07 червня 2021 року
м. Київ
справа №120/3521/20-а
адміністративне провадження №К/9901/18936/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому позивач просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 26 від 22.05.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити пенсію за вислугою років, відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проте касаційна скарга подана без дотримання процесуальних положень, у зв'язку з чим її слід залишити без руху і надати строк для усунення недоліків з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема документ про сплату судового збору.
Однак, всупереч даної норми, скаржник не додає до касаційної скарги документ про сплату судового збору.
Натомість скаржником до касаційної скарги додана заява про відстрочення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, яка обґрунтована тим, що скаржник на даний час не працює, не перебуває на обліку в центрі зайнятості, а також зазначає, що у нього на утриманні перебуває малолітня дитина.
При розгляді та вирішенні клопотання скаржника про відстрочення від сплати судового збору суд враховує наступне.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення/відстрочення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію ("Шишков проти Росії", № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Kreuz v. Poland, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи («FC Mretebi v. Georgia», № 38736/04, п. 47).
Суд встановив, що скаржник не додав до заяви про відстрочення від сплати судового збору жодних належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо було встановити його скрутне матеріальне становище, чи інші обставини на підставі яких, суд міг би відстрочити сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що такими доказами можуть слугувати, зокрема, довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік та довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про неможливість задоволення клопотання скаржника про відстрочення від сплати судового збору.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102,00 грн.
Таким чином, ставка судового збору за звернення скаржника до Верховного Суду з даною касаційною скаргою становить 1681,60 грн. (2102,00 грн.*0,4) х 200 %).
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення згаданих вище недоліків шляхом направлення на адресу суду документа про сплату судового збору в розмірі 1681,60 грн., який підлягає зарахуванню за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055); призначення платежу: *;101; __________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 328 КАС України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду прийнята 16.02.2021.
Касаційна скарга подана (здана на пошту) 19.05.2021, тобто після закінчення строків, встановлених статтею 329 КАС.
Скаржник подав клопотання про поновлення пропущеного строку. Посилається на те, що копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції він не отримував. З цією постановою ОСОБА_1 ознайомився лише 19.05.2021 з Єдиного державного реєстру судових рішень. Тому, посилаючись на частину третю статті 329 КАС України, позивач просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021, оскільки скарга подана у межах тридцятиденного строку з моменту ознайомлення з цим рішення.
Проте, зазначені у касаційній скарзі причини пропуску строку у зіставленні з відомостями про дату постановлення оскарженого судового рішення (16.02.2021), яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.02.2021 та проміжок часу, що сплинув з дня прийняття постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду до дня подання касаційної скарги (19.05.2021), дають підстави вважати їх необґрунтованими, а звідси - неповажними для поновлення строку, з огляду на наступне.
Аналіз статті 329 КАС України, дає підстави вважати, що початок перебігу тридцятиденного строку на касаційне оскарження судового рішення відліковується від дати складання повного тексту такого судового рішення, а за умов, передбачених частиною другою статті 329 КАС України строк підлягає безумовному поновленню у разі подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.
Отже, в даному випадку, для надання оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, визначальним є з'ясування дати вручення скаржнику копії судового рішення.
Питання ж, пов'язані з врученням судового рішення, врегульовані частинами шостою, сьомою статті 251 КАС України, якими визначено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже, належними доказами факту отримання копії судового рішення можуть бути, наприклад: поштовий конверт з відтиском штемпелю поштового відділення, довідка суду про час отримання копії відповідного судового рішення тощо.
Таким чином, вказані заявником доводи, в обсязі поданих на їх підтвердження доказів, не свідчать про наявність обставин, які би могли зумовити поновлення строку касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 329 КАС України.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником підстав пропуску такого строку поважними.
За частиною третьою статті 332 КАС касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 329, 330, 332, 333 та пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 120/3521/20-а.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021 у справі №120/3521/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії- залишити без руху та надати скаржнику строк протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору (або належних доказів на підставі яких можливо звільнити скаржника від сплати судового збору) та зазначення інших підстав для поновлення такого строку із наданням належних та допустимих доказів.
Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ст. 330 КАС України, в установлений судом строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ст. 332 КАС України, в установлений судом строк, скаржнику буде відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду