07 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/3690/21
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Догляд за взуттям» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Догляд за взуттям» звернулось до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 26.03.2021 №UA100120/2021/000006/2.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що розбіжності у поданих документах відсутні та відомостей у них достатньо для визначення митної вартості товарів, а отже у митного органу не було підстав вважати за неможливе використати основний метод визначення митної вартості товарів, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Протягом встановленого судом строку, відповідачем подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що подані позивачем платіжні доручення не підтверджують факт передоплати 100% вартості товару. Крім того, у графі призначення платежу поданих позивачем платіжних доручень відсутнє посилання на специфікацію від 04.12.2021 №1. На думку відповідача, без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару в разі зазначення в ньому лише зовнішньоекономічного контракту, на основі якого здійснена поставка товару. Крім того, відповідачем не прийнята до уваги довідка про вартість транспортно-експедиційних послуг від 24.03.2021.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
04.12.2020 між ТОВ «Догляд за взуттям» (Покупець) та ZHOU MIN SHENG (Продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт № E2101S009 (далі - Контракт).
Згідно з п.1. Контракту - Продавець згоден доставити і Покупець згоден прийняти і заплатити за непродовольчу продукцію (надалі «Товар») в номенклатурі, обсязі і за цінами відповідно до Доповнення, яке є невід'ємною частиною Контракту (надалі «Специфікація»). Товар поставляється на митну територію України.
Відповідно до п.3.1. Контракту, ціна на продукцію, що поставляється, встановлюється в доларах СІЛА на умовах, вказаних в Доповнені. Загальна сума контракту складає 100000 доларів США.
За змістом п.3.2. Оплата за Продукцію, що поставляється по даному Контракту, здійснюється на банківські реквізити Продавця в доларах США, в наступному порядку: Передоплата 100%, згідно суми специфікації напротязі 10 (десяти) робочих днів з дати підписання специфікації.
Відповідно до п.4.1. Умови поставки визначаються в Специфікації, згідно Інкотермс 2010.
04.12.2020 на підставі Специфікації №1, Сторонами було погоджено поставку Товару на загальну суму 21 970,00 дол. США та умови поставки FOB XIAMEN.
26.01.2021 продавцем був наданий Покупцеві до оплати Інвойс №21F01S009.
24.03.2021 до Київської митниці Держмитслужби, декларантом ТОВ «Догляд за взуттям» було подано до митного оформлення ввезений на митну територію України. Відповідачем було прийнято до митного оформлення електронну митну декларацію (ЕМД) та присвоєно №UA100120/2021/374216.
У ЕМД №UA100120/2021/374216 позивачем заявлено митну вартість на рівні 850 901,55 грн. Розраховані митні платежі склали 236 550,63 грн у тому числі ввізне мито 6,5% - 55 308,60 грн ПДВ 20% - 181 242,03 грн.
На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, про що зазначено у графі 44 поданої ЕМД №UA100120/2021/374216. Перелік наданих документів, наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів від 20.09.2012 №1011, а саме:
(0271) пакувальний лист б/н до інвойсу від 26.01.2021 №21F01S009;
(0380) Комерційний інвойс від 26.01.2021 №21F01S009;
(0705) коносамент BILL OF LADING від 13.02.2021 №4358-0177-101.011;
(0730) міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 22.03.2020 №117852;
(0861) Сертифікат про походження від 02.02.2021 №21С3502М3497/00008;
(3007) Довідка про транспортні витрати б/н від 24.03.2021;
(3001) Платіжне доручення в іноземній валюті від 09.12.2020 №17;
(3001) Платіжне доручення в іноземній валюті від 27.01.2021 №24;
(4104) зовнішньоекономічний контракт від 04.12.2020 №E2101S009;
(4103) Специфікації від 04.12.2020 №1.
25.03.2021 декларантом було отримано електронний Запит (повідомлення) митного органу, про необхідність подання додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Для підтвердження транспортних витрат декларантом надано довідку про транспортні витрати від 24.03.2021 №б/н Проте, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення» визначено перелік документів, які подаються при заповненні графи 20 декларації митної вартості товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактур а (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат.
З вищенаведених підстав, відповідач запропонував позивачу надати додаткові документи, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; додаток (специфікацію ) до контракту; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію декларації країни відправлення; інші документи за бажанням декларанта.
На вимогу відповідача, позивачем додатково було надано наступні документи:
Договір транспортного експедирування від 19.01.2021 №KH6FC; Додаток №2 до Договору транспортного експедирування від 19.01.2021 №KH6FC; Рахунок-фактура від 26.03.2021 №12025653; Прайс-лист від 04.12.2020 засвідчений 26.03.2021 ТПП Китаю відповідно до сертифікату 213502АО/001539; Експертний висновок Київської ТПП від 26.03.2021 №Ц-345; Експортна декларація країни відправлення від 02.02.2021 №370820210000070342; Заява від 26.03.2021 №1.
26.03.2021 позивачем отримано повідомлення від митниці, а саме письмову консультацію в якій посадова особа зазначила ті самі відомості що й в Повідомленні від митниці декларанту від 25.03.2021, а також зазначила що декларантом 26.03.2021 надіслано повідомлення про відмову у подачі на вимогу митного органу інших документів відповідно до частини 2 та 3 статті 53 МКУ».
26.03.2021 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100120/2021/000006/2.
Підставою для прийняття зазначеного рішення вказано, що декларантом 26.03.2021 надіслано повідомлення про відмову у подачі на вимогу митного органу інших документів відповідно до частини 2 та 3 статті 53 МКУ. Таким чином, митний орган відповідно до пунктів 2, 3 частини 6 статті 54 МКУ по факту неподання документів у повному обсязі згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ та невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ - відмовляє у оформленні товарів за визначеною основним методом та заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Митна вартість товару , визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями cт.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів: №1 за ЕМД від 25.02.2021 №UA500490/2021/002390 на рівні 1,75 USD/кг.
На підставі прийнятого відповідачем рішення, того ж дня, 26.03.2021 відповідач виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100120/2021/00043.
Позивач 27.03.2021 випустив у вільний обіг товари за ЕМД №№UA100120/2021/374428, відповідно до ст.55 МК України, з наданням гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Втім, позивача не погоджується з таким рішенням, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно статті 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 54 МКУ посадовими особами митниці здійснюється контроль заявленої декларантом митної вартості товарів, оскільки відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МКУ).
Такий контроль здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Як передбачає частина 2 статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно частини 2 статті 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Як передбачає пункт 1 частини 5 статті 54 МКУ, митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно частини 5 статті 54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Зазначені положення цілком ґрунтуються на нормі статті 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, згідно з якою ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь- якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.
Згідно частини 2 статті 51 МКУ митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з положеннями глави 9 МКУ, зокрема, згідно частини 1 статті 57 Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МКУ). Відповідно до частини 3 статті 58 МКУ, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МКУ).
Згідно частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у статті 59 МКУ. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статтей 58 і 59 МКУ за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 МКУ, їх митна вартість визначається згідно з положеннями статті 62 Кодексу на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною. У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: 1) витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; 2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат; 3) сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.
Для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.
Враховуючи зазначене, в порядку контролю правильності визначення митної вартості (частина 1 статті 54 МКУ) товару, реалізуючи право, передбачене пунктом 1 частини 5 статті 54 МКУ, а також керуючись Методичними рекомендаціями, відповідачем здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах.
Зазначену перевірку проведено шляхом аналізу поданих до митного контролю документів.
Митницею вказано, що документи, які подані для підтвердження митної вартості відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Для підтвердження транспортних витрат декларантом надано довідку про транспортні витрати від 24.03.2021 №б/н. Проте, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення» визначено перелік документів, які подаються при заповненні графи 20 декларації митної вартості товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактур а (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат.
З вищенаведених підстав, відповідач запропонував позивачу надати додаткові документи, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; додаток (специфікацію ) до контракту; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію декларації країни відправлення; інші документи за бажанням декларанта.
Втім, розглянувши надані декларантом документи, Митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості.
У якості мотивів для прийняття рішення про коригування митної вартості Митницею зазначено, що декларантом 26.03.2021 надіслано повідомлення про відмову у подачі на вимогу митного органу інших документів відповідно до частини 2 та 3 статті 53 МКУ. Таким чином, митний орган відповідно до пунктів 2, 3 частини 6 статті 54 МКУ по факту неподання документів у повному обсязі згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ та невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ - відмовляє у оформленні товарів за визначеною основним методом та заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Втім суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 МКУ.
Відповідно до ч.ч.3,4 cm.53 Митного кодексу України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 cm. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Суд зазначає, що будь-які розбіжності у поданих документах відсутні та відомостей достатньо для визначення митної вартості товарів, а отже у митного органу не було підстав вважати за неможливе використати основний метод визначення митної вартості товарів, а саме за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Відповідно, підстави для витребування додаткових документів також були відсутні.
За змістом п.4.1. Контракту - Умови поставки визначаються в Специфікації, згідно Інкотермс 2010. Специфікацією №1, сторонами було погоджено поставку Товару на умовах поставки FOB XIAMEN Китай.
За умовами Інкотермс FOB термін "Франко борт" означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту.
Отже, витрати понесені Позивачем за митною територією України які не увійшли у вартість товару (складові митної вартості), на умовах FOB - це витрати на перевезення товару від порту навантаження до митної території України.
Враховуючи приписи ч.2 ст.53 МК України, позивачу для підтвердження складових митної вартості на умовах Інкотермс 2010 FOB, необхідно було надати відповідно до пп. 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Як встановлено судом, декларантом позивача, на підтвердження вартості перевезення, було подано: Транспортний перевізний документ - коносамент BILL OF LADING від 13.02.2021 №4358-0177-101.011, а також документ, що містить відомості про вартість перевезення - Довідку про транспортні витрати б/н від 24.03.2021.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (далі - Правила заповнення декларації митної вартості), до документів, які підтверджують вартість перевезення, можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів. Наведений у Правилах заповнення декларації митної вартості перелік документів, що надаються декларантом для підтвердження витрат на транспортування, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію «можуть належати», не є вичерпним. Оскільки законодавством про державну митну справу не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, надана перевізником відповідна довідка є допустимим доказом розміру таких витрат.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14.
А отже, що стосується вимоги відповідача надати Специфікацію до контракту, то враховуючи умови поставки FOB - будь-яких відомостей щодо вартості перевезення (складових митної вартості, що ставились під сумнів відповідачем) в ній не могло бути. За цих самих обставин, каталоги, прейскуранти (прас- листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та копія декларації країни відправлення не могли надати відповідачу відомостей щодо вартості перевезення.
Що стосується вимоги надати ліцензійний чи авторський договір покупця, то така вимога ґрунтується на припущені посадової особи що такі договори можуть існувати. Але жодних доказів що підтверджували б їх існуванні відповідачем не надано.
Що стосується вимоги надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, то в Довідці про вартість транспортно-експедиторських послуг від 24.03.2021 року чітко зазначено що - страхування вантажу не здійснювалось.
Щодо посилань відповідача на те, що подані позивачем платіжні доручення не підтверджують факт передоплати 100% вартості товару та те, що у графі призначення платежу поданих позивачем платіжних доручень відсутнє посилання на специфікацію від 04.12.2021, суд зазначає, що вартість товару за Інвойсом відповідачем під сумнів не ставилась та визнавалась. Відповідач, вимагаючи надання виписки з бухгалтерської документації, інших платіжних та/або бухгалтерських документів не конкретизував яка саме інформація потребує уточнення та які саме документи повинні підтвердити таку інформацію, що є порушенням.
Таким чином, доводи митного органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення є такими, що не заслуговують на увагу.
Що стосується обставин проведення відповідачем консультації, в якій останній вказує органу інших документів відповідно до частини 2 та 3 статті 53 МКУ, дане твердження суперечить фактичним даним та обставинам справи.
Як вбачається зі змісту графи 44 ЕМД №UA100120/2021/374216 від 24.03.2021 року (Додаток 4) до декларації були додані, із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій». Про факт надання усіх наявних у позивача документів, було повідомлено відповідача листом від 26.03.2021 №1, який відображено у гр. 44 ЕМД від 24.03.2021 №UA100120/2021/374216.
Відтак, суд констатує, що будь-які сумніви Митниці щодо ціни товару є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинних нормах як українського, так і міжнародного законодавства.
Надані позивачем документи не містять жодних розбіжностей та неточностей щодо умов поставки товару, а відтак безпідставні сумніви митного органу не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості.
З аналізу заявлених Митницею підстав для прийняття оскаржуваного рішення вбачається, що останнє носить суто формальний характер та є таким, що спрямоване на штучне завищення митної вартості імпортованих товарів.
Як зазначалось вище, статтею 53 МКУ передбачений виключний перелік документів, що підлягають наданню митному органу для виконання митних формальностей, зокрема: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок- проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Всі перелічені документи були надані декларантом. Крім того, порядок оплати за товар, порядок заповнення платіжних документів та розмір перерахованих коштів взагалі не становлять об'єкт контролю митної вартості, бо жодним чином не впливають на розрахунок митної вартості.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, у свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв'язку із чим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для і витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості від 26.03.2021 №UA100120/2021/000006/2 є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.
Слід зазначити, що митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Правові акти суб'єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до митної декларації.
Частиною 3 статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
Частиною 4 статті 57 МКУ передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 №825/648/17).
Тобто, митний орган зобов'язаний надати декларанту вичерпний перелік документів, щодо яких виникли сумніви, а також перелік документів, що має бути наданий для усунення таких сумнівів. Вказані вимоги Митницею не були дотримані.
При цьому, суд вважає, що проведена представником Митниці «консультація» та витребування додаткових документів мали виключно формальний характер та не були спрямовані на реальне підтвердження митної вартості товару.
У постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МКУ, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МКУ щодо обґрунтованості прийнятого рішення. (Аналогійний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 №804/6243/14, від 21.01.2020 №815/4477/15, від 21.01.2020 №813/2719/15, від 21.01.2020 №813/5405/15).
Зазначене у сукупності дає підстави для висновку про обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Догляд за взуттям», а отже і для задоволення позовних вимог.
Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 26.03.2021 №UA100120/2021/000006/2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, право на правову допомогу гарантовано ст.ст.8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За змістом ст.134 КАСУ, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.7 та ч.9 ст.139 КАСУ розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Також, за змістом ч.9 ст.139 КАСУ, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
На підтвердження витрат, які понесені позивачем, суду надані договір про надання правової допомоги, акт прийому передачі наданих послуг та платіжне доручення про сплату 7 500,00 грн.
А отже наявні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн, які мають бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь позивача та 2 270 грн судового збору.
Керуючись статтями 72-74, 77, 132, 134,139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Догляд за взуттям» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення- задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 26.03.2021 №UA100120/2021/000006/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Догляд за взуттям» судовий збір у сумі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) та 7 500 грн (сім тисяч п'ятсот грн) витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Догляд за взуттям» (вул. Громадська, 47-а, м. Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ 41861127).
Відповідач - Київська митниця Держмитслужби (бульвар Гавела Вацлава, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359).
Повне рішення суду складено 07.06.2021.
Суддя Л.О. Житняк