Справа № 11-кп/824/1167/2021 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
№758/3695/17
Категорія КК: ч. 2 ст. 186 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
03 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Орджонекідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2007 року за ч. 2 ст. 185; ч. 1 ст. 309; ч. 1 ст.70 КК України до 1 року позбавлення волі;
- вироком Орджонекідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2007 року за ч. 2 ст. 309, ст. 69, ч. 4 ст. 70 КК України до 1 року позбавлення волі;
- вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2010 року за ч. 2 ст. 187; ч. 2 ст. 186; ч. 2 ст. 289; ст. 69, ч. 2 ст.70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 21 березня 2019 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вироком встановлено, що ОСОБА_8 24.11.2016, приблизно о 14 годині 30 хвилин, перебуваючи поблизу будинку № 26 по вул. Світлицького в м. Києві, підійшовши позаду до малолітньої ОСОБА_9 та шляхом ривка, вихопив з її рук мобільний телефон «Samsung Galaxy J5, повторно, відкрито викравши його, спричинивши потерпілій матеріальних збитків на суму 3000 грн.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , не оспорюючи фактичні обставини і кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст.186 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає про незаконність застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України, оскільки поза увагою суду залишилися дані про особу ОСОБА_8 . Так останній має 3 непогашених судимостей за вчинення корисливих злочинів. Після звільнення 09.03.2014 з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став та знову скоїв злочин проти власності. Наведене, на думку прокурора, свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого, який не бажає виправлятись, а тому йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
При цьому, на думку апелянта, судом безпідставно визнано обставиною, що пом'якшує покарання, - щире каяття. Так, матеріали провадження не містять доказів того, що ОСОБА_8 критично ставиться до наслідків скоєного та в подальшому не буде скоювати кримінальних правопорушень. Визнання ним вини і відшкодування завданого збитку свідчить лише про намір уникнути справедливого покарання під тиском беззаперечних доказів вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого та захисника, які заперечили проти скасування вироку в частині призначеного покарання, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Винність обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 186 КК України, доведена дослідженими судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України доказами і в апеляційній скарзі прокурором не заперечується.
При призначенні ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України і призначив покарання, вид якого відповідає вчиненому та особі обвинуваченого.
Однак, розмір призначеного покарання, на думку колегії суддів, є занадто суворим, зважаючи на те, що шкода потерпілій відшкодована, вину у вчиненому ОСОБА_8 повністю визнав.
При цьому судом першої інстанції безпідставно застосовано ст. 75 КК України та звільнено обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. Вирок суду не містить належного мотивування прийнятого рішення, оскільки одні і ті ж самі обставини враховано і при призначенні покарання, і при прийнятті рішення про звільнення від його відбування. При цьому наявність двох обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, а саме рецидив злочину та вчинення кримінального правопорушення відносно малолітньої також вказують на недоцільність застосування ст. 75 КК України.
Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Вказаних вимог кримінального закону судом першої інстанції не дотримано.
Так, поза увагою суду залишилися дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше неодноразово судимий, має 3 непогашені судимості, у тому числі за злочини проти власності.
Відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2010 ОСОБА_8 був засуджений за ч. 2 ст. 187; ч. 2 ст. 186; ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. 09.03.2014 ОСОБА_8 був звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково. Однак, через короткий проміжок часу після відбуття покарання обвинувачений повторно вчинив грабіж майна малолітньої потерпілої, яка виходила з школи та тримала в руках мобільний телефон.
Така поведінка ОСОБА_8 свідчить про небажання ставати на шлях виправлення, а тому його перевиховання є неможливим без ізоляції від суспільства.
Отже, на думку колегії суддів, законні підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, відсутні.
Виходячи з наведеного, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції на підставі ст. 413, ст. 420 КПК України підлягає скасуванню в частині призначеного покарання та звільнення ОСОБА_8 від його відбування з випробуванням у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 75 КК України, та призначенням покарання, яке не відповідає вчиненому та особі обвинуваченого внаслідок суворості, із ухваленням апеляційним судом свого вироку.
Керуючись ст. 404, ст. 407, ст. 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 задовольнити.
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 21 березня 2019 року в частині призначення покарання та звільнення ОСОБА_8 від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України скасувати.
В цій частині ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з 03.06.2021.
В решті вирок Подільського районного суду м. Києва від 21 березня 2019 року залишити без зміни.
Вирок Київського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня його проголошення.
Судді:
__________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4