Справа № 686/6853/21
Провадження № 2/686/3357/21
28 травня 2021 року
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі : головуючого судді - Заворотної О.Л.,
секретаря судового засідання - Сікори Ю.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника прокуратури Ленчика В.М.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування збитків (упущеної вигоди), понесених у зв'язку із втратою майна, моральної шкоди, завданої незаконним рішенням
встановив:
В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до Хмельницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування збитків (упущеної вигоди), понесених у зв'язку із втратою майна, моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2015 року у справі №686/26129/14-ц, залишеного в силі постаново Верховного Суді від 06.06.2018 року стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка, на користь позивача вартість неповернутих 1 657 056 штук простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів», в сумі 1 451 411,89 грн. Крім цього, суд визнав незаконність 10-річного кримінального переслідування у кримінальній справі № 29/2253 та встановив, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 28.11.2002 року по 23.08.2012 року, тобто 115 місяців і вирішив стягнути за рахунок державного бюджету на користь позивача моральну шкоду в розмірі 150 000 грн., в решті позовних вимог було відмовлено. Всупереч вимогам закону, прокуратура Хмельницької області при закритті кримінальної справи №29/2253 та виділеної в окреме провадження кримінальної справи №29/2652 не повідомила (не роз'яснила) позивачу порядок поновлення порушених прав та не вжила жодних заходів для відшкодування завданої шкоди, при цьому неодноразові звернення про допущені прокуратурою процесуальні порушення, що сприяли протиправному позбавленню прав на цінні папери ВАТ «Хмельницький КХП», та необхідності дій в поновленні втрачених, в результаті незаконного 10-ти річного кримінального провадження прав власності, залишені без реагування.
Так, про накладення арешту на майно у відповідності з вимогами статті 85 і 126 КПК України 1960 року складається протокол, копія якого вручається особі, яка прийняла майно на збереження. Вказані особи несуть кримінальну відповідальність за розтрату майна, на яке накладено арешт. Прокуратурою Хмельницької області, яка проводила досудове слідство та провадження в кримінальних справах №29/2253 та №29/2652, при винесені постанови про накладений арешт на майно від 28 листопада 2002 року, вказані норми кримінально-процесуального закону в частині цінних паперів ВАТ «Хмельницький КХП» не було виконано, що в подальшому призвело до незаконного позбавлення прав приватної власності на них.
Крім того, пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України №1744 від 22 вересня 1999 року «Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери» передбачено, що виявлені під час опису іменні цінні папери у документарній формі та цінні папери на пред'явника в документарній формі, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню та негайній передачі на зберігання до установ Національного банку.
Також, параграфом 29 чинної Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання і передачі речових доказів з кримінальних справ, цінностей та іншого майна органами попереднього слідства, дізнання і судами від 12.02.1990 року №34/15 передбачено, що сертифікати і інші цінні папери, вилучені у громадян слідчо-судовими органами, до вступу вироку в законну силу (якщо вони не були речовими доказами і не належать до спеціального обстеження) зберігаються в органі, який провів їх вилучення, при умові забезпечення їх збереженості, або здаються на зберігання до установ Ощадного банку.
Таким чином, із-за неправомірності дій чи бездіяльності посадових осіб досудового слідства, вимоги, щодо правил зберігання та схоронності арештованих прокуратурою Хмельницької області належних позивачу простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький КХП» в кількості 1 657 056 штук, виконано не було, що призвело до їхньої втрати та неможливості повернення у відповідності до кримінально-процесуального закону.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другою цієї статті є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати л - такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Постановою Верховного Суду у справах №686/26129/14-ц визнано відповідачем по справах - державу та вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача завдану шкоду, в частині неповернутої вартості 1 657 056 штук простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький КХП», що станом на 01 травня 2004 року становила суму 1 451 411,89 грн.
Відтак нарахування відповідачу процентів за неповернене майно може бути здійснене на рівні облікової ставки Національного банку України за аналогією закону на підставі приписів статті 1048 ЦК України.
Відповідно до проведеного розрахунку за встановленою обліковою ставкою Національного банку України в період з 01.05.2004 року по 06.06.2018 року (5100 днів) із суми вартості втрачених 1 657 056 штук простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький КХП”, яка становила 1 451 411,89 грн., сума упущеної вигоди становить 5 222 080,50 грн.
Враховуючи фактичні обставини, щодо встановлених прокуратурою Хмельницької області в липні та серпні 2012 року порушень, так як при вирішенні кримінальної справи №29/2253 по суті, слідчий, орган дізнання, прокурор зобов'язані були у відповідності з вимогами статті 53-1 КПК України 1960 року та статті 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства і суду» роз'яснити позивачу, порядок відновлення порушених прав та вжити необхідних заходів до відшкодування шкоди, заподіяної заходами примусу та притягнення до відповідальності, що свідомо не було зроблено. Вказана бездіяльність відповідача призвела до зайвих страждань і спроб поновити свої майнові права в законний спосіб, так як позивач з 2012 року неодноразово звертався в різного роду державні та правоохоронні органи, прокуратуру і суди, що забрало багато часу на оформлення, подачу звернень та отримання безрезультатних відмов і тому оцінює завдану йому у такий спосіб моральну шкоду в сумі 300 000,00 грн., а тому просить визнати протиправними дії чи бездіяльність працівників Хмельницької обласної прокуратури, що здійснені під час розслідування кримінальних справ № 29/2253 та 29/2652 в частині вчинення процесуальних дій щодо накладеного арешту на акції ВАТ «Хмельницький КХП», правил зберігання та схоронності, їх неповернення, що здійснена поза компетенцією та всупереч вимогам законодавства та стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь завдані збитки в сумі 5222080,50 грн., що виражені з втрат із-за неповернених арештованих 1657056 штук простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький КХП», які станом на 01.05.2004 року становили вартість у 1451411,89 грн. та моральну шкоду в сумі 300000,00 грн.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача Хмельницької обласної прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, подав відзив на позов, в якому вказав, що постановою Верховного Суду від 06.06.2018 позивачу повністю відшкодовано вартість вилучених у нього простих іменних акцій, позивачем безпідставно стверджується, що прокуратурою порушено зобов'язання та йому необхідно нарахувати проценти за неповернене майно, оскільки між позивачем та органами прокуратури не виникало жодних зобов'язань, щодо відшкодування моральної шкоди, то позивачем не надано жодного належного доказу того, дії відповідачів є неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є їх вина, просить в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, подав відзив на позов, де зазначив, що відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.05.2015 по справі 686/26129/14-ц яке залишено в силі постановою Верховного суд від 06.04.2018, вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача завдану шкоду, в частині неповернутої вартості 1 657 056 штук простих акцій ВАТ «Хмельницький КХП», що станом на 01 травня 2004 року становила суму 1 451 411,89 грн., зазначені кошти були виплачені Казначейством за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 безпосередньо за рахунок держави.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.12.2019 у справі №686/29245/18 стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача інфляційних витрат у сумі 141 445 грн. 75 коп. та три проценти річних у сумі 37670 грн.03 коп.
Також слід звернути увагу суду на те, що позивач 14.12.2018 року звертався до суду з позовом до Прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, що виражена у вартості не отриманих дивідендів (справа №686/29895/18), у задоволенні позову було відмовлено у зв'язку з тим, що позивач не увійшов до складу учасників ТОВ «Хмельницький КХП», та відповідного рішення про виплату йому дивідендів не приймалось. Позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності: у нього корпоративних прав в ТзОВ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів», враховуючи перелік учасників товариства вказаний у статуті товариства; рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» чи ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» про виплату йому дивідендів, та їх розмір.
Позивач у позовній заяві зазначає, що нарахування відповідачу процентів за неповернене майно може бути здійснене на рівні облікової ставки Національного банку України за аналогією закону на підставі приписів статті 1048 ЦК України.
Вважає безпідставним застосування статті 1048 ЦК України, оскільки вона регулює інше коло правовідносин, які не об'єктом судового розгляду.
