Номер провадження: 22-ц/813/5917/21
Номер справи місцевого суду: 520/19546/19
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.
Доповідач Погорєлова С. О.
18.05.2021 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.
за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Юридичний департамент Одеської міської ради) про зняття арешту з майна, на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Калініченко Л.В. 02 грудня 2020 року у м. Одеса, -
встановила:
У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Юридичний департамент Одеської міської ради) про зняття арешту з майна (а.с. 2-4).
В обґрунтування позову ОСОБА_3 посилалася на те, що 31 січня 2019 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вона дізналась про існування арешту на будинок АДРЕСА_1 , співвласником якого вона є, зареєстрованого 18 жовтня 2004 року о 13:09:42 год. за № 1387007 реєстратором: Перша одеська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: ухвала, бн, 14 жовтня 2004 року, Суд Київського району м. Одеси.
19 березня 2019 року з Одеського державного нотаріального архіву в Одеській області Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України позивач отримала відповідь за №969/01-20 на адвокатський запит, до якого було додано копію ухвали від 14 жовтня 2004 року.
За наслідком вказаного, ОСОБА_3 08 квітня 2019 року звернулась до Київського районного суду м. Одеси із заявою про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16 квітня 2019 року у задоволені заяви позивачки було відмовлено, з посиланням на те, що ухвала про накладення арешту відсутня в матеріалах справи.
19 квітня 2019 року представником позивача до Київського районного суду м. Одеси було подано адвокатський запит про надання інформації про те, під час розгляду якої справи Київським районним судом м. Одеси було прийнято ухвалу від 14 жовтня 2004 року.
Згідно відповіді Київського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2019 року за №3537, позовній заяві був присвоєний номер справи 2-723/04, яку потім перереєстровано та присвоєно номер справи 2-2184/11. Одночасно у відповіді зазначено, що вказана ухвала суду від 14 жовтня 2004 року в матеріалах справи відсутня.
Як стверджував позивач, 06 травня 2015 року Київським районним судом м. Одеси було винесено рішення по справі, за наслідком чого підстав для існування арешту на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , більше немає.
Також ОСОБА_3 посилається на те, що одним з учасників справи був ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_5 заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори подали: його жінка - ОСОБА_2 , та син - ОСОБА_1 . Другий син померлого - ОСОБА_6 відмовився приймати спадщину на користь дружини померлого (своєї матері) - ОСОБА_2 . Ці обставини були встановлені в судовому розгляді, про що зазначено в рішенні від 06 травня 2015 року.
На підставі викладеного, ОСОБА_3 вимушена звернутись до суду з даним позовом до спадкоємців.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2020 року позов ОСОБА_3 було задоволено. Скасовано арешт з буд. АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 1386997), накладений на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси, №б/н, від 14 жовтня 2004 року. Стягнуто зі ОСОБА_2 користь ОСОБА_3 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору, грошові кошти в сумі 384,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 040,20 грн., що в загальній сумі складає 7 424,40 грн. Стягнуто зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору, грошові кошти в сумі 384,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 040,20 грн., що в загальній сумі складає 7 424,40 грн. (а.с. 187-197).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що у провадженні Одеського апеляційного суду знаходиться цивільна права №520/5386/15 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання заповіту частково недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним та про визнання права власності на 14/30 частин домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання заповіту частково недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним та про визнання права власності на 7/30 частин житлового будинку з надвірними спорудами. На думку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 може бути відчужене спадкове майно у вигляді житлового будинку, що зробить неможливим виконання рішення суду апеляційної інстанції. Крім того, позивачем не обґрунтовані належними та допустимими доказами витрати на правничу допомогу (а.с. 216-222).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що у ОСОБА_3 відсутні правові підстави звертатися до суду з позовом про зняття арешту з будинку АДРЕСА_1 , а висновок суду, що позивач є власником цього будинку, не відповідає матеріалам справи. Також, на думку апелянта, ОСОБА_3 не обґрунтовані належними та допустимими доказами витрати на правничу допомогу (а.с. 216-222).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги представника ОСОБА_5 та представника ОСОБА_5 підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 58 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1758190751101, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №220860636 від 19 серпня 2020 року.
З вказаної довідки вбачається, що 18 жовтня 2004 року стосовно вказаного нерухомого майна Першою Одеською державною нотаріальною конторою було зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1386997, на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси за №б/н від 14 жовтня 2004 року.
Листом Одеського державного нотаріального архіву від 28 липня 2020 року за №2503/01-20, до Київського районного суду міста Одеси надіслано копію ухвали Київського районного суду міста Одеси від 14 жовтня 2004 року, на підставі якої було накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 .
Зі вказаної ухвали Київського районного суду міста Одеси від 14 жовтня 2004 року вбачається, що судом були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , до розгляду справи.
З ухвали суду також вбачається, що її було постановлено за наслідком подання ОСОБА_5 позовної заяви до ОСОБА_3 про визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності на ѕ частки житлового будинку, встановлення порядку користування земельною ділянкою, до якої ОСОБА_5 було подано відповідну заяву про накладення арешту на спірний будинок.
Відповідно до листа Київського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2019 року за №3537 повідомлено, що у провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №2-723/04 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки житлового будинку, встановлення порядку користування земельною ділянкою та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні частиною житлового будинку. В подальшому вказаній справі було присвоєно №2-2184/11.
У листі зазначено, що відповідно перевірки матеріалів цивільної справи №2-2184/11 (№2-723/04) ухвали Київського районного суду міста Одеси від 14 жовтня 2004 року про накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 , в матеріалах справи не виявлено.
За наслідком вказаного, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 02 вересня 2020 року було частково відновлено втрачене провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання заповіту частково недійсним, визнання права власності на ѕ частки житлового будинку, встановлення порядку користування земельною ділянкою, в частині тексту ухвали Київського районного суду міста Одеси від 14 жовтня 2004 року про накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 .
Судом першої інстанції також встановлено, що у 2004 році, в якому було постановлено вказану ухвалу суду, в провадженні Київського районного суду міста Одеси була наявна цивільна справа №2-723/04, якій внаслідок перереєстрації було присвоєно №2-2184/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки житлового будинку, встановлення порядку користування земельною ділянкою та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні частиною житлового будинку.
За наслідком розгляду цивільної справи 2-2184/11, 06 травня .2015 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , яке було скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року, та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .
Виділено ОСОБА_3 у користування 3/5 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 , а саме наступні приміщення: 1-4 - житлова, площею 18,6 кв.м., 1-5 - веранда, площею 12,3 кв.м., 1-6 - коридор, площею 4,2 кв.м.,, 1-7 - кухня, площею 7,2 кв.м., 1-8 - коридор, площею 4,5 кв.м., 1-9 - санвузол, площею 3,8 кв.м., гараж під літерою «З», частку огородження, частку мостіння.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою відповідно до другого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3839/24 від 15 травня 2014 року.
Виділено ОСОБА_3 у користування 3/5 частини земельної ділянки пл.537 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , розташованої з приляганням до фасадної межі, в тому числі площу частини будинку в складі приміщень: 1-4-житлова, 1-5 - веранда, 1-8 - коридор, 1- 9 - санвузол, площею 3,8 кв.м., господарською будівлею літ. «З» - гараж та прилеглою територію, з в'їздом з боку АДРЕСА_1 через існуючі ворота влаштовані в огорожі по фасадній межі земельної ділянки.
Визначено межі між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступним чином:
- від правої бічної межі земельної ділянки з точки розташованої з відступом 13,50 м від фасадної межі по прямій лінії до зовнішньої грані зовнішньої стіни будівлі літ. «А»;
- далі по осях стін до перетину з зовнішньою граню зовнішньої стіни прибудови літ. «а?»;
- далі по прямій лінії довжиною 1,00 м.;
- поворот наліво по прямій лінії довжиною 3,18 м.;
- поворот наліво по прямій лінії до перетину з лівою межею земельної ділянки.
Зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_3 у користуванні 3/5 частками житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою площею 537 кв.м.
Згідно з ч. 1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Частинами 7-10 статті 158 ЦПК України встановлено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
В силу ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 318 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Зважаючи на те, що існування обтяження у виді арешту на нерухоме майно, яке належить позивачеві, позбавляє останню повною мірою розпоряджатись своїми правами, як власника майна, з урахуванням того, що арешт накладено на підставі ухвали суду від 14 жовтня 2004 року поза межами розгляду цивільної справи, а також приймаючи до уваги, що у 2004 році була лише наявна єдина цивільна справа №2-2184/11 між тими самими сторонами, рішення за наслідком розгляду якої набрало законної сили 24 листопада 2015 року, відомості про примусове виконання якого відсутні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави для заходів забезпечення позову, вжити ухвалою суду від 14 жовтня 2004 року відпали, а порушене право позивача підлягало захисту шляхом задоволення позову, оскільки такий захист прав є єдиним належним способом захисту прав та інтересів останньої.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов ОСОБА_3 є обґрунтованим та підлягав задоволенню, а арешт, накладений на будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 1386997), на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси, №б/н, від 14 жовтня 2004 року, підлягав скасуванню.
Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат, судом зазначено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при пред'явленні цього позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №7724 від 06 серпня 2019 року.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вірно зазначено у судовому рішенні, з урахуванням задоволення позовних вимог, з кожного з відповідачів на користь позивача підлягали сплаті грошові кошти у відшкодування сплаченого судового збору у розмірі по 384,20 грн. (768,40/2=384,20).
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошові кошти у розмірі 14080 грн. 00 коп.
Згідно з ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З матеріалів прави вбачається, що представництво інтересів позивача ОСОБА_3 здійснював адвокат Баринов Г.М. на підставі договору про надання правничої правової допомоги №07/04/18 від 17 квітня 2018 року, додаткової угоди №2 до вказаного договору від 01 березня 2019 року, додаткової угоди №3 до вказаного договору від 17 квітня 2019 року.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правничу допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг за вказаним договором від 16 квітня 2019 року, адвокатом Бариновим Г.М. було надано ОСОБА_3 послуги на загальну вартість 6400,00 грн.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг за вказаним договором від 10 грудня 2019 року, адвокатом Бариновим Г.М. було надано ОСОБА_3 послуги на загальну вартість 5120,00 грн.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг за вказаним договором від 24 лютого 2020 року, адвокатом Бариновим Г.М. було надано ОСОБА_3 послуги на загальну вартість 2560,00 грн.
Зазначені грошові кошти в загальній сумі 14 080,00 грн. були сплачені ОСОБА_3 ОСОБА_8 , що підтверджується наданими до суду квитанціями до прибуткового касового ордеру.
Представником відповідачів в судовому засіданні заперечувалось задоволення вимог позивача в повному обсязі, у тому числі в частині стягнення з відповідачів витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, однак відповідачем одночасно окремого клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявлялось, як і не оспорювалось надання таких послуг ОСОБА_8 та визначений розмір даних послуг.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з кожного з відповідачів на користь позивача підлягали сплаті грошові кошти у відшкодування понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 7040,00 грн. (14080/2=7040,00).
Колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не мають правового значення для вирішення даної прави, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції не було враховано, що у провадженні Одеського апеляційного суду знаходиться цивільна права №520/5386/15 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання заповіту частково недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним та про визнання права власності на 14/30 частин домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання заповіту частково недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним та про визнання права власності на 7/30 частин житлового будинку з надвірними спорудами. На думку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 може бути відчужене спадкове майно у вигляді житлового будинку, що зробить неможливим виконання рішення суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів зауважує, що представником апелянта не надано належних доказів того, яким чином наслідки розгляду іншої цивільної справи №520/5386/15-ц, впливають на розгляд даної справи, з урахуванням того, що відповідач, як сторона цивільної справи №520/5386/15-ц, не була позбавлена можливості звернутись із заявою про забезпечення позову в рамках її розгляду до суду, в провадженні якого перебувала справа.
Крім того, колегія суддів враховує, що постановою Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2018 року змінено в частині обчислення строку щодо обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строків позовної давності, в решті рішення - залишено без змін.
Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_5 про те, що у ОСОБА_3 відсутні правові підстави звертатися до суду з позовом про зняття арешту з будинку АДРЕСА_1 , а висновок суду, що позивач є власником цього будинку, не відповідає матеріалам справи.
Вказане спростовується наявною у матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №220860636 від 19 серпня 2020 року, згідно якої ОСОБА_3 на праві приватної власності належить нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 58 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1758190751101.
Крім того, необґрунтованими є посилання апелянтів на те, що ОСОБА_3 не обґрунтовані належними та допустимими доказами витрати на правничу допомогу, оскільки розмір вказаних витрат доведений позивачем, а відповідачами клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявлялось.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2020 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 02 червня 2021 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе