Справа № 757/19012/20-ц Головуючий у 1 інстанції: Бусик О.Л.
Провадження № 22-ц/824/8483/2021 Доповідач: Шебуєва В.А.
02 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В.,
секретар Майданець К.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання кредитного договору недійсним,-
В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») про визнання кредитного договору недійсним. Зазначив, що 29 липня 2008 року він уклав з АТ «Ощадбанк» кредитний договір на споживчі цілі на суму 100 000 доларів США зі сплатою 16% річних строком на 10 років, а саме до 29 липня 2018 року. Проте, фактично в касі банку він отримав кошти в гривні, які потім в цій же касі банку обміняв на долари США по неофіційному курсу НБУ. Зазначене свідчить про порушення банком порядку видачі готівки, передбаченого Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженої постановою НБУ від 14 серпня 2003 року №337, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин 29 липня 2008 року. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним укладений з АТ «Ощадбанк'кредитний договір від 29 липня 2008 року № 108.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року відмовлено в позові ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що в порушення умов кредитного договору від 29 липня 2008 року АТ «Ощадбанк» видало йому кредит не в доларах США, а в гривні. Суд безпідставно послався на касовий ордер № 1 від 30 липня 2008 року. Касовий ордер має виправлення, а тому не може бути належним доказом видачі кредиту в доларах США.
В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Представник АТ «Ощадбанк» просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 липня 2008 року ОСОБА_1 подав до керуючого філією Бережанського відділення Ощадбанку Іваськіва Р.В. заяву про надання кредиту в сумі 100 000 доларів США, на строк 120 місяців зі сплатою 16% річних під заставу житлового будинку.
29 липня 2008 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір на споживчі цілі на суму 100 000 доларів США зі сплатою 16% річних строком на 10 років, а саме до 29 липня 2018 року. Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що Банк зобов'язаний видати кредит готівкою у відділенні філії - Бережанське відділення Ощадного банку. Згідно з п. 4.1.2 кредитного договору Банк зобов'язався відкрити позичальнику в філії Ощадбанку - Бережанське відділення Ощадбанку кредитний рахунок №220395003609 для надання кредиту та обліку заборгованості за кредитом й рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно розпорядження від 30 липня 2008 року позичальнику ОСОБА_1 відкрито кредитні рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 на підставі рішення кредитного комітету №67 від 28 липня 2008 року. Згідно розпорядження від 30 липня 2008 року в рахунок дозволеного кредиту ОСОБА_1 виданий кредит в сумі 100 000 доларів США.
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 24 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 20 січня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року, з ОСОБА_1 на користь Ощадбанку стягнута заборгованість за кредитним договором в сумі 55 131,50 доларів США, що еквівалентно 832 278,36 грн.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору від 29 липня 2008 року № 108, укладеного із АТ «Ощадбанк».
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частинами 1, 3 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Недодержання вказаних вимог є підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.
При цьому наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, заявляючи вимоги про визнання недійсним кредитного договору від 29 липня 2008 року № 108, укладеного із АТ «Ощадбанк», ОСОБА_1 посилався на те, що йому було видано кредит не в доларах США, а у гривні, що відноситься до виконання умов договору. Відтак, посилання позивача на вказані обставини не може бути підставою для визнання недійсним кредитного договору.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції.
Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 червня 2021 року.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Оніщук М.І.
Крижанівська Г.В.