом ЧВП ГУНП в Черкаській області. Наразі підставою для затвердження відповідного висновку стали саме відомості зазначені ОСОБА_12 про зустрічне звернення ОСОБА_10 у рапорті від 26.03.2018. Більш того в зустрічній заяві « ОСОБА_15 », яку з показань ОСОБА_12 він знайшов в приміщенні робочого кабінету, ним особисто проставлена дата 06.04.2018, яка зареєстрована 11.04.2018, що не узгоджується з датою поданого ним рапорта від 26.03.2018 про те, що ОСОБА_10 подала заяву відповідного змісту.
Будь-яких об'єктивних даних про те, що обвинувачений ОСОБА_8 був на законних підставах залучений до розгляду матеріалів за зверненням ОСОБА_14 , матеріали кримінального провадження не містять. Той факт, що ОСОБА_8 працював з ОСОБА_12 в одному кабінеті і вони обговорювали робочі моменти по матеріалам за заявою ОСОБА_10 не робить його співвідповідальним по даним матеріалам та суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України тільки з тих підстав, що він був співробітником поліції. Статусу суб'єкта ОСОБА_8 не набув би навіть якщо виконував би окремі доручення ОСОБА_12 без законних на це підстав.
Щодо наявності прямого умислу ОСОБА_8 на внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, то колегія суддів зауважує, що будь-яких доказів на його підтвердження стороною обвинувачення не зібрано, а сам ОСОБА_8 не заперечував той факт, що за відсутністю досвіду в роботі, з метою підвищення професійного рівня, він складав чорнетки процесуальних документів по матеріалах, де змінював анкетні дані. Такі показання ОСОБА_8 узгоджуються з наявною в матеріалах кримінального провадження зустрічною заявою написаною від імені « ОСОБА_15 ».
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про не підтвердження матеріалами кримінального провадження посилання сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення «…з мотивів кар'єризму в інтересах ОСОБА_11 …», оскільки обвинувачений ОСОБА_11 особисто не знав та з ним не спілкувався, а відтак не міг діяти в інтересах останнього. Даних про те, що вирішення матеріалів за зверненням ОСОБА_10 , виконавцем якого був ОСОБА_12 , будь-яким чином могло вплинути на проходження ОСОБА_8 служби в органах поліції, не встановлено.
Більш того за пред'явленим ОСОБА_8 обвинувачення, останній після складання завідомо неправдивого офіційного документу - зустрічної заяви, долучив її до матеріалів перевірки за зверненням ОСОБА_10 , однак наведене спростовано в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_12 , який виявив дану заяву в приміщенні службового кабінету, поставив в ній дату, підписав, зшив, а 11.04.2018 особисто зареєстрував.
Більш того долучення завідомо неправдивого офіційного документу не узгоджується з диспозицією ч. 1 ст. 366 КК України, яка передбачає відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
Разом з цим, дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані як службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів. При цьому з формулювання обвинувачення, визнаного прокурором доведеним, обставин видачі завідомо неправдивого офіційного документу не прослідковується, з урахуванням встановлених судом даних та того, що під видачею розуміється надання фізичним або юридичним особам документа, зміст якого цілком або частково не відповідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою. Даних про те, що ОСОБА_8 видавав завідомо неправдивий офіційний документ, не встановлено.
За результатами апеляційного розгляду також знайшли своє підтвердження і висновки суду першої інстанції про те, що сам по собі факт складання будь-якою службовою особою завідомо підробленої заяви від імені іншої особи, в якій висловлено її волевиявлення, не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, до того моменту як відповідній заяві надано офіційного статусу, з огляду на наступне.
Предметом злочинів, передбачених ст. 366 і ст. 358 КК, є офіційний документ. Згідно примітки до ст. 358 КК під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
При встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків.
Абзацами 7, 8 ст. 5 ЗУ «Про звернення громадян» передбачено, що у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається, звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження.
За змістом Положень про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 10.10.2004 № 1177, заява громадянина подана до поліції має відповідати вимогам до такого документу, в тому числі й у ній має бути проставлено дату її подання та вхідний штамп реєстрації канцелярії органу МВС України.
Разом з цим встановлено, що підтверджено і показаннями свідка ОСОБА_12 , він в зустрічній заяві від імені ОСОБА_10 , яка була без дати, проставив дату 06.04.2018, підписався в графі «Заяву відібрав ДОП СП ЧВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 » і лише 11.04.2018 зареєстрував, наведене також підтверджується і висновком експерта № 1/1901 від 14.11.2018. Крім того свідок зазначив, що з ОСОБА_10 він не зустрічався, а дану заяву виявив в службовому кабінеті. Зі змісту зустрічної заяви, на яку сторона обвинувачення посилається як на заяву від ОСОБА_10 , в графі від кого вона подана зазначено прізвище « ОСОБА_15 », а зі змісту самої заяви вбачається, що викладені в ній обставини не можливо ідентифікувати як за ЄО так і за прізвищем особи, щодо якої просили провести перевірку. Саме ОСОБА_12 визначив приналежність зустрічної заяви від « ОСОБА_15 » до матеріалів за зверненням ОСОБА_10 , а у подальшому склав висновок про результати розгляду звернення ОСОБА_10 № 11808, який 09.04.2018 було затверджено керівництвом ЧВП ГУНП в Черкаській області і лише після цього 11.04.2018 зареєстрував зустрічну заяву ОСОБА_10 .
Наразі стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів, які б вказували на те, що на момент прийняття і затвердження висновоку про результати розгляду звернення ОСОБА_10 № 11808 зустрічна заява « ОСОБА_15 » набула статусу офіційного документа, як і на причетність ОСОБА_8 до зазначення його рукою дати на заяві, а також до реєстрації особисто ним зустрічної заяви у канцелярії Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області.
Твердження прокурора про те, що судом, ухвалюючи виправдувальний вирок, не взято до уваги висновок службового розслідування щодо обставин розгляду заяви ОСОБА_10 ОСОБА_8 , колегія суддів визнає недоречними.
Під час судового розгляду досліджено висновок службового розслідування ГУНП в Черкаській області за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим відділу кримінальної розвідки ГУНП ОСОБА_11 за зверненням ОСОБА_10 , затверджений 25.05.2018. За даним висновком, 10.03.2018 розгляд матеріалів ЄО № 11808 від 09.03.2018 за зверненням ОСОБА_10 доручено ДО ПСП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_12 . У висновку міститься посилання на пояснення ОСОБА_12 - виконавця матеріалів за зверненням ОСОБА_10 , про те, що він особисто з ОСОБА_10 не зустрічався, при складанні зустрічної заяви присутній не був, а за яких обставин вона до нього потрапила - не пам'ятає та припущення останнього про можливість її відібрання ОСОБА_8 . При цьому будь-яких посилань на те, що матеріали ЄО № 11808 від 09.03.2018 за зверненням ОСОБА_10 розглядались ОСОБА_8 або йому на законних підставах доручалось виконання тих чи інших дій, висновки службового розслідування не містять.
Той факт, що ОСОБА_8 мав телефонну розмову з ОСОБА_10 , що випливає з протоколів огляду телефонних з'єднань, не вказує на наявність в його діях кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України і не спростовує ту обставину, що ОСОБА_8 з ОСОБА_12 працювали в одному кабінеті і, хоча обвинувачений не був виконавцем матеріалів за зверненням ОСОБА_10 , не виключається, що ОСОБА_12 неофіційно доручав останньому виконання певних дій по ним. Сам ОСОБА_12 в судовому засіданні зазначав про те, що з ОСОБА_8 обговорював робочі моменти по матеріалам, йому відомо, що ОСОБА_10 телефонували, але хто це робив, він чи ОСОБА_8 , не пам'ятає. Крім того допитана судом потерпіла ОСОБА_10 вказувала на те, що їй телефонував слідчий поліції, який запитував, чи не знає вона де проживає ОСОБА_11 і повідомив, що її запросять до відділку.
Щодо посилань прокурора на те, що у вироку зазначено не всі докази, які були надані прокурором під час судового розгляду, то вони не узгоджуються з положеннями ст. 374 КПК України, яка не містить обов'язку суду при визнанні особи виправданою посилатися на усі докази сторони обвинувачення та захисту досліджені під час судового розгляду. При цьому колегія суддів зауважує на тому, що жоден доказ досліджений в судовому засіданні судом не визнаний таким, що не відповідає критеріям належності і допустимості, а прокурор посилається на відсутність посилання у вироку передусім на ті дані, які обґрунтовують законність отримання тих чи інших доказів.
Колегія вважає необґрунтованими доводи прокурора щодо недопустимості як доказу частини показань свідка ОСОБА_12 , враховуючи, що вказаний свідок є свідком сторони обвинувачення, допитаний за клопотанням прокурора і його показання судом сприймалися безпосередньо.
Той факт, що до подій, що мали місце ОСОБА_8 працював більш тривалий час ніж указав останній та свідок ОСОБА_12 , не ставить під сумів їх показання і не вказує на те, що пред'явлене органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачення знайшло своє підтвердження.
За клопотанням учасників судового провадження, відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Зокрема, прокурор в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду просив повторно допитати потерпілу, свідків та дослідити майже усі письмові докази надані прокурором під час судового розгляду. Разом з цим обґрунтування такого повторного дослідження доказів стороною обвинувачення фактично зводиться до необхідності надання їм апеляційним судом іншої юридичної оцінки.
Оскільки судом першої інстанції допитано потерпілу, свідків та досліджено надані прокурором докази в повному обсязі без процесуальних порушень, передбачених законом підстав для задоволення клопотання прокурора про повторне дослідження доказів у даному кримінальному провадженні колегією суддів не встановлено та відмовлено в його задоволенні, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 30.05.2019 № 572/843/17 від 30.05.2019, згідно якої сам по собі факт непогодження з висновками суду першої інстанції не є підставою для повторного дослідження доказів.
Доводи прокурора про невідповідність вироку суду положенням ч. 1 ст. 373 КПК України, в частині не наведення підстав ухвалення виправдувального вироку та норми кримінального процесуального закону на підставі якого його виправдано, колегія суддів визнає такими, що до задоволення не належать.
За змістом п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою, у резолютивній частині вироку зазначається прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та його виправдання.
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.12.2020 щодо ОСОБА_8 відповідає наведеним вище положенням і містить посилання на визнання його невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та виправдування за недоведеністю в діянні його складу
Дійсно, мотивувальна та резолютивна частина вироку не містить посилання на конкретну норму закону на підставі якої ОСОБА_8 виправдано, однак містить чітку вказівку на підставу такого виправдування - за недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, що узгоджується з положенням п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Разом з цим, за змістом процесуального закону, виправдувальний вирок - це акт правосуддя, в якому суд на підставі всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього дослідження доказів доходить висновку про невинуватість обвинуваченого, який ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Незважаючи на те, що виправдувальний вирок, незалежно від того, за якою підставою він ухвалений, повністю реабілітує обвинуваченого, в кожному разі суд повинен правильно встановити і вказати підстави виправдування, які істотно відрізняються між собою, мають різні правові наслідки.
Аналізуючи зміст судового рішення щодо ОСОБА_8 колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції, при визнанні його невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, його виправдано з двох різних підстав, зокрема, за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим та за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Тому підстави для виправдування обвинуваченого підлягають приведенню у відповідність до вимог процесуального закону, шляхом зміни вироку суду першої інстанції в межах повноважень за наслідками апеляційного розгляду, визначених п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України.
На думку колегії суддів досліджені судом першої інстанції та наведені у вироку докази вказують на те, що ОСОБА_8 підлягає виправдуванню саме на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Внесення змін до виправдувального вироку в частині уточнення підстави для виправдування обвинуваченого, на яку, в тому числі міститься посилання у вироку, не спростовує той факт, що судове рішення щодо ОСОБА_8 відповідає критеріям, передбаченим ст. 370 КПК України щодо його законності, обґрунтованості і вмотивованості.
Оскільки колегія суддів не вбачає підстав для скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 , апеляційна скарга прокурора залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, п. 2 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 408, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 грудня 2020 року щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, змінити в частині підстави виправдування останнього.
Виключити з вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 грудня 2020 року, як на підставу для виправдування ОСОБА_8 , посилання на п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Вважати ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю, що в діянні ОСОБА_8 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
У решті вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 грудня 2020 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді