07 червня 2021 року
м. Київ
справа № 240/7325/20
адміністративне провадження № К/9901/18909/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі №240/7325/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому позивач просив:
- визнати протиправним пункт 15 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії з питань розгляду матеріалів пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 3 квітня 2020 року № 5 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати Міністерство оборони України надати статус учасника бойових дій відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ та Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 травня 2015 року № 200.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну від 12.11.2020 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним пункт 15 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії з питань розгляду матеріалів пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби від 3 квітня 2020 року № 5 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ та Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 травня 2015 року №200 з урахуванням окреслених у даному рішенні висновків, та правової оцінки суду. У решті позовних вимог відмовлено.
У лютому 2021 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 в адміністративній справі №240/7325/20 відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 скасовано.
Визнано протиправним рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах від 06.01.2021 №1, вчинене на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі №240/7325/20 про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника бойових дій, без урахування окреслених у даному рішенні висновків, та правової оцінки суду, щодо його права на встановлення статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ та Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 травня 2015 року № 200;
Зобов'язано Міністерство оборони України подати у встановлений судом строк звіт про належне виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі №240/7325/20 з урахуванням окреслених у даному рішенні висновків, та правової оцінки суду щодо права ОСОБА_1 на встановлення йому статусу учасника бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ та Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 травня 2015 року №200.
Зобов'язано Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення у справі №240/7325/20 у місячний строк з дати отримання даної постанови.
26 квітня 2021 року до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, надійшла касаційна скарга відповідача, в якій скаржник просить суд скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Колегія суддів встановила, що у спірній ситуації відповідач оскаржує постанову суду апеляційної інстанції, якою скасована ухвала суду першої інстанції, прийнята в порядку статті 383 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Тлумачення положень частини другої статті 328 КАС України та приписів частини першої статті 294 КАС України у їхньому взаємозв'язку дає підстави для висновку, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені тільки ухвали суду першої інстанції (після їхнього перегляду в апеляційному порядку) щодо: забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову; повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені лише такі ухвали суду апеляційної інстанції: про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Отже, аналіз положень частини першої статті 328 КАС України свідчить про те, що до суду касаційної інстанції можуть бути оскаржені саме рішення суду першої інстанції, якими закінчений судовий розгляд (частина третя статті 241 КАС України), після апеляційного перегляду справи, та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалені за наслідками розгляду апеляційної скарги на такі рішення.
Водночас приписами частини другої статті, яка аналізується, гарантується право на касаційне оскарження чітко визначених ухвал суду першої інстанції після їхнього перегляду судом апеляційної інстанції.
Натомість частиною третьою цієї самої статті встановлений вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до Верховного Суду.
З огляду на зазначене вбачається, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021 про скасування ухвали суду першої інстанції, прийнятої в порядку ст. 383 КАС України, не є судовим рішенням суду апеляційної інстанції, яке може бути оскаржене в касаційному порядку згідно з частинами першою-третьою статті 328 КАС України.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга Міністерства оборони України подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження треба відмовити.
Крім того, скаржником у касаційній скарзі заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтовано наявністю виключної правової проблеми та необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини п'ятої статті 346 КАС України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, справа передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду у разі відкриття касаційного провадження у справі судом касаційної інстанції та виявлення в ході розгляду касаційної скарги підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених статтею 346 КАС України.
З огляду на вищенаведене та з урахуванням того, що колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, вказане клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі № 240/7325/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик