Справа № 510/31/21
Провадження 2/510/731/21
04.06.21 року Ренійський районний суд Одеської області
У складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,
при секретарі - Івановій Н.С.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, -
ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0602 га (кадастровий номер 5124110100:02:003:0130), розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Свої позовні вимоги мотивує тим, що 23.12.2020 р. між нею, яка діяла в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 та відповідачем, у простій письмовій формі, було укладено договір купівлі - продажу присадибної земельної ділянки площею 0,0602 га (кадастровий номер 5124110100:02:003:0130), розташовану по АДРЕСА_1 , який не був посвідчений нотаріально, але було виконано всі суттєві умови договору. Згодом з'ясувалось, що на момент укладення договору, відповідач не завершив оформлення своїх прав на означену земельну ділянку, оскільки не зареєстрував своє право власності, тому придбане представником неповнолітнього майно, було відчужено особою, яка не мала на це право, але у зв'язку з тим, що вона є добросовісним набувачем, та відсутні підстави для витребування в неї майна, передбачені ст. 388 ЦК України, позивачка просить задовольнити позовні вимоги.
Позивач та його законний представник у підготовче судове засідання не з'явились, від представника адвоката Златі Д.С. ёнадійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач по справі, у підготовче судове засідання не з'явився, направив до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: нотаріально не посвідчений договір купівлі - продажу від 23.12.2020 р., укладений між ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про купівлю земельної ділянки площею 0,0602 га (кадастровий номер 5124110100:02:003:0130), розташовану по АДРЕСА_1 ; додаткова угода до договору купівлі - продажу від 18.12.2020 р.; свідоцтво про народження ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 ; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 505408 від 26.10.2010 р., власник - ОСОБА_4 ; рішення Ренійського районного суду Одеської області від 05.11.2020 р. про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0602 га (кадастровий номер 5124110100:02:003:0130) за ОСОБА_3 ; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстрацію проведено 14.12.2020 р., власник - ОСОБА_3 ..
Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що 13.12.2020 р. ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , домовилась із відповідачем про покупку земельної ділянки площею 0,0602 га (кадастровий номер 5124110100:02:003:0130), розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
В той же день було укладено відповідний договір купівлі-продажу, який не було посвідчено у нотаріальному порядку. ОСОБА_1 передала гроші у сумі 2000 доларів США, що підтверджується розпискою відповідача у договорі купівлі - продажу, а відповідач, в свою чергу, нерухоме майно.
Так як, згідно законодавства, подібні договори підлягають нотаріальному посвідченню, ОСОБА_1 через деякий час запропонувала відповідачу привести домовленість у відповідності до вимог закону, на що відповідач повідомив, що не може це зробити, оскільки хоча він і є власником цієї ділянки, він не завершив оформлення своїх прав на цю земельну ділянку, яку також придбав за договором купівлі - продажу.
Про існування цих обставин, ОСОБА_1 нічого не було відомо, оскільки перед оформленням правочину, відповідач завірив позивачку, що він є власником нерухомого майна.
Таким чином, на момент укладання договору, тобто на 13.12.2018 р., відповідач не мав право відчужувати даний об'єкт нерухомості, тому придбане законним представником позивача майно було відчужено особою, яка не мала на це право.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду документи в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі - продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом з тим, між сторонами була досягнута взаємозгода відносно всіх істотних умов договору, оскільки позивач передав продавцю обумовлену суму, а продавець передав позивачу майно та документи на нього.
Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідачу передані гроші у сумі 2000 доларів США, що підтверджується розпискою в договору купівлі - продажу, а позивачу - об'єкт нерухомості. Відповідач жодного разу не висував вимоги щодо повернення вказаного об'єкту нерухомості, не заперечував проти визнання права власності за позивачем ОСОБА_2 , про що свідчить заява, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
На підставі ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Частиною 1 ст. 397 ЦК України, передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Так, позивач ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 0,0602 га (кадастровий номер 5124110100:02:003:0130), розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в порядку ст. 330 ЦК України, як добросовісний набувач, придбавши його у відповідача, який фактично не мав права його відчужувати на той період, оскільки його право власності на земельну ділянку не було оформлено.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачем, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе визнати за позивачем, як за добросовісним набувачем, право власності на земельну ділянку площею 0,0602 га (кадастровий номер 5124110100:02:003:0130), розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Виходячи з вищевикладеного,
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 330, 328, 388, ЦК України (2003 р.) суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно- задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,0602 га (кадастровий номер 5124110100:02:003:0130), розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.В. Сорокін