на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду
ухвалену
27 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3763/20 пров. № А/857/3863/21
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 380/3763/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суддею Шевчук С.М.-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1), Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 380/3763/20 визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 № 101-о "Про звільнення ОСОБА_1 " (зі змінами згідно з наказом від 15.04.2020 року №170-о "Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС").
Поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС з 28.04.2020.
Стягнуто з Львівської митниці ДФС (адреса: м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 51618,00 грн. з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
В іншій частині у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою у якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, суддя Шевчук С.М. яка входить до складу колегії Восьмого апеляційного адміністративного суду з розгляду даної адміністративної справи не погоджується з постановою цього суду від 27.05.2021 року та керуючись ч. 3 ст. 34 КАС України вважає за необхідне викласти окрему думку.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №889-VIII) державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII встановлено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з Наказом ДФС України від 25.11.2019 №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато процедуру реорганізації Львівської митниці ДФС, а саме: утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС та встановлено тримісячний строк проведення реорганізації митниць ДФС з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
В подальшому, 24.03.2020 Наказом ДФС України внесено зміни до пункту 4, зокрема, Наказу ДФС України від 25.11.2019 №30-рг, в якому слова «три місяці» замінено на «шість місяців».
14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
28.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» №1217-р від 04.12.2019 (далі - Розпорядження № 1217-р) погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» № 227 від 06.12.2019, функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08.12.2019.
Керівником комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС 21.12.2019 прийнято наказ №666 «Про попередження про наступне вивільнення» (далі - Наказ № 666), яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» №889-VШ від 10.12.2015 згідно зі списком, до якого включено позивача.
Наказом Львівської митниці ДФС «Про скасування наказу Львівської митниці ДФС від 21.12.2019 року № 666 «Про попередження про наступне вивільнення» №03 від 07.02.2020 скасовано Наказ № 666 як такий, що не реалізований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов'язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення, які не було вручено.
Наказом Львівської митниці ДФС «Про попередження про наступне вивільнення» №07 від 10.03.2020 (далі - Наказ № 07) наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VІІ та пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України згідно з списком, що додається.
Із попередженням про наступне вивільнення позивача ознайомлено особисто 10.03.2020 під підпис повноважною на те особою.
Відповідно до частини 3 статті 5 Закону №889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з частиною 6 статті 49-2 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини 2 статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Частиною такого змісту статтю 49-2 КЗпП України доповнено Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 № 378-IX, який набрав чинності 02.02.2020.
Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 № 440-IX, який набрав чинності 13.02.2020, у статті 87 Закону №889-VІІІ частину третю доповнено новим абзацом першим такого змісту: « 3. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення».
Отже, у відповідності до частини 3 статті 87 Закону №889-VІІІ, частини 6 статті 49-2 КЗпП України, в редакціях, чинних на час попередження позивача про вивільнення та подальшого звільнення, працівника, який має статус державного службовця, керівник державної служби (суб'єкт призначення) при зміні в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації, попереджає письмово про наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів. При звільненні не застосовується так звані «захищені статті» КЗпП України щодо звільнення працівника лише у випадках неможливості переведення, за його згодою, на іншу роботу та переважності права залишення на роботі. Не потрібно також отримання згоди від профспілок.
При цьому, положеннями частини 3 статті 87 Закону №889-VІІІ, законодавець закріпив саме право керівника державної служби (суб'єкта призначення) запропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду у тому самому державному органі (за наявності).
Правомірними підставами для припинення державної служби та звільнення державного службовця відповідно до вказаних положень є: - скорочення чисельності або штату державних службовців; - скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; - реорганізація державного органу; - ліквідація державного органу.
Тобто, при наявності будь-якої з цих обставин у керівника, суб'єкта призначення виникає право звільнити державного службовця, і, в тому числі, це право не поставлено в залежність від того, чи відбувається реальне зменшення чисельності або штату державних службовців.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
З матеріалів справи вбачається, що Наказ Львівської митниці ДФС від 21.12.2019 №666 «Про попередження про наступне вивільнення» скасований Наказом Львівської митниці ДФС №03 від 07.02.2020 як такий, що не реалізований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов'язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення, які не було вручено, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми, які існували на час винесення та реалізації наказу від 10.03.2020 №07, та який слугував передумовою для подальшого звільнення позивача.
При цьому, вважаю обґрунтованими аргументи скаржника щодо розмежування правовідносин з питань припинення юридичної особи та правовідносин, пов'язаних із припиненням державної служби, адже такі врегульовані різними нормативно-правовими актами та починаються в різні моменти.
Визначальним моментом встановлення події з якої слід визначати початок настання правовідносин, пов'язаних із припиненням державної служби, є вручення працівнику попередження про наступне вивільнення, адже саме на етапі, коли особі вручення попередження про наступне вивільнення, і виникають правовідносини, пов'язані із припиненням державної служби.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 справа № 1-7/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В межах спірних правовідносин саме вручення попередження про наступне вивільнення є подією/фактом, на момент вчинення яких повинен застосовуватися закон, під час дії якого вони настали або мали місце.
При цьому, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а отже не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, внаслідок набрання чинності змін, внесених Законом України від 19 вересня 2019 року №117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» та Закону України від 12 грудня 2019 року№ 378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», на час попередження позивача про наступне звільнення відбулась суттєва зміна правового регулювання процедури припинення державної служби внаслідок реорганізації державного органу і така процедура, на моє переконання, при звільненні позивача є дотриманою, а тому висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу не відповідають фактичним обставинам справи.
Також, вважаю безпідставними доводи щодо не зазначення у оскаржуваному наказі конкретної причини та підстав звільнення, оскільки 10.03.2020 позивача попереджено у письмовій формі про наступне вивільнення відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII, пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС.
Із змісту оскаржуваного позивачем наказу вбачається, що підставою для видачі такого слугувало попередження позивача про наступне вивільнення від 10.03.2020.
Вказаний наказ про звільнення відповідає вимогам, визначеним Типовою інструкцією з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55, містить зазначення обов'язкових реквізитів, вказівку на підставу його видання «попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020», в якому містяться причини та підстави звільнення (у зв'язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС), та прийнятий повноважною особою.
Обставини щодо фактичної реорганізації Львівської митниці ДФС учасниками справи не заперечується. Так, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції Львівська митниця ДФС як юридична особа перебуває в стані припинення. Галицька митниця Держмитслужби як орган, який виконує повноваження Львівської митниці ДФС - територіального органу Державної митної служби що реорганізовується, розпочала роботу з 08.12.2019.
Приймаючи до уваги аргументи апелянта щодо відсутності законодавчого врегулювання строку реорганізації юридичної особи, вважаю за необхідне зауважити, що визначення в розпорядчих наказах суб'єкта владних повноважень строку реорганізації, а згодом зміна такого строку чи його продовження, не може слугувати підставою протиправності дій/рішень, які прийняті після зміни строку чи його продовження, оскільки визначення строку є інструментом швидкої і якісної реалізації розпорядчих рішень, який регулюється у відповідності до фактичних обставин. Пункт 1 наказу №30-рг від 25.11.2019, яким розпочато реорганізацію митниць ДФС не скасовувався і не відмінявся.
Як наслідок вважаю, що рішення суду першої інстанції підлягало скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Суддя С. М. Шевчук
Повний текст окремої думки складено 07 червня 2021 року.