Також не погодився з періодом розрахунку, оскільки розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 07 грудня 2004 року № 236-е скасовано реєстрацію випусків акцій ВАТ «Хмельницький КХП», а свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Хмельницький КХП» анульовано.
Доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор (позивач) має довести такти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання позивачем очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки : змого кредитора (позивача), така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання кредитором (позивачем) доходу, на який він розраховував (постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 року у справі 7А921/377/14-г/7, ЄДРСРУ №73533016).
Крім цього, висновки судів ґрунтуються на тому, що при визначенні розміру упущеної вигоди повинні враховуватись лише точні дані, які безперечно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином (постанова ВС у складі колегії суддів КГС від 25.06.2019 по справі №910/422/18). Водночас наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанова ВС у складі колегії суддів КГС від 12.10.2018 по справі №906/824/17), просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
Щодо позовних вимог про відшкодування упущеної вигоди, судом встановлено наступне.
Верховний Суд виніс постанову у справі №686/26129/14-ц від 06.06.2018, якою залишив в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2015 року в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка, на користь позивача вартості неповернутих 1 657 056 штук простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів», в сумі 1 451 411,89 грн.
Верховним Судом у справі встановлено наступні обставини:
Так, наказом Фонду державного майна України від 11 серпня 1998 року № 35 створено ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» (далі - ВАТ «Хмельницький КХП»). Головою правління призначено Повадюка О.Є.
28 серпня 2002 року порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ВАТ «Хмельницький КХП», що спричинило тяжкі наслідки для держави та колективних інтересів.
ОСОБА_1 був власником простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький КХП» в кількості 1 657 056 штук, загальна вартість яких становила 1 451 411,89 грн.
28 листопада 2002 року начальник слідчого відділу прокуратури Хмельницької області з забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову на суму 234 117 грн., можливої конфіскації майна і відшкодування завданих збитків державі, яка є акціонером комбінату, наклав арешт на нерухоме і рухоме майно, в тому на цінні папери, яке належить ОСОБА_1 , де б воно не знаходилось.
Всього було заблоковано 1 657 056 простих іменних акцій зареєстрованої особи ОСОБА_1 номінальною вартістю 414 262 грн.
15 травня 2003 року, 14 і 28 серпня 2003 року, 02 вересня 2003 року, 23 і 27 лютого та 29 березня 2004 року були винесені постанови про порушення кримінальних справ за окремими епізодами протиправних діянь стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених статтею 15, частиною п'ятою статті 191, частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 209, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 03 листопада 2010 року ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених статтею 15, частиною п'ятою статті 191, частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 209, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення строком на 8 років : позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на три роки та конфіскацією майна, крім житла.
Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 14 квітня 2011 року вирок Хмельницького міськрайонного суду від 03 листопада 2010 року скасовано, а справу повернено на новий розгляд до того ж суду в іншому складі зі стадії попереднього розгляду.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 11 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 27 вересня 2011 року, кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та інших направлено прокурору Хмельницької області для організації проведення додаткового розслідування.
17 липня 2012 року та 23 серпня 2012 року слідчий в особливо важливих справах прокуратури Хмельницької області виніс постанови про закриття кримінальних справ щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочину та за недоведеністю участі ОСОБА_1 у вчиненні злочину.
Постановами слідчого в особливо важливих справах прокуратури Хмельницької області від 19 липня 2012 року та від 27 серпня 2012 року знято арешт з майна ОСОБА_1 , в тому числі з цінних паперів.
За повідомленням прокуратури Хмельницької області від 21 листопада 2014 року, ОСОБА_1 було відмовлено у винесенні постанови про встановлення розміру відшкодування шкоди та спростування поширеної у пресі інформації відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Суд також установив, що ОСОБА_1 дав згоду ВАТ «Хмельницький КХП» на викуп належних йому акцій.
Проте іменні цінні папери, належні позивачу, були обмежені в обігу шляхом їх блокування реєстроутримувачем на особовому рахунку власника, що полягало в забороні їх відчуження на підставі постанови про накладення арешту на нерухоме та рухоме майно від 28 листопада 2002 року.
У листі ВАТ «Хмельницький КХП» від 03 серпня 2004 року № 538 зазначалось, що товариство може викупити акції у ОСОБА_1 за умови відсутності обмежень на їх відчуження.
Згідно з розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 07 грудня 2004 року № 236-с скасовано реєстрацію випуску акцій ВАТ «Хмельницький КХП», свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Хмельницький КХП» анульовано.
Таким чином, накладення арешту на цінні папери порушило права ОСОБА_1 на розпорядження належним йому на праві власності майном, зокрема акціями ВАТ «Хмельницький КХП», встановлено Верховним Судом в постанові у справі №686/26129/14-ц.
Судовим рішенням визнано незаконність 10-річного кримінального переслідування у кримінальній справі № 29/2253 та встановлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 28.11.2002 року по 23.08.2012 року, тобто 115 місяців і стягнуто за рахунок державного бюджету на користь позивача моральну шкоду в розмірі 150 000 грн., в решті позовних вимог було відмовлено.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 15.06.2012 проведена Державна реєстрація припинення юридичної особи ТОВ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» за рішенням засновників, без правонаступництва (номер запису - 16731110011000272).
Згідно частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (ч. ч. 1, 6ст. 1176 ЦК України).
Положеннями ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" визначено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. ст. 2, 3 вище зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.
У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 686/29895/18 від 08 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року та постановою Верховної Суду від 02 грудня 2020 року позову ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, що виражена у вартості не отриманих дивідендів, відмовлено.
У частині першій статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, зокрема, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток».
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Як встановлено судом, позивачу відшкодовано вартість неповернутих 1 657 056 штук простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів», в сумі 1 451 411,89 грн.
При цьому належних і допустимих доказів на підтвердження наявності такої шкоди у вигляді упущеної вигоди внаслідок дій (бездіяльності) працівників прокуратури позивачем не надано.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, судом встановлено наступне.
Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У пункті 5.7-5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України».
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».
Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 24.09.2014 року по справі № 686/11154/13-ц стягнуто за рахунок державного бюджету на користь позивача моральну шкоду в розмірі 150 000 грн., завдану внаслідок незаконного перебування під слідством та судом з 28.11.2002 року по 23.08.2012 року, тобто протягом 116 місяців.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2020 року у справі № 686/25718/19 (провадження № 61-7697св20), від 30 грудня 2020 року у справі № 482/48/19 (провадження № 61-11020св20).
При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Позивач вказує, що моральна шкода завдана йому внаслідок не роз'яснення порядку відновлення порушених прав та не вжиття заходів до відшкодування шкоди, і вказана бездіяльність призвела до зайвих страждань і спроб поновити свої права в законний спосіб, починаючи з 2012 року, а тому оцінює завдану шкоду в 300 000,00грн.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому належних і допустимих доказів на підтвердження наявності моральної шкоди внаслідок дій (бездіяльності) працівників прокуратури позивачем не надано.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії чи бездіяльність працівників Хмельницької обласної прокуратури, що здійснені під час розслідування кримінальних справ № 29/2253 та 29/2652 в частині вчинення процесуальних дій щодо накладеного арешту на акції ВАТ «Хмельницький КХП», правил зберігання та схоронності, їх неповернення, що здійснена поза компетенцією та всупереч вимогам законодавства, в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки вказаним рішенням та діям дана оцінка судовими рішеннями, відшкодовано позивачу вартість неповернутих простих іменних акцій та моральну шкоду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 82, 133, 137, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1173, 1174, 1176, 1192 ЦК України, Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", суд -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування збитків (упущеної вигоди), понесених у зв'язку із втратою майна, моральної шкоди, завданої незаконним рішенням - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 .
Відповідач : Хмельницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02911102, 29001, м. Хмельницький, провул. Військоматський, 3.
Відповідач : Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6.
Дата складання повного тесту рішення 04.06.2021.
Суддя: