Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8348/20
заочне
05 травня 2021 року м. Черкаси
Придніпровський районний суду м. Черкаси в складі:
головуючого-судді - Позарецької С.М.,
при секретарі - Осадчій А.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача
адвоката Топор І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Фіщук Сергій Олексійович про розірвання договору довічного утримання, скасування реєстрації заборон, застосування наслідків розірвання договору, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом (в подальшому уточнена редакція п.4 прохальної частини позовних вимог) до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. про розірвання договору довічного утримання, скасування реєстрації заборон, застосування наслідків розірвання договору. Свої позовні вимоги мотивує тим, що між сторонам був укладений договір довічного утримання від 16.10.2020р., відповідно до якого позивач передала відповідачу у власність квартиру АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві власності, відповідно до свідоцтва від 04.02.2009р. САВ НОМЕР_3. Право власності зареєстроване в КП ЧООБТІ за номером 26333560.
Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Фіщук С.О. та зареєстрований за №6526.
Відповідно до п.3 договору, набувач зобов'язаний був повністю утримувати позивача, забезпечувати харчуванням, доглядом, необхідною допомогою. За п.5 договору, щомісячна вартість матеріального забезпечення складала 1000грн., яку зобов'язувався надавати відповідач (набувач). Однак, жодної умови договору відповідачем виконано не було, що є порушенням відповідачем істотних умов в частині невиконання своїх обов'язків.
Позивач вказує, що вона звернулася до нотаріуса з метою вирішення питання добровільного розірвання договору, але відповідач на виклик до нотаріуса не з'явилась.
Таким чином, позивач просить суд, - розірвати договір довічного утримання від 16.10.2020р., укладений між сторонами та посвідчений приватним нотаріусом; застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання, поновивши за позивачем право власності на квартиру; стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.
Ухвалою суду від 22.12.2020р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 08.02.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та її представник просили позовні вимоги задовольнити. Не заперечували проти заочного розгляду справи.
В судове засідання відповідач не з'явилась, будучи неодноразово повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено. Відзив на позов не подано.
В судове засідання не з'явилась третя особа, надавши заяву про розгляд справи без неї.
Суд ухвали про заочний розгляд справи, відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 показали, що ОСОБА_1 проживає у квартирі сама, їй допомагають сусіди та ОСОБА_6 - приносять харчування, прибирають, миють посуд тощо. ОСОБА_2 ніколи не приходила до ОСОБА_1 після смерті чоловіка останньої, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:
встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання від 16.10.2020р., відповідно до якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 у власність квартиру АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві власності, відповідно до свідоцтва від 04.02.2009р. САВ НОМЕР_3. Право власності зареєстроване в КП ЧООБТІ за номером 26333560.
Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Фіщук С.О. та зареєстрований за №6526.
Відповідно до п.3 договору, набувач (відповідач) зобов'язаний довічно повністю утримувати позивача, забезпечувати харчуванням, доглядом, необхідною допомогою. За п.5 договору, щомісячна вартість матеріального забезпечення складала 1000грн., яку зобов'язувався надавати відповідач (набувач).
Сторони підтвердили, що договір відповідає їхнім дійсним намірам і не носить характеру мнимою чи удаваної угоди, а також не є зловмисною угодою, що підтверджується їхніми підписами у договорі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Як передбачено ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). За загальною нормою цивільного права, договір вважається укладеним в належній формі, якщо сторони дійшли згоди з приводу всіх суттєвих умов договору (ст.638 ЦК України). Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.209 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності з умовами договору та вимогами Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства.
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК).
Відповідно до ст. 745 ЦК, договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу (ст. 748ЦК).
Як передбачено ч.ч.1, 2 ст. 749 ЦК, у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.
Відповідно до ст. 755 ЦК, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.
У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню (ч.1 ст. 756 ЦК).
Слід зазначити, що п.11 договору передбачено, що договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін - в судовому порядку.
За результатами розгляду справи, судом встановлено, що відповідачем не виконуються умови договору довічного утримання - позивач не забезпечується харчуванням, доглядом, матеріально не утримується, їй не надається будь-яка допомога, в т.ч. по прибиранню у квартирі, приготуванні їжі, пранні білизни тощо. Встановлено, що ОСОБА_2 взагалі не відвідувала ОСОБА_1 з часу підписання договору довічного утримання. Крім того, відповідачем не спростовані доводи позивача, не надані докази в обгрунтування своїх заперечень, незважаючи на те, що саме набувач по договору, яким є відповідач по справі, повинен довести своєчасне та повне виконання умов договору належними доказами.
Слід зазначити, що оскільки судом задовольняються позовні вимоги в частині розірвання договору довічного утримання з підстав його невиконання відповідачем ОСОБА_2 , - відчужувач - позивач по справі ОСОБА_1 , набуває право власності на нерухоме майно, яке вона передала.
При цьому, на думку суду, є безпідставними доводи позивача та її представника про те, що слід застосувати наслідки розірвання договору, поновивши за ОСОБА_1 право власності на квартиру, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки саме за законом вона набуває право власності на нерухоме майно, яке нею передане набувачу за договором, в разі розірвання договору довічного утримання.
Крім того, при посвідченні договору довічного утримання приватним нотаріусом 16.10.2020р. були внесені відомості до реєстру заборон щодо заборони відчуження нерухомого майна (реєстраційний номер 6527) до припинення чи розірвання даного договору.
Одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна (ст. 74 ЗУ «Про нотаріат»).
Відповідно до п.п.5.1 п.5 гл. 15 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012р. №296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення про розірвання договору довічного утримання.
Реєстрація права власності на нерухоме майно за відчужувачем (в даному випадку ОСОБА_1 ) після розірвання договору довічного утримання здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та на підставі цього судового рішення.
Таким чином, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, враховуючи викладені мотиви прийнятого судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 840грн. 80коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Розірвати договір довічного утримання, укладений 16.10.2020р. між ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком Сергієм Олексійовичем, зареєстрованого в реєстрі за №6526.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840грн. 80коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повний текст судового рішення складено 01.06.2021р.
Головуючий: С. М. Позарецька