Справа № 361/3538/20 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2624/2021 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.3 ст.309 КК України
02 червня 2021 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2021 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2019 року за ч.3 ст.311, ч.1 ст.317, ч.2 ст.313, ч.2 ст.309 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 3 роки, -
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.309 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2019 року у виді 1 місяця позбавлення волі та остаточно до відбуття ОСОБА_8 призначено 5 (п'ять) років 1 (один) місяць позбавлення волі, вираховуючи строк покарання з моменту його затримання.
Вирішено питання про відшкодування процесуальних витрат та про речові докази.
Згідно вироку суду ОСОБА_8 засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.309 КК України, вчиненого за наступних обставин.
Близько 04 години 05 травня 2020 року ОСОБА_8 , який 02 серпня 2019 року засуджений Броварським міськрайонним судом Київської області за ч.3 ст.311, ч.1 ст.317, ч.2 ст.313, ч.2 ст.309 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з іспитовим строком 3 роки, перебуваючи між 3-м та 4-м поверхами в під'їзді будинку АДРЕСА_3 , звернув увагу на сіро-помаранчеву сумку, що лежала на підлозі, всередині якої виявив пачки з-під цигарок, в одній з яких знаходився поліетиленовий пакет із сухою речовиною зеленого кольору рослинного походження, а в іншій - згорток із фольги з порошкоподібною речовиною білого кольору. Переконавшись, що знахідками є канабіс та амфетамін, обвинувачений привласнив їх для особистого немедичного вживання, без мети збуту. Незаконно придбані наркотичну та психотропну речовини, що знаходились у сіро-помаранчевій сумці, ОСОБА_8 помістив до автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Golf» р.н. НОМЕР_1 , де зберігав на передньому сидінні до моменту його зупинки поблизу будинку №21 по бул. Незалежності в м. Бровари Київської області співробітниками Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та вилучення останніми з добровільної згоди обвинуваченого.
Не погоджуючись із вказаним рішенням обвинуваченим ОСОБА_8 подано апеляційну скаргу, у якій він просить вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2021 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
Мотивуючи свої вимоги зазначає, що під час досудового слідства та судового розгляду відбулося грубе порушення його права на захист. Апелянт вказує, що він неодноразово звертався до слідчого з проханням надати йому адвоката, але захисника призначено не було. Крім того, зазначає, що в судовому засіданні йому не було роз'яснено його права та не з'ясовано бажання щодо призначення захисника.
Обвинувачений вказує, що вилучені у нього наркотичну та психотропну речовину він віз до відділку поліції щоб здати, а не зберігав для власного вживання. При допиті в суді його не було вислухано та не з'ясовано всі обставини кримінального провадження.
Таким чином, на думку обвинуваченого, вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, у якій він просить вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд.
В обґрунтування своїх вимог зазначив доводи аналогічні доводам апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та додатково вказав, що судом першої інстанції незаконно застосовано положення ч.3 ст.349 КПК України щодо спрощеного порядку дослідження доказів, що зумовило грубе порушення права обвинуваченого на захист.
Захисник зазначає, що самими матеріалами кримінального провадження вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину не доводиться, при цьому суд дійшов до переконання щодо його винуватості лише на підставі помилкової згоди обвинуваченого на визнання вини.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на підтримку поданих апеляційних скарг, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та вважав рішення суду першої інстанції правильним, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст.409 КПК України, підставою для скасування чи зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, крім іншого, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положеннями ч.3 ст.349 КПК України передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Повне визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Виходячи зі змісту ч.3 ст.349 КПК, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що зазначених вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції належним чином дотримано не було.
Так, в судовому засіданні 30 березня 2021 року обвинувачений ОСОБА_8 визнав себе винним в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та зазначив, що він дійсно знайшов сумку в якій знаходилось дві пачки з-під сигарок, в яких були амфетамін та канабіс. Однак вказав, що підібрав цю сумку для того, щоб віддати слідчому та щоб її не знайшли діти. Обвинувачений також вказав, що більше року вже не вживає наркотичні засоби та мети вживати знайдені наркотичні засоби не мав.
Отже, обвинувачений ОСОБА_8 вину визнав лише де-юре та фактично заперечував обставини вчинення кримінального правопорушення.
Проаналізувавши показання ОСОБА_8 колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, належним чином не з'ясував усіх обставини вчинення кримінального правопорушення, повідомлених обвинуваченим, які могли істотно сплинути на правову кваліфікацію його протиправних дій та здійснив розгляд цього кримінального провадження у скороченому порядку, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зазначені порушення судом першої інстанції норм кримінального процесуального закону є істотними, в розумінні ч.1 ст.412 КПК України, так як перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому оскаржуваний вирок підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
При новому судовому розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_8 суду першої інстанції необхідно ретельно перевірити зібрані у кримінальному провадженні докази, призначити обвинуваченому покарання згідно положень ст.65 КК України, та в результаті ухвалити відповідно до норм КПК України законне, вмотивоване та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2021 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий :
Судді :