Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6631/19 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С.
Категорія 9 Доповідач Талько О. Б.
25 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Пеклін Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/6631/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління житлового господарства Житомирської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КомЕнерго-Житомир», про визнання недійсним та скасування розпорядження, свідоцтва про право власності на житло та рішення про реєстрацію права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Рожкової О.С.,
У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що з 1993 року зареєстрований і постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Усі особові рахунки з 2008 року відкриті на його ім'я та договори про надання комунальних послуг за даною адресою були укладені ним. В подальшому йому стало відомо про те, що 12 січня 2009 року відповідач одноособово приватизувала вказане житлове приміщення та отримала свідоцтво про право власності на житло.
Також зазначає, що до 30 жовтня 2010 року будинок АДРЕСА_2 мав статус гуртожитку та лише 14 жовтня 2010 року рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради цей будинок включено до житлового фонду. Отже, станом на дату приватизації спірної квртири відділ приватизації Житомирської міської ради не мав права передавати це житло у приватну власність.
Таким чином, приватизація даної квартири на ім'я ОСОБА_2 порушує його права та не відповідає вимогам законодавства.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_2 просив визнати недійсним та скасувати розпорядження Відділу приватизації державного житлового фонду Управління житлового господарства Житомирської міської ради №59895 від 12 січня 2009 року про передачу ОСОБА_2 у приватну власніть квартири АДРЕСА_1 , визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на це житлове приміщення, видане Відділом приватизації державного житлового фонду Управління житлового господарства Житомирської міської ради на ім'я ОСОБА_2 , а також рішення про реєстрацію права власності на вказану квартиру.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження Відділу приватизації державного житлового фонду Управління житлового господарства Житомирської міської ради №59895 від 12 січня 2009 року про передачу ОСОБА_2 у приватну власність квартири АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 12 січня 2009 року, видане Відділом приватизації державного житлового фонду Управління житлового господарства Житомирської міської ради на ім'я ОСОБА_2 .
Припинено право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1921 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Так, вважає, що позивач жодним чином не підтвердив ту обставину, що на час приватизації вказаної квартири був наймачем цього житла. Суду не надано ордер чи договір найму, які б підтверджували право позивача на користування цим житловим приміщенням. Переоформлення особових рахунків на ім'я позивача не створює для нього жодних правових наслідків, а наявність реєстрації за вказаною адресою не свідчить про те, що при приватизації цієї кімнати були порушені його права.
Окрім того, на час приватизації спірної квартири законодавство України надавало можливість приватизувати житлові приміщення у гуртожитках.
Відмовивши у застосуванні строку позовної давності, суд залишив поза увагою ту обставину, що позивачем не доведений факт того, що він не міг дізнатися про приватизацію цього житлового приміщення. Реєстрація його неповнолітніх дітей у спірному житловому приміщенні відбулась зі згоди власника, відтак позивачеві достеменно було відомо про приватизацію цієї квартири.
ОСОБА_2 стверджує, що позивач знав про приватизацію цієї квартири та допомагав їй оформлювати необхідні документи. Доказів на спростування даної обставини суду не надано.
В судовому засіданні відповідачка та її представник підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.
При цьому, ОСОБА_2 пояснила, що позивач є її братом та приватизація спірної квартири була здійснена за його згодою, оскільки між ними була домовленість про те, що він не претендуватиме на цю квартиру, в свою чергу, він набуде у власність житловий будинок, розташований в с. Левків Житомирського району. На даний час позивач не бажає дотримуватись цієї домовленості та оспорює її право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Представник відповідачки також пояснив, що позивач не надав належні докази того, що на час приватизації він не знав та не міг знати про набуття його сестрою у власність цієї квартири.
Представник позивача в судовому засіданні не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач з 2 вересня 2000 року зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 .
Житловий будинок АДРЕСА_2 мав статус гуртожику сімейного типу ДП « Житловик» фірми ВАТ « Житомирінвест». Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 14 жовтня 2010 року №748 цьому гуртожитку надано статус житлового будинку.
Матеріали справи також свідчать, що у грудні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до органу приватизації із заявою про передачу їй у власність вказаної квартири.При цьому, наявна в матеріалах приватизаційної справи довідка про склад сім'ї містить інформацію про те, що у цьому житловому приміщенні проживає та має право на житло на момент введення в дію Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» лише ОСОБА_2 , яка є наймачем та зареєстрована за даною адресою з 30 квітня 2005 року.
Розпорядженням Відділу приватизації державного житлового фонду Управління житлового господарства Житомирської міської ради від 12 січня 2009 року №59895 заяву ОСОБА_2 задоволено та передано їй у приватну власність спірне житлове приміщення.
На підставі даного розпорядження 12 січня 2009 року Відділом приватизації державного житлового фонду Управління житлового господарства Житомирської міської ради на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на цю квартиру.
21 січня 2009 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 ( реєстраційний номер 26177452, номер запису 14106) на підставі рішення про реєстрацію права власності від 21 січня 2009 року.
Як встановлено судом, у вказаному житловому приміщенні, окрім сторін, з 29 травня 2017 року зареєстровані також неповнолітні діти позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Статтею 1 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир ( будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень ( підвалів, сараїв та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Право на приватизацію квартир ( будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах ( будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону ( частина 4 ст.5 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду).
Відповідно до ч.2 ст.8 цього Закону передача займаних квартир ( будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі ( будинку), в тому числі тимчасово відсутніх , за якими зберігається житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири ( будинку).
Зміст наведених положень Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» свідчить про те, що право на приватизацію об'єктів державного житлового фонду набувають громадяни України, які користуються житлом на законних підставах та постійно в ньому проживають.
Встановивши, що позивач з 2 вересня 2000 року постійно проживає у спірній квартирі, яка була приватизована відповідачкою без його участі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення прав позивача на приватизацію цього житлового приміщення та обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Згідно з ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 зазначив, що про порушення свого права він дізнався у червні 2019 року, коли знайшов у квартирі свідоцтво про право власності на житло.
Як встановлено судом, особовий рахунок на спірне житлове приміщення відкритий на ім'я позивача, що підтверджується довідкою ТОВ « Керуюча Компанія « КомЕнерго-Житомир». Комунальні послуги за даною адресою надаються на підставі угод, укладених між позивачем та відповідними підприємствами. Матеріали справи не містять доказів того, коли позивачеві стало відомо про приватизацію спірної квартири. Однак, його малолітні діти зареєстровані за даною адресою 29 травня 2017 року, отже з цієї дати він повинен був бути обізнаним про власника цього житлового приміщення.
Таким чином, перебіг загального строку позовної давності розпочався з 30 травня 2017 року. З даним позовом ОСОБА_2 звернувся 11 липня 2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2021 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: