Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/126/17
Номер провадження: 2/511/291/21
07.06.2021 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Ільяшук А. В.,
секретаря судового засідання: Плохотнюк Н.С.
за участю:
відповідача: ОСОБА_1 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області, клопотання представника позивача та третьої особи адвоката Сабліної Юлії Сергіївни про проведення судової психологічної експертизи (в тому числі із застосуванням комп'ютерного поліграфа) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення коштів, -
В провадженні Роздільнянського районного суду Одеської області перебуває вищевказана цивільна справа.
02 червня 2021 року до канцелярії суду надійшло вищевказане клопотання, в обгрунтування якого представник зазначила, що Верховний Суд в постанові від 03 лютого 2021 року (справа № 511/126/17) вказав, що у вказаній справі відсутні письмові докази щодо наявності між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, представник позивача та третьої особи вимушена просити суд про призначення вищевказаної експертизи, з метою отримання письмового висновку по справі, який матиме безпосереднє значення для її вирішення, та зауважила про неможливість подання відповідного висновку на замовлення позивача, викликану відсутністю можливості (без ухвали суду) зобов'язати відповідача на проходження судової психологічної експертизи з визначених питань .
Позиція учасників справи.
Представник позивача та третьої особи ОСОБА_4 надіслала клопотання про проведення судового засідання без її участі, просила розглянути вказане клопотання без її та позивача участі, та призначити до проведення судову психологічну експертизу (в тому числі із застосуванням комп'ютерного поліграфа).
Відповідач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання.
Висновки суду за результатами розгляду клопотання.
Дійсно, 03 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові (справа №511/126/17, провадження: 61-21653св19) зазначив, що під час розгляду справи суд першої інстанції не з'ясував дійсний характер правовідносин, які виникли між сторонами; сторони, треті особи, їхні представники не були допитані як свідки; суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази щодо наявності між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спірних правовідносин.
Диспозиція частини першої статті 103 ЦПК України визначає, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Попри це, з матеріалів клопотання не вбачається необхідність проведення вищевказаної експертизи, оскільки під час дослідження матеріалів справи, за клопотанням сторін та їх представників, можливо проведенння допиту сторін, третьої особи, їхніх представників у якості свідків по обставинам, викладеним у позові.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 230 ЦПК України… головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Вищого Господарського Суду України від 23 березня 2021 року № 4.
На підставі встановлених обставин, а також враховуючи те, що обставини, які планується з'ясувати за допомогою проведення експертизи, можливо встановити під час допиту учасників справи у якості свідків, суд прийшов до висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, № 63566/00Л).
Керуючись статтями 103, 230, 260, 353 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання представника позивача та третьої особи адвоката Сабліної Юлії Сергіївни про проведення судової психологічної експертизи (в тому числі із застосуванням комп'ютерного поліграфа) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення коштів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: А. В. Ільяшук