Апеляційне провадження
№22-ц/824/385/2021
01 червня 2021року місто Київ
справа №370/1954/14-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року про відмову у виправленні описки та відмову в ухваленні додаткового рішення, постановлену під головуванням судді Тандира О.В., у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про заборону та припинення користування земельними ділянками, скасування державного акту про право власності та заборону вчиняти дії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа: ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення сільської ради, державних актів про право власності на земельну ділянку та скасування їх державної реєстрації, визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
У серпні 2014 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про заборону та припинення користування земельними ділянками, скасування державного акту про право власності та заборону вчиняти дії.
В листопаді 2015 року, відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до відповідачів про визнання недійсним рішення сільської ради, державних актів про право власності на земельну ділянку та скасування їх державної реєстрації, визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_1
28 листопада 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Макарівського районного суду Київської області з заявами про виправлення описки в рішенні Макарівського районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року та про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування заяви про виправлення описки в рішенні, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилався на те, що судове рішення містить протиріччя, без усунення яких неможливо викладення доводів апеляційного оскарження.
Вказував, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення допустив описку та вказав, що вимога про визнання недійсним державного акту є необхідною для вирішення питання законності договору купівлі-продажу виданих на підставі нього державних актів, а вона позивачем за зустрічним позовом не заявлялась, тоді як в описовій частині рішення судом зазначені вимоги особи щодо визнання недійсним державних актів.
Обгрунтовуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначав, що пункт 3 прохальної частини зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 від 03 листопада 2015 року містить вимогу про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,323 га з цільовим призначенням для будівництва та ведення особистого підсобного господарства, що розташована по АДРЕСА_1 , серії КВ, виданий Копилівською сільською радою народних депутатів Київської області 23 вересня 1996, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №000028.
Вказував, що з приводу даної позовної вимоги стороною ОСОБА_1 подавались докази і надавались пояснення, однак рішення за цією фактично не прийнято судом.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяв представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про виправлення описки у рішенні та ухвалення додаткового рішення у даній справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що має значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справ, просив ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що ухвала Макарівського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року не відповідає положенням ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.263 ЦПК України.
Зазначав, що суд першої інстанції не мав права відмовляти в задоволенні заяви про виправлення явної описки у рішенні, посилаючись на його зміну таким чином, без перевірки судом обставин, від яких залежить можливість задоволення цієї заяви, ще й тому, що формально про зміну рішення можна казати завжди, при виправленні описки в ньому.
Посилався на те, що неправильне сприйняття та застосування судом ст.269 ЦПК України виключило можливість повного та правильного встановлення судом обставин, які мають значення для правильного вирішення питання виправлення описки в рішенні, а саме: чи є описка в рішенні суду, на яку посилається заявник; чи впливає така неточність на правосудність рішення; чи стала така неточність наслідком застосування судом закону, який не підлягав застосуванню.
Вказував, що жодних таких обставин районний суд, на порушення ст.ст.263, 269 ЦПК України не встановлював та, на порушення ст.260 ЦПК України не зазначив про це в оскаржуваній ухвалі, при тому, що на такі обставини, він посилався в заяві про виправлення описки в рішенні, а наявність в мотивувальній частині рішення такої описки впливає на його правосудність, роблячи взагалі безперспективним апеляційне оскарження рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.
Зазначав, що оскільки наслідком задоволення заяви про виправлення описки в рішенні є вирішення судом також питання про ухвалення додаткового рішення, оскільки за таких умов одна із вимог виявиться невирішеною, а тому підлягає скасуванню ухвала Макарівського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року і в частині відмови у задоволенні заяви про ухвалення судом додаткового рішення.
16 квітня 2021 року від позивача ОСОБА_3 на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому позивач просив відмовити у задоволенні вказаної апеляційної скарги.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційного суду просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_4 , відповідачі ОСОБА_5 , Копилівська сільська рада Макарівського району Київської області, третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
А тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про виправлення описки у рішення суду від 31 серпня 2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що мотиви суду, викладені у мотивувальній частині рішення, навіть помилкові, не є опискою чи арифметичною помилкою, оскільки зміна змісту мотивувальної частини рішення призведе до зміни рішення по суті, а тому заява про виправлення описки задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно резолютивної частини рішення у даній справі у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, тому відсутні позовні вимоги щодо яких не ухвалено рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
Згідно з п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.
Вказана позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 14 січня 2019 року по справі №369/8367/16-ц, в якій окремо зауважено, що суд не має права змінювати зміст судового рішення.
Звертаючись до суду з заявою про виправлення описки у рішенні Макарівського районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року, заявник посилався на те, що суд у мотивувальній частині рішення допустив описку та вказав, що «…вимога про визнання недійсним державного акту є необхідною для вирішення питання законності договору купівлі-продажу виданих на підставі нього державних актів, а вона позивачем за зустрічним позовом не заявлялась», тоді як в описовій частині судом зазначені вимоги особи щодо визнання недійсним державних актів.
Отже, заявник вважає опискою доводи суду, викладені у мотивувальній частині рішення.
Виходячи з вищевикладеного та проаналізувавши зміст рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виправлення, які просить внести в рішення представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не є опискою у розумінні вимог ст.269 ЦПК України, а є виправленнями, які призведуть до зміни змісту судового рішення.
Обгрунтовуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначав, що пункт 3 прохальної частини зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 від 03 листопада 2015 року містить вимогу про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,323 га з цільовим призначенням для будівництва та ведення особистого підсобного господарства, що розташована по АДРЕСА_1 , серії КВ, виданий Копилівською сільською радою народних депутатів Київської області 23 вересня 1996, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №000028і цю вимогу суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не розглянув.
Статтею 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Згідно з п.1 ч.5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог та розподіл судових витрат.
Між тим, обставини, на які посилається заявник, не є підставою для ухвалення додаткового рішення, оскільки рішенням Макарівського районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , тобто позовні вимоги ОСОБА_1 були розглянуті судом, їм була надана правова оцінка, а зміст заяви зводиться лише до непогодження з ухваленим по справі рішенням суду.
Отже, відмовляючи у задоволенні заяви в частині ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції вірно виходив з відсутності законних підстав для її задоволення заяви.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність постановленої ухвали не впливають.
Згідно з ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 07 червня 2021 року.
Головуючий:
Судді: