07 червня 2021 року м. Київ
Унікальний номер справи № 752/840/21
Суддя в суді першої інстанції: Мазур Ю.Ю.
Провадження № 33/824/2631/2021
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП, -
Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 н.м.д.г., що становить 17 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн. (а.с. 8).
Не погодившись з вказаною постановою, 06 травня 2021 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Боровський Т.М. направив до суду апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку апеляційне оскарження та просив скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року, провадження у справі закрити (а.с. 67-80).
В обґрунтування поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження зазначав, що уже звертався до суду з даною апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку, проте, скарга була повернута постановою Київського апеляційного суду у зв'язку з тим, що нібито не було долучено до скарги клопотання про поновлення строку. Насправді клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження було подано разом зі скаргою до суду першої інстанції, проте, не передано до апеляційного суду. Вказував, що про існування постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 дізналась випадково від журналістів. Про розгляд справи ОСОБА_1 не була повідомлена належним чином, оскільки у матеріалах справи містяться телефонограми, в яких зазначено, що «абонент не відповідав». Звертав увагу на те, що оскаржувана постанова була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 15 березня 2021 року та поштою апелянту направлена не була.
Крім того вважав, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки станом на день винесення постанови ст. 44-3 КУпАП була доповнена частиною другою та було зменшено штраф до 170,00 грн. Також на момент розгляду справи втратив чинність відповідний пункт постанови КМУ № 641 від 22 липня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та була скасована відповідальність за невиконання пп. 1 п. 10 постанови, що було складом правопорушення і стало підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Вказував, що розглянувши справу без участі ОСОБА_1 суд не з'ясував усіх обставин справи, зокрема, у протоколі зазначено, що правопорушення відбулося за адресою: АДРЕСА_3 , однак насправді за адресою АДРЕСА_4 , де вона працювала в квітковому кіоску, що свідчить про неналежне оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
В апеляційному суді представник ОСОБА_1 - адвокат Боровський Т.М. підтримав скаргу і просив її задовольнити. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом її представник - адвокат Боровський Т.М. в суді не заперечував (а.с. 124).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).
З огляду на положення ст. 294 КУпАП суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Боровського Т.М., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з положеннями ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
В оскаржуваній постанові суду першої інстанції вказано, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи в суді. Проте в матеріалах справи відсутні докази про належне повідомлення ОСОБА_1 про день та час розгляду справи 12 лютого 2021 року, зокрема, за змістом телефонограми ОСОБА_1 не відповіла на дзвінок, тому не була повідомлена про судове засідання (а.с. 7). У судовому засіданні при прийнятті постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 та її захисник не були присутні.
Відповідно до ст. 285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Проте згідно з довідкою, складеною секретарем судового засідання Воробйовим І.О. , оскаржувана постанова не була направлена ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю фінансування на здійснення відправлень поштової кореспонденції (а.с. 9).
Таким чином, ОСОБА_1 не була належним чином повідомлення про розгляд справи та їй не було направлено копію постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП.
У свою чергу, апеляційна скарга вперше направлена 05 квітня 2021 року та повернута постановою Київського апеляційного суду 15 квітня 2021 року (а.с. 60-61), а вдруге направлена поштою 06 травня 2021 року разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що ОСОБА_1 пропустила строк на апеляційне оскарження постанови судді з поважних причин, а тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вищевказаних вимог закону недотримався та дійшов необґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд першої інстанції при винесенні постанови посилався на протокол про адміністративне правопорушення, рапорт та письмові пояснення (а.с. 2-4).
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення 18 листопада 2020 року о 13 год. 50 хв. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 перебувала на робочому місці в кіоску без засобів індивідуального захисту (маски та рукавичок), чим порушила постанову КМУ № 641 від 22 липня 2020 року, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП (а.с. 2).
З протоколу про адміністративне правопорушення від 18 листопада 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 його підписала та зазначила, що знаходилася на роботі без рукавичок та маски.
У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що працює у кіоску квітів по АДРЕСА_3 . 18 листопада о 13 год. 50 хв. перебувала на робочому місці без засобів індивідуального захисту, більше порушувати умови карантину не буде (а.с. 3).
Рапортом ст. ДОП Голосіївського УП ГУНП у м. Києві майор поліції Вернігор А. доповів, що 18 листопада о 13 год. 50 хв. ОСОБА_1 перебувала на робочому місці без засобів індивідуального захисту (медичної маски та резинових рукавичок) (а.с. 4).
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Тобто до початку розгляду питання про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення суд перевіряє протокол про адміністративне правопорушення на предмет правильності його складання.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
У складеному щодо ОСОБА_1 протоколі вказано, що їй ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Станом на день складення протоколу бланкетна норма ст. 44-3 КУпАП була викладена у наступній редакції: «Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Проте згідно з ч. 2 ст. 8 КУпАП закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів.
Станом на день винесення постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 12 лютого 2021 року ст. 44-3 КУпАП була доповнена частиною другою, яка викладена у такій редакції: «Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, -тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Тобто станом на 12 лютого 2021 року відповідальність за перебування в громадських місцях під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту була пом'якшена, проте, суд першої інстанції при розгляді справи на вказане уваги не звернув, застосувавши норму ст. 44-3 КУпАП, яка діяла станом на момент складення протоколу.
Відповідно до п. 5 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06 листопада 2015 року № 1376 (далі - Інструкція № 1376) протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом згідно з технічним описом бланка протоколу про адміністративне правопорушення (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер.
У графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол) (п. 9).
Згідно з формою протоколу про адміністративне правопорушення, який є додатком 1 до Інструкції, протокол про адміністративне правопорушення містить графу «вчинив(ла) правопорушення, передбачене частиною _____ статті ____ КУпАП».
З протоколу від 18 листопада 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у вину правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП, яка є бланкетною нормою та передбачала відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених, зокрема, іншими актами законодавства.
У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 перебувала на робочому місці в кіоску без засобів індивідуального захисту (маски та рукавичок), чим порушила постанову КМУ № 641 від 22 липня 2020 року.
З цього вбачається, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено відповідну частину чи пункт постанови КМУ № 641 від 22 липня 2020 року, тобто не викладено у чому саме полягає суть правопорушення.
Таким чином, перевіривши протокол про адміністративне правопорушення встановлено, що у протоколі неналежним чином викладено суть адміністративного правопорушення.
Притягнувши ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, районний суд послався на порушення пп. 1 п. 10 постанови КМУ № 641 від 22 липня 2020 року.
При цьому, районний суд не звернув уваги, що на момент розгляду справи і ухвалення оскаржуваної постанови 12 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 втратив чинність відповідний пункт 10 постанови КМУ № 641 від 22 липня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та була скасована відповідальність за невиконання пп. 1 п. 10 вищезазначеної Постанови, що було складом правопорушення і стало підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Особи, які уповноважені складати протоколи про адміністративне правопорушення, повинні правильно та чітко вказувати суть адміністративного правопорушення, а суд, що розглядає справу, не має повноважень уточнювати чи редагувати фабулу правопорушення, викладену такими особами.
Враховуючи, що у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі неналежним чином викладено суть адміністративного правопорушення, з огляду на відсутність у суду права уточнювати суть адміністративного правопорушення, з зазначеного протоколу неможливо встановити, яке конкретно порушення ставиться ОСОБА_1 в провину, що унеможливлює встановлення у її діях складу того чи іншого адміністративного правопорушення.
Інші наявні в матеріалах справи докази не можуть свідчити про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки такі докази лише доповнюють зміст протоколу про адміністративне правопорушення, з якого неможливо встановити, яке порушення ставиться в провину ОСОБА_1 .
Частиною 7 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) ЄСПЛ, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».
У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Натомість вина ОСОБА_1 поза розумним сумнівом недоведена, що свідчить про відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення, а тому існують всі підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП,-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП- закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя _________________ Б.Б. Левенець