07.06.2021 Справа №607/9616/21
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л.М., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та виділ частки із майна в натурі,
Позивач ОСОБА_1 подав до суду позов до відповідачки ОСОБА_2 , у якому просить визнати житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0608 га, розташовану по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0608 га, що розташована по АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на іншу 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та право власності на іншу 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0608 га, що розташована по АДРЕСА_1 ; виділити в натурі ОСОБА_1 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , площею 183,7 кв.м., а саме: приміщення 3-1; приміщення 3-2; приміщення 3-3; приміщення 3-4; приміщення 3-5; приміщення 3-6; приміщення 3-7; балкон ІІІ; приміщення 4-1; приміщення 4-2; виділити в натурі у власність ОСОБА_2 іншу 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , площею 246 кв.м., а саме: приміщення 1-1; приміщення 1-2; приміщення 1-3; приміщення 1-4; приміщення 1-5; гараж І; кладова ІІ; приміщення 2-1; приміщення 2-2; приміщення 2-4; приміщення 2-5; приміщення 2-6; приміщення 2-7; приміщення 2-8; приміщення 2-9; приміщення 2-10; виділити в натурі у власність ОСОБА_1 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0304 га, що розташована по АДРЕСА_1 ; виділити в натурі у власність ОСОБА_2 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0304 га, що розташована по АДРЕСА_1 .
Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя доходить висновку, що даний позов підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статтей 175, 177 ЦПК України.
Згідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач не сплатив суму судового збору за подання вказаного позову до суду, однак, у поданій позовній заяві заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору, мотивоване тим, що сума судового збору, яка підлягає до сплати значно перевищує його річний дохід.
Згідно із вимогами п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду позовної заяви майнового характеру фізичною собою, сплачується судовий збір за ставкою 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб (908 гривень) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11 350 гривень).
Відповідно із ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, для відстрочення сплати судового збору, зменшення або звільнення від його сплати має бути в наявності дві умови у сукупності: наявність майнового стану, який не дозволяв би позивачу сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі, а також одна із підстав, визначених пунктами 1-3 частини 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
До матеріалів заяви, позивачем долучено Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_1 , з яких убачається, що загальна сума доходу за період із першого кварталу 2020 року по перший квартал 2021 року становить 2161,45 гривень, вид доходу «додаткове благо», джерело доходу АТ «Альфа-Банк».
Окрім Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків позивачем не надано жодних інших доказів на підтвердження того, що його майновий стан не дозволяє сплатити суму судового збору у визначеному законом розмірі, зокрема, доказів про відсутність у нього нерухомого майна, транспортних засобів, тощо.
З огляду на ціну позову, яка становить 1303637,50 гривень, та у відповідності до вимог п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», сума судового збору, яка підлягає до сплати за подання вказаного позову становить 11 350 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, або звільнення від сплати судового збору є правом, а не імперативним обов'язком суду. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення, розстрочення сплати судового збору, або звільнення від їх оплати. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення, розстрочення сплати судового збору, або звільнення від їх оплати.
Як вказував Європейський суд з прав людини у рішенні «Креуз проти Польщі» за заявою № 28249/95 від 19.06.2001 «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
У статті 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на зазначене, суддя приходить до висновку, що заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
За вказаних обставин, позивачу слід сплатити суму судового збору у розмірі 11 350 гривень.
У відповідності до частини 1ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За вказаних обставин, суддя приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вищевказаних недоліків.
Судовий збір у розмірі 11 350 гривень сплатити за реквізитами рахунку, розміщеними на офіційному веб-сайті Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області: отримувач коштів УК у м.Тернополi/м.Тернопiль/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37977726, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA968999980313101206000019751, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб) та оригінал квитанції про оплату подати до суду у вищевказаний строк.
На підставі наведеного та керуючись статтями 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та виділ частки із майна в натурі - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У випадку невиконання вказаних вимог у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Головуючий суддяЛ. М. Сливка