Справа №524/8263/20
Провадження №2/524/1184/21
25 травня 2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Кулинич М.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку поділу майна подружжя на квартиру АДРЕСА_1 , ухвалив таке рішення.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що за час перебування у шлюбі із ОСОБА_2 , нею за особисті кошти було придбано квартиру АДРЕСА_1 . На даний час відповідач хоча і визнає факт придбання квартири за її власні кошти, однак зволікає із оформленням права власності на вказану квартиру, шляхом укладення договору про добровільний поділ майна між подружжям.
Відповідач надіслав заяву про визнання позову.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
21.04.2007 між сторонами було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого Центральним відділом РАЦС Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області.
02.02.2011 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Доценком А.М..
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3 ч.ч.1, 6 ст.57, ст.60 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК 2947-14, ч. 3 ст. 368 ЦК) 435-15, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Згідно із ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи заяву відповідача про визнання позову та з огляду на те, що вказана заява не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе прийняти заяву відповідача про визнання позову та задовольнити позов ОСОБА_1 ..
Відповідно до ст.142 ЦПК України позивачу підлягає поверненню 50% сплаченого судового збору в сумі 1656,25 грн, який внесений двома квитанціями 0.0.2001981911.1 від 03.02.2021 в сумі 2471,70 грн та 0.0.1921974487.1 від 27.11.2020 в сумі 840,80 грн.
Згідно із ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 3356,25 грн, що складаються із 50% судового збору в сумі 1656,25 грн та витрат на залучення експерта в сумі 1700 грн.
Керуючись ст. 81, 142, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в РПВН: 32500018, загальна площа 35,6 кв.м, житлова площа 16,9 кв.м.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 судові витрати в сумі 3356,25 грн.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 50% сплаченого судового збору, який внесений двома квитанціями 0.0.2001981911.1 від 03.02.2021 в сумі 2471,70 грн та 0.0.1921974487.1 від 27.11.2020 в сумі 840,80 грн, а саме 1656,25 грн.
Оригінали квитанцій зберігаються в матеріалах справи 524/8263/20
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.Д.Андрієць