Справа № 761/33183/17
Провадження № 2/761/181/2021
02 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді: Осаулова А.А.
при секретарі судових засідань: Вольда М.А.,
за участю представника позивача: Колісник А.М.
відповідача та його представника: ОСОБА_1 , ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, -
У вересні 2017 року ПАТ «Київенерго» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просив стягнути з останнього 13985,59 грн заборгованості за надані послуги з центрального опалення, 17670,89 грн за постачання гарячої води, 6667,94 грн 3 % річних та інфляційну складову боргу та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «Київенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності з 01.07.2014 р. Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідач користується послугами, але не в повній мірі виконує зобов'язання з оплати вказаних послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.07.2017 р. становить 38324,42 грн та складається з 13985,59 грн заборгованості за надані послуги з центрального опалення, 17670,89 грн за постачання гарячої води, 6667,94 грн 3 % річних та інфляційної складової боргу.
Вказане стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді Рибака М.А. від 14.11.2017 р. відкрито провадження у справі.
Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води.
Ухвалою судді Осаулова А.А. від 26.11.2018 р. призначено спрощене позовне провадження по цивільній справі до судового засідання для розгляду справи по суті з повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 07.02.2019 р. замінено позивача у справі за №761/33183/18 з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».
Ухвалою суду від 04.09.2019 р. заяву відповідача ОСОБА_1 від 04.09.2019 року про відвід судді Шевченківського районного суду м.Києва Осаулова А.А. від розгляду цивільної справи за №761/33183/17-ц, - залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 05.03.2020 р. клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі №761/33183/17-ц до вирішення іншої цивільної справи №757/9070/20,- залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 24.09.2020 р. клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі №761/33183/17-ц до вирішення іншої цивільної справи №757/9070/20,- залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 02.06.2021 р. відмовлено у прийнятті поданого відповідачем 02.06.2021 року зустрічного позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання частково недійсним договору відступлення права вимоги до спільного розгляду із первісним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води та повернуто ОСОБА_1 матеріали вказаної зустрічної позовної заяви.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала за викладених у позовній заяві обставин, просила їх задовольнити.
Відповідач та його представник заперечували щодо задоволення позову в повному обсязі.
Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. (ч.1 ст. 211 ЦК України).
Суд, вислухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та користується квартирою за адресою: АДРЕСА_1 з 01.12.1994 р., та є споживачем послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, які з 01 липня 2014 року надавало ПАТ «Київенерго» згідно Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії».
31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також в газеті «Хрещатик» від 6 серпня 2014 року № 111 (4511) було опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню, розроблені для фізичних осіб, що є власниками/квартиронаймачами у багатоквартирному житловому будинку.
Вказані договори були складені на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
ПАТ «Київенерго» було визначено обов'язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 1 липня 2014 року.
В подальшому його правонаступником стало Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», яке підготувало та опублікувало договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085), зміст якого відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відносини між учасниками правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема, в частині надання послуг з центрального опалення врегульовано нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та положеннями Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630.
Відповідно до п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загально будинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Відповідно до п.18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно з п.21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.
Згідно з п.30 Правил, споживач зобов'язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.
Хоча у ч.1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п.1 ч.1 ст.20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 викладено правовий висновок, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Таким чином, відсутність укладеного договору з ПАТ «Київенерго», правонаступником якого є КП «Київтеплоенерго», не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Окрім того, з матеріалів справи слідує, що особовий рахунок на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 відкрито саме на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем перед позивачем обліковується заборгованість за послуги з центрального опалення за період з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року в розмірі - 13 985 грн. 59 коп.; заборгованість за отриманні послуги постачання гарячої води за період з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року в розмірі - 17 670 грн. 89 коп.. (а.с. 8)
Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17) вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідачем належними та допустимим доказами не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Вказаний розрахунок детально відображає нарахування, оплати, споживання, опалювальну площу, тому є належним та допустимим доказом та встановлює надання та споживання таких послуг.
Варто також зазначити, що до матеріалів справи не надано доказів того, що відповідач звертався до позивача про перерахунок заборгованості у зв'язку з недотриманням вимог закону. Відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, належних і допустимих доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем чи його представником не надано. Судом не встановлено наявність звернень до виконавця із претензіями з питання ненадання послуги (пункт 5 частини 1 статті 20, пункт 6 частини 2 статті 21 Закону №1875-IV, пункт 33 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630).
До того ж, заперечення споживача щодо суми заборгованості, нарахованої згідно з показаннями будинкових засобів обліку можуть бути визнані обґрунтованими виключно у випадку, коли споживач доведе, що за період нарахування спірної заборгованості облік спожитих послуг відбувався квартирним засобом обліку, який згідно із законом дозволяється застосовувати, тобто який пройшов повірку, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про повірку.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 (касаційне провадження № 61-27909сво18).
Враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач є споживачем послуг, який не виконував належним чином свої зобов'язання щодо оплати наданих йому послуг, а тому обгрунтованим є стягнення з відповідача заборгованості за послуги з центрального опалення за період з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року в розмірі - 13 985 грн. 59 коп. та за отриманні послуги постачання гарячої води за період з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року в розмірі - 17 670 грн. 89 коп.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 6667,94 грн 3 % річних та інфляційну складову боргу варто зазначити наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Обгрунтовуючи вказану вимогу позивачем надано додаток №1 до договору про відступлення прав вимоги від 11.10.2018 р., за яким позивачу було відступлено право вимоги щодо стягнення 5828.50 грн інфляційних, 839,44 грн - 3 % річних. (а.с. 83)
Як було зазначено вище кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Нарахування сум 3 % річних та інфляційних є обов'язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення таких сум. Відтак, саме до обов'язку позивача належало подати суду обґрунтований розрахунок стягнення 3 % річних та інфляційних.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Між тим, до компетенції суду не належить обчислення суми претензії позивача до відповідача замість позивача.
Суд зобов'язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків. Однак, суд не має права самостійно замість позивача складати розрахунок 3 % річних та інфляційних.
За відсутності належного та обґрунтованого розрахунку претензій позивача до відповідача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних, суд позбавлений можливості перевірити суму боргу, місяці виникнення сум боргу, періоди нарахування штрафних санкцій за кожною сумою заборгованості, розмір штрафних санкцій на кожну суму боргу.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційної складової боргу, а також 3% річних на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги не підлягають задоволенню.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованості за послуги з центрального опалення за період з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року в розмірі - 13 985 грн. 59 коп.; заборгованості за отриманні послуги постачання гарячої води за період з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року в розмірі - 17 670 грн. 89 коп.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі - 1600,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265, 280, 285, 289 ЦПК України, суд, -
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за послуги з центрального опалення за період з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року в розмірі - 13 985 грн. 59 коп.; заборгованість за отриманні послуги постачання гарячої води за період з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року в розмірі - 17 670 грн. 89 коп. та судовий збір у розмірі - 1600 грн. 00 коп., а всього в розмірі - 33 256 (тридцять три тисячі двісті п'ятдесят шість) гривень 48 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників:
Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», код ЄДРПОУ 40596815, адреса: м.Київ, пл..І.Франка, 5.
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення виготовлено 07.06.2021 р.
Суддя: Осаулов Андрій Анатолійович