Провадження № 11-кп/821/372/21 Справа № 711/4490/20 Категорія: ч. 3 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
27 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження № 12020251010000671 за апеляційною скаргою прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2021 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, без зареєстрованого місця проживання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-20.08.2013 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком в 2 роки, на підставі ст. 104 КК України;
-03.06.2015 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, на підставі ст.ст. 70, 71 КК України, на 5 років 2 місяці позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 01.11.2018 на підставі ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.10.2018, на невідбутий строк в 1 рік 3 місяці 15 днів,
визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Прийнято рішення про віднесення за рахунок держави витрат, пов'язаних із залученням експерта у розмірі 628 грн. 04 коп.
В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів,
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він спільно та за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового розслідування особою, 11.02.2020 о 02 год. 10 хв., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, за допомогою зриву металевих ролетів та віджиму металопластикових двостворчатих вхідних дверей проникли до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , звідки умисно, з корисливих мотивів з шухляди столу викрав чуже майно, що належить фізичній особі підприємцю ОСОБА_10 , а саме грошові кошти в розмірі 1026 грн., після чого з місця вчинення злочину з невстановленою особою зник, чим завдали ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення.
Судом першої інстанції ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю його вчинення.
Зазначено, що надані стороною обвинувачення докази, зокрема: протоколи огляду місця події, предметів, висновки експертиз, довідка про нестачу та речові докази, у своїй сукупності, недостатні для доведеності винуватості ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні, оскільки вказують лише на факт вчинення кримінального правопорушення, а не на те, що він його вчинив.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 порушує питання про скасування вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.03.2021 через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі, а остаточне покарання за сукупністю вироків, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
Вказує, що судом, всупереч вимог ст.ст. 94, 370, 374 КПК України, в основу виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 покладено лише показання останнього, не надано належної оцінки зібраним органом досудового розслідування доказам, як кожному окремо, так та в їх сукупності і не зазначено мотивів, з яких певні докази сторони обвинувачення не прийняті до уваги.
На думку прокурора, лист Черкаського НДЕКЦ, з урахуванням даних висновку криміналістичної експертизи № 1-535, про наявність збігу слідів пальців рук вилучених при огляді місця події 11.02.2020 із відбитками у дактилокарті, заповненій на ім'я ОСОБА_8 , відповідає критеріям ст.ст. 84, 99 КПК України, є належним доказом винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а висновки суду з цього приводу, є безпідставними і невмотивованими.
Звертає увагу на те, що при наявності у суду сумнівів щодо наведеного листа, судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про допит в судовому засіданні експерта, який його складав та проводив криміналістичну експертизу, на підтвердження приналежності ОСОБА_8 слідів пальців рук вилучених при огляді місця події.
Крім того зазначає, що судом всупереч п. 1 та п. 2 ч.1 ст. 284, ч. 1 ст. 373 КПК України, як в мотивувальній так і в резолютивній частинах вироку не наведено підстав ухвалення виправдувального вироку та не зазначено норми кримінального процесуального закону (конкретного пункту ч. 1 ст. 373 КПК України) на підставі чого його виправдано у пред'явленому обвинуваченні, як це передбачено ч. 4 ст. 374 КПК України.
Також, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 29.11.2018 (справа №169/261/17), від 21.11.2019 (справа №295/17062/15-к), від 22.01.2020 (справа №131/879/15-к), прокурор зазначає про необхідність судом апеляційної інстанції повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, а саме: протоколу огляду місця події від 11.02.2020 (а.п. 69); довідки фізичної особи підприємця (а.п. 100); диску з відеозаписом (а.п. 106); висновку експерта № 1/535 від 27.03.2020 (а.п. 90); листа директора Черкаського НДЕКЦ України № 19/124/8/4/3765-2020 (а.п. 95-96); протоколу проведення слідчого експерименту (а.п. 115); характеризуючих даних на обвинуваченого.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з'явився потерпілий ОСОБА_10 , який не повідомив про поважні причини свого неприбуття, що, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає судовому розгляду по суті заявлених апеляційних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, думки прокурорів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в підтримку апеляційної скарги в повному обсязі з наведених в ній підстав, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 про законність, обґрунтованість вироку суду першої інстанції і безпідставність апеляційних вимог сторони обвинувачення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши та оцінивши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_7 до задоволення не належить.
За змістом ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 62 Конституції України гарантується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Серед засад кримінального провадження, передбачених ст. 7 КПК України, є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
В ч. 1 ст. 373 КПК України, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990, зазначено про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок, який має відповідати вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України.
Перевіривши, в межах повноважень наданих ст. 404 КПК України, обставини, встановлені під час кримінального провадження, колегія суддів вважає, що місцевим судом виконані вимоги ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості вироку, тому будь-які підстави, передбачені ст. 409 КПК України для його скасування, на чому наполягає сторона обвинувачення, чи зміни відсутні.
В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 свою винуватість не визнав та показав, що інкримінованого йому кримінального правопорушення не вчиняв і не міг вчинити, оскільки незадовго до цього одержав ножове поранення. Коли його затримали в іншому кримінальному провадженні, його змусили дати показання, якими він себе обмовив, визнавши факт вчинення крадіжки.
На думку сторони обвинувачення, винуватість ОСОБА_8 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, групою осіб, поєднаному з проникненням у інше приміщення, за наведених в обвинувальному акті фактичних обставин провадження, доводиться, зокрема: протоколом огляду місця події від 11.02.2020 з фототаблицями до нього; довідкою від 18.04.2020 про суму завданих збитків; висновком експерта № 1/535 від 27.03.2020; листом про результати перевірки за обласним дактилоскопічним обліком від 27.03.2020; протоколом огляду предметів від 27.03.2020 з фототаблицями до нього та диском із відеозаписом; протоколом слідчого експерименту від 27.03.2020 з план схемою та фототаблицею до нього; протоколом огляду предметів від 27.03.2020 з фототаблицями до нього.
З наданих стороною обвинувачення суду першої інстанції доказів, досліджених в судовому засіданні, встановлено наступне.
11.02.2020 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , проведено огляд місця події, під час якого виявлено пошкоджені ролети та вхідні двері до магазину. В приміщенні магазину виявлено слід низу взуття та два папілярні сліди, висунуту шухляду тумбочки, в якій знаходились монети різного номіналу в сумі 1 грн. 20 коп. Під час слідчої дії вилучено, зокрема, два сліди папілярних узорів пальців рук. Слідча дія зафіксована протоколом огляду місця події від 11.02.2020 до якого долучено відповідні фототаблиці.
Проведеною судовою криміналістичною експертизою від 27.03.2020 № 1/535 встановлено, що сліди пальців рук, вилучені 11.02.2020 під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , придатні для ідентифікації за ними особи (осіб), що їх залишила (залишили).
На запит слідчого Черкаським НДЕКЦ складено лист від 27.03.2020 № 19/124/8/4/3765-2020 про те, що при перевірці за автоматизованим дактилоскопічним обліком Черкаського НДЕКЦ МВС слідів рук, вилучених 11.02.2020 при огляді місця події за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено збіги слідів пальців рук з відбитками в дактилокарті, заповненій на ім'я ОСОБА_8 .
Потерпілим ОСОБА_10 під час досудового розслідування надано відеозапис з камери відеоспостереження магазину «Техніка для кріплення». При дослідженні даного відеозапису слідчим, що зафіксовано протоколом огляду предметів від 27.03.2020, обвинувачений ОСОБА_8 пояснив, що на відеозаписі зафіксовано його дії та дії його спільника.
Під час слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_8 вказав на спосіб проникнення та обставини заволодіння коштами з магазину «Техніка для кріплення». Дана слідча дія зафіксована протоколом проведення слідчого експерименту від 27.03.2020 з долученими до нього план - схемою та фототаблицями.
Обвинуваченим ОСОБА_8 добровільно надано спортивні штани, які були на ньому під час вчинення крадіжки 11.02.2020 у магазині «Техніка для кріплення», огляд яких зафіксовано протоколом відповідної слідчої дії від 27.03.2020.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 під час досудового розслідування надано довідку від 18.04.2020 про те, що у зв'язку із проникненням 11.02.2020 невідомих осіб до магазину, проведено ревізію каси та виявлено нестачу коштів у сумі 1026 грн.
Перевіривши судове рішення в межах заявлених апеляційних вимог, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зібраними в кримінальному провадженні доказами, які були предметом безпосереднього дослідження судом першої інстанції, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України не доведена поза розумним сумнівом, а апеляційні вимоги прокурора таких висновків не спростовують.
Зокрема, за змістом пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення за фактом таємного викрадення майна вчиненого повторно, групою осіб, поєднаного з проникненням у інше приміщення, він спільно та за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового розслідування особою, 11.02.2020 о 02 год. 10 хв., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, за допомогою зриву металевих ролетів та віджиму металопластикових двостворчатих вхідних дверей проникли до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , звідки з шухляди столу викрав грошові кошти належні ФОП ОСОБА_10 .
Разом з цим зібрані стороною обвинувачення докази лише підтверджують той факт, що в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вчинено кримінальне правопорушення за участі двох осіб і не доводять, що воно вчинено саме обвинуваченим ОСОБА_8 .
Доводи прокурора про необґрунтоване визнання неналежним доказом листа № 19/124/8/4/ 3765-2020 від 27.03.2020 Черкаського НДЕКЦ та необхідність його оцінки у сукупності із іншими доказами, зокрема, висновком експерта № 1/535, на які міститься посилання в апеляційній скарзі, були предметом оцінки та перевірки судом першої інстанції, що знайшло своє відображення в оскаржуваному судовому рішенні і з такими висновками колегія суддів цілком погоджується.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення.
За змістом ч. 1 ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених ст. 244 КПК України, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Результати експертного дослідження оформлюються висновком, а його зміст має відповідати вимогам ст. 102 КПК України.
Висновок експерта, як це передбачено ч. 1 ст. 101 КПК України - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
Прокурором на підтвердження пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення надано висновок експерта від 27.03.2020 № 1/535, за результатами проведеної криміналістичної експертизи, про те, що виявлені під час огляду місця події від 11.02.2020 два сліди пальців рук придатні для ідентифікації особи.
Даний висновок експерта відповідає критеріям встановленим для доказів, щодо їх належності і допустимості. Однак він констатує лише факт придатності слідів, вилучених 11.02.2020 під час огляду місця події, до ідентифікації особи (осіб) і не вказує про їх приналежність обвинуваченому ОСОБА_8 .
З метою констатації приналежності слідів придатних до ідентифікації особи (осіб), прокурором в якості доказу надано лист Черкаського НДЕКЦ від 27.03.2020 № 19/124/8/4/ 3765-2020 про те, що при перевірці за автоматизованим дактилоскопічним обліком встановлено збіги слідів пальців рук з відбитками в дактилокарті ОСОБА_8 .
Разом з цим, для з'ясування питання про те, яка особа залишила сліди придатні для ідентифікації особи, необхідні спеціальні знання, оформлені висновком експерта, який не може бути замінений листом складеним експертом, що проводив експертизу.
Допит експерта судом, з приводу чого звертався з клопотанням прокурор, не надав би вказаному листу статусу доказу в розумінні положень ст. 86 КПК України, а висновок експерта від 27.03.2020 № 1/535 є зрозумілим і не потребував додаткового роз'яснення.
Під час судового розгляду судом досліджено відеозапис з камер відеоспостереження, наданий потерпілим ОСОБА_10 , на якому зафіксовано дії двох осіб, ймовірно чоловічої статі, обличчя яких при зоровому сприйнятті не ідентифікуються.
Прокурором не надано будь-якого доказу на підставі якого можна прийти до висновку про те, що один з двох осіб, зафіксованих відеофайлом, є обвинувачений ОСОБА_8 .
Дійсно, під час огляду предметів (перегляду наведеного вище відеозапису) від 27.03.2020, ОСОБА_8 вказував слідчому на те, що на відеозаписі з камери відеоспостереження зафіксовано його та його спільника.
Наразі обвинувачений ОСОБА_8 заперечує той факт, що на наданому потерпілим відеозаписі зображений він.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні.
Колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду про те, що протоколи огляду предметів, зокрема, відеозапису та штанів ОСОБА_8 , що були проведені за участі ОСОБА_8 , де він вказав слідчому про вчинення ним крадіжки, з огляду на положення п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України, є недопустимими доказами його винуватості у вчинення кримінального правопорушення.
Так, як слушно зауважено у вироку, ОСОБА_8 повідомлено про підозру і вручено пам'ятку про права та обов'язки підозрюваного 27.03.2020 з 14 год. 40 хв. до 16 год. 55 хв. Протокол огляду предметів (перегляду відеозапису) за участю ОСОБА_8 складено 27.03.2020 в період часу з 10 год. 45 хв. до 11 год. 10 хв., а протокол огляду предметів (штанів ОСОБА_8 ) за його участю складено в цей же день в період часу з 12 год. до 12 год. 20 хв. Оскільки в даних протоколах процесуального статусу ОСОБА_8 не зазначено, а про підозру йому повідомлено в цей же день, однак після 14 год. 40 хв., є підстави вважати, що він приймав участь в даних слідчих діях в якості свідка. Тому, його показання щодо обставин кримінального провадження, надані слідчому в якості свідка, в основу обвинувального вироку покладені бути не можуть.
Щодо проведеного за участі ОСОБА_8 слідчого експерименту, зафіксованого відповідним протоколом слідчої дії, де останній вказав та показав, як ним вчинено крадіжку з магазину, судом першої інстанції правильно зауважено, що слідчим за участю ОСОБА_8 27.03.2020 в період часу з 10 год. 45 хв. до 11 год. 10 хв. переглянуто відеозапис з камер відеоспостереження магазину наданий потерпілим ОСОБА_10 , де зафіксовано обставини вчинення кримінального правопорушення. Слідчий експеримент за участі вже підозрюваного ОСОБА_8 було проведено 27.03.2020 з 17 год. до 18 год. 05 хв., тобто після перегляду ним відеозапису. В судовому засіданні ОСОБА_8 заперечив вчинення кримінального правопорушення, зазначивши, що про обставини його вчинення, які відобразив в ході слідчого експерименту, він дізнався під час перегляду відеозапису, яким зафіксовано дії зловмисників, а під час слідчого експерименту він їх відтворив.
З огляду на встановлені обставини, які не спростовані прокурором, покласти в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 дані слідчого експерименту проведеного 27.03.2020 за його участі, підстави відсутні.
За клопотанням учасників судового провадження, відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Зокрема, прокурор в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду просив повторно дослідити письмові докази на які міститься посилання у вироку суду. Разом з цим обґрунтування такого повторного дослідження доказів стороною обвинувачення фактично зводиться до необхідності надання їм апеляційним судом іншої юридичної оцінки.
Оскільки судом першої інстанції надані прокурором докази досліджено в повному обсязі без процесуальних порушень, передбачених законом підстав для задоволення клопотання прокурора про повторне дослідження доказів у даному кримінальному провадженні колегією суддів не встановлено та відмовлено в його задоволенні, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 30.05.2019 № 572/843/17 від 30.05.2019, згідно якої сам по собі факт непогодження з висновками суду першої інстанції не є підставою для повторного дослідження доказів.
Доводи прокурора про невідповідність вироку суду положенням п. 1 та п. 2 ч.1 ст. 284, ч. 1 ст. 373, ч. 4 ст. 374 КПК України, в частині не наведення підстав ухвалення виправдувального вироку та норми кримінального процесуального закону (конкретного пункту ч. 1 ст. 373 КПК України) на підставі якого його виправдано, колегія суддів визнає такими, що до задоволення не належать.
За змістом п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою, у резолютивній частині вироку зазначається прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та його виправдання.
Резолютивна частина вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.03.2021 щодо ОСОБА_8 відповідає наведеним вище положенням і містить посилання на визнання його невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та виправдування за недоведеністю його вчинення.
Дійсно, резолютивна частина вироку не містить посилання на конкретну норму закону на підставі якої ОСОБА_8 виправдано, однак містить чітку вказівку на підставу виправдування - за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, що узгоджується з положенням п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Істотних порушень вимог процесуального законодавства судом першої інстанції в ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, не встановлено.
Оскільки колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 , апеляційна скарга прокурора залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2021 року щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді