03 червня 2021 року
Київ
справа №813/1533/17
адміністративне провадження №К/9901/43719/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 813/1533/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправною відмови, скасування рішення,
Постановою Верховного Суду від 18.06.2020 розглянуто касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 у цій справі, якою касаційну скаргу митного органу залишено без задоволення, а судові рішення - без змін.
10.09.2020 до Верховного Суду надійшла заява від представника позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу у сумі 2978,40 грн. Яка мотивована, тим що судом касаційної інстанції не вирішено заявлене у відзиві на касаційну скаргу клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які ТОВ «Тропік» понесло у зв'язку з касаційним переглядом справи у сумі 2978,40 грн.
Суд касаційної інстанції, розглянувши заяву про винесення додаткового судового рішення, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, з таких підстав.
Згідно приписів пункту 4 частини першої статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вже зазначалось вище, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постановою від 18.06.2020, касаційна скарга Митного органу залишена без задоволення, судові рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін. Разом з тим, в даній постанові не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем укладено договір № 03/18 від 19.01.2018 про надання правової допомоги з адвокатом Шиміним О.П.. Розмір наданих послуг склав 2978,40 грн.
На підтвердження даної суми коштів, 22.01.2018 сторонами вказаного договору складено акт наданих послуг, виходячи з якого, адвокатом Шиміним О.П. підготовлено відзив на касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 у справі № 813/1533/17. Кількість затрачених годин роботи адвоката - 2 години.
Послуга що була надана адвокатом - це підготовка відзиву на касаційну скаргу, яка обраховується виходячи із 40 % від розміру однієї мінімальної заробітної плати за одну годину (Додаток №1 до Договору № 03/18 від 19.01.2018 про надання правової допомоги).
Відзив на касаційну скарну підписаний адвокатом 22.11.2018. Станом на 1 січня 2018 розмір мінімальної заробітної плати по Україні становив 3723,00 грн., 40% від якої - 1489,20 грн., що відповідає визначеному адвокатом розміру в акті наданих послуг в графі погодинна ставка.
При цьому згідно із платіжним дорученням №0100048714 від 22.01.2018 сума у розмірі 2978,40 грн. були оплачені позивачем у справі на користь адвоката Шиміна О.П., призначення платежу за юридичні послуги згідно вказаного договору.
Враховуючи викладене, витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу чітко деталізовані та підтверджені належними документами.
При цьому, за змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч. 5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).
У ч. 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Матеріалами справи підтверджено, що копію відзиву на касаційну скаргу, в якому в тому числі ставилось питання про стягнення судових витрат було направлено адвокатом відповідачу (а.с.251).
Водночас заперечень від відповідача щодо вказаної заяви до Верховного Суду не надійшло. Тобто, Митниця жодним чином не заперечує щодо співмірності заявлених витрат.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивача про стягнення судових витрат, які понесене ним на користь адвоката в якості компенсації за підготовку відзиву на касаційну скаргу підлягає задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням того, що Верховний Суд у цій справі, не здійснив розподіл судових витрат, які були понесені позивачами на професійну правничу допомогу, то Суд ухвалює додаткову постанову про розподіл судових витрат.
Також, Суд зауважує, що відповідно до додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» Львівська митниця ДФС реорганізована шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 252, 345, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тропік" про ухвалення додаткового рішення, щодо розподілу судових витрат - задовольнити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Тропік " за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 2978,40 грн. (дві тисячі дев'ятсот сімдесят вісім гривень сорок копійок).
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду