02 червня 2021року м. Київ
Справа № 760/23359/19
Провадження № 22-ц/824/6877/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
учасники справи: позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у складі судді Гаврилової О. В. у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до Солом?янського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року справу за позовом КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.
Позовні вимоги мотивовано тим, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва
від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 №591КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
Відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та/або постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на
01 липня 2019 року складає 47 160,93 грн, з яких: заборгованість за послуги з центрального опалення у розмірі 46 946,55 грн та заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 214,38 грн.
КП «Київтеплоенерго» просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 46 946,55 грн, заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 214,38 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 554,03 грн та 3 % річних у розмірі 455,18 грн, які розраховані відповідно до статті 625 ЦК України та судовий збір.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 грудня 2019 року відкрито провадження у цій справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період 01 листопада 2018 року по
30 червня 2019 року включно, в розмірі 46 946,55 грн, заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період 01 листопада 2018 року по 30 червня 2019 року включно, в розмірі 214,38 грн, інфляційні втрати - 1 554,03 грн, 3 % річних - 455,18 грн та судові витрати по сплаті судового збору - 1 921,00 грн, а всього стягнуто 51 091,14 грн.
Вирішуючи спір, та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не виконувалися взяті на себе зобов?язання по оплаті комунальних послуг за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку. При цьому, суд застосував правила статті 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
25 березня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити; вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, а посилання суду першої інстанції в своєму рішенні на наявність між сторонами договірних відносин у сфері надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води є безпідставним, оскільки 22 березня
2016 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу відчужила квартиру АДРЕСА_2 покупцю - ОСОБА_3 .
Рух апеляційної скарги та матеріалів справи
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 24 березня2021 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 березня 2021 року клопотання ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року задоволено та поновлено його. Відкрито апеляційне провадження у цій справі. Витребувано з Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу № 760/23359/19.
Копію ухвали про відкриття провадження разом з копіями апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
31 березня 2021 року цивільна справа № 760/23359/19 надійшла до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 травня 2021 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 49 170,14 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).
А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Доводи інших учасників справи
05 квітня 2021 року КП «Київтеплоенерго» через засоби поштового зв?язку подало до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Позиція Київського апеляційного суду
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 57), проте є власником особового рахунку № НОМЕР_1 , та отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору жодних повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від відповідача не надходило. А оскільки ОСОБА_1 не виконувалися взяті на себе зобов?язання по оплаті комунальних послуг за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку. При цьому, суд застосував правила статті 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За змістом частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до пунктів 1, 5, 6 частини першої статті 1 закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,:
виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За змістом статей 19, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Згідно зі статтею 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
28 березня 2018 року в газеті «Хрещатик» № 34 (5085) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», як виконавцем, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Повідомленням визначено, що відповідно до норм статті 634 ЦК України, договір приєднання вважається акцептованим усіма споживачами, які у встановленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.
Висновок про те, що договір приєднання вважається акцептованим усіма споживачами, які у встановленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору, зроблено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17 (провадження № 61-33084сво18).
Відповідно до пунктів 1, 14 договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води згідно діючими нормативами, а споживач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплатити послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що зазначені договором. Розрахунковим періодом є календарний місяць, якщо інше не визначено договором. Оплата послуг щомісячна. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяця) на підставі розрахунків на оплату наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Установивши, що ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та є власником особового рахунку № НОМЕР_1 з отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , а тому має заборгованість з централізованого опалення та постачання гарячої води оплати за період з 01 листопада 2019 року по 30 червня 2019 року, суд першої інстанції не звернув уваги на таке.
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, сформованого 11 березня 2021 року (а. с. 94-98, 112-116), 28 травня 2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 .
Згідно договору купівлі-продажу від 22 березня 2016 року ОСОБА_1 (продавець) продала ОСОБА_3 (покупець) квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 99, 117).
У пункті 7 вказаного договору купівлі-продажу вказано, що продавець сплатив всі комунальні та інші послуги.
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, сформованого 11 березня 2021 року (а. с. 94-98, 112-116), 22 березня 2016 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3 .
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, сформованого 11 березня 2021 року (а. с. 94-98, 112-116), 22 березня 2016 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_5 .
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, сформованого 11 березня 2021 року (а. с. 94-98, 112-116), 06жовтня 2020 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_6 .
Підсумовуючи вищенаведене, слід дійти висновку про те, що у період з
01 листопада 2018 року по 30 червня 2019 року (період нарахування заборгованості) ОСОБА_1 не була власником квартири АДРЕСА_2 .
На час укладення договору оферти 28 березня 2018 рік (розміщення оголошення у газеті), ОСОБА_1 не була власником квартири АДРЕСА_2 , а тому не є такою, що уклала договір оферти.
Установлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у кв.
АДРЕСА_4 з 26 вересня 2012 року (а. с. 48).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
У справі, що переглядається, позовні вимоги пред?явлено до
ОСОБА_7 , яка на час розміщення оголошення в газеті не була власником квартири АДРЕСА_2 , не є такою що уклала договір оферти та не є власником вказаної квартири та споживачем послуг за вказаною адресою, а тому не є належним відповідачем у цій справі.
Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Проте в порушення вимог наведеної правової норми суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, а суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду позбавлений процесуальної можливості здійснювати заміну належних відповідачів у справі.
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, та відсутність роцесуальної можливості в апеляційного суду здійснювати заміну у справі відповідачів, Київський апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, оскільки не може бути залишено в силі судове рішення, яке ухвалено з порушення норм процесуального права.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат..
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати понесені ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн слід стягнути із КП «Київтеплоенерго»на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (Код ЄДРПОУ 40538421) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 2 881,50 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня п?ятдесят копійок) судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна