07 червня 2021 року
м. Київ
справа №9901/223/21
адміністративне провадження №П/9901/223/21
Суддя Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Стеценко С. Г.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
03 червня 2021 року до Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховної Ради України, в якій позивач просить:
- зобов'язати Верховну Раду України усунути бездіяльність та створити парламентську слідчу комісію щодо:
1) бездіяльності Міністерства внутрішніх справ по фактам приховування злочинів агентів Російської Федерації;
2) катування працівниками Міністерства внутрішніх справ священика і парафіян Російської православної церкви закордоном у м. Малин;
3) викрадення екс-слідчим Міністерства внутрішніх справ - державним реєстратором будівлі церкви у Російської православної церкви закордоном і не розкриття Міністерством внутрішніх справ із 2013 року злочинів проти парафіян Російської православної церкви закордоном, в тому числі викрадення коду ЄДРПОУ у Російської православної церкви закордоном;
4) долучити до справи експертів ООН і докази з сайту http://sinod.ruschurchabroad.org/ban_malin-text.htm.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за цим позовом Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 266 КАС України, зокрема частиною першою цієї статті, встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За приписами ч. 1, 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В позовній заяві зазначаються:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Так, позовна заява не відповідає вимогам пунктів 5, 9 ч. 5 статті 160 КАС України, а саме - позивачка не зазначила обставини, якими обґрунтовує свої вимоги; не зазначила доказів, що підтверджують вказані обставини; не обґрунтувала належним чином порушення оскаржуваною бездіяльністю її прав, свобод та інтересів.
Також, у позовній заяві ОСОБА_1 вказала у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: на стороні позивача - Представництво Організації Об'єднаних Націй в Україні, Спеціальну моніторингову місію ОБСЄ в Україні. Проте, у позовній заяві не вказано, яким чином рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки вищевказаних третіх осіб, що, відповідно до статті 49 КАС України, є підставою для їх залучення.
За змістом статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху, оскільки вона не відповідає вимогам КАС України в частині неналежного оформлення позовної заяви. Позивачці слід надати строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду виправленої позовної заяви, викладеної з урахуванням положень ст. 160 КАС України.
За правилами п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, якщо позивач не усуне недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява підлягатиме поверненню.
Керуючись статтями 19, 22, 160, 169, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання виправленої позовної заяви.
Вказаний процесуальний строк, встановлений судом, може бути продовжений у випадку, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
С.Г. Стеценко,
Суддя Верховного Суду