07 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/1417/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.,
за участі секретаря Бородулі В.В.,
представника позивача Феленка С.О.
представника відповідача Бисикало Т.А.
розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду заяву про ухвалення додаткового рішення суду у справі за позовом Приватного підприємства «Укрпродпром» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство «Укрпродпром» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області:
- від 16.01.2020 №00000190500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13 432 703,00 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням 10 746 162,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 686 541,00 грн;
- від 16.01.2020 №00000210500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за рахунок платника у банку на загальну суму 98 230,00 грн, в тому числі сума бюджетного відшкодування 78 584,00 грн та штрафні (фінансові) санкції 19 646,00 грн;
- від 16.01.2020 №00000200500, яким зменшено від'ємне значення ПДВ на суму 170,00 грн;
- від 16.01.2020 №00000220500, яким нараховано штрафні санкції в розмірі 37 891,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 позов Приватного підприємства «Укрпродпром» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.
Від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання про відшкодування судових витрат пов'язаних з проведенням експертизи.
Вирішуючи вказану заяву про ухвалення додаткового рішення, суд враховує таке.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) суд, що ухвалив судове рішення, може, в тому числі, за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч.3 ст.252 КАСУ).
Так, право на правову допомогу гарантовано ст.ст.8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
За приписами ст.137 КАСУ розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.7 та ч.9 ст.139 КАСУ розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, суд звертає увагу на помилковість міркувань представника відповідача щодо необхідної умови - зробити відповідну заяву, оскільки докази були подані до закінчення судових дебатів.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч.1 ст.139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Також, за змістом ч.9 ст.139 КАСУ, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за проведення судово-економічної експертизи в рамках справи №620/1417/20 сплачено суму в розмірі 58 838,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 20.10.2020 №712, від 20.11.2020 №180, від 29.12.2020 №308, від 02.02.2021 №422 та від 18.02.2021 №477.
Відповідачем подані заперечення проти заявленого позивачем розміру витрат.
Суд зазначає, що судово-економічна експертиза проведена щодо ведення позивачем бухгалтерського обліку, експертами саме в частині бухгалтерського обліку та документального оформлення спірних операцій, в той час як спірним питання у даній справі є надання правової оцінки діям позивача при здійсненні такого оформлення операцій.
Вказане підтверджено заслуханими в судовому засіданні експертами, які вказали на недоліки при веденні позивачем бухгалтерського обліку, при цьому звернули увагу, що експертиза проводилась саме в рамках визначених питань і тільки в межах компетенції щодо дійсності господарський операцій та правомірності віднесення до бухгалтерських регістрів, однак питання формування податкових зобов'язань до компетенції експертів не відноситься.
Так відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд наголошує, що експертиза була призначена за клопотанням представника позивача, а не за самостійним рішенням суду в зв'язку з відсутністю можливості встановити об'єктивну істину по справі. Крім того, при вирішенні питання про призначення експертизи представник відповідача категорично заперечував. При цьому було звернуто увагу суду, що відсутність спору щодо сум проведених донарахувань податків, правильність визначення суми позивач не оспорював. В той же час позивачем зазначалося про різне трактування норм податкового, бухгалтерського законодавства ним та податковим органом. При цьому, відповідно до р.ІІІ «Економічна експертиза» Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, питання щодо встановлення у діях посадових осіб недотримання вимог законодавчих та нормативних актів при виконанні ними покладених обов'язків, а також юридична оцінка законодавчих, нормативних актів та документів, складених на їх підставі, не відноситься до завдань судової економічної експертизи та компетенції судового експерта, економіста, оскільки не потребує наявності спеціальних знань у галузі бухгалтерського, податкового обліку та економіки, а передбачає вирішення питань права.
Крім того варто зазначити, що в акті перевірки встановлено 6 різних порушень податкового законодавства, що призвели до донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість (підтверджується розрахунком по податковим повідомленням-рішенням, що залучений представником відповідача). Лише тільки одне порушення - по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , яке було предметом експертизи, судом визнано таким, що не підтверджене висновками акту перевірки. І лише одне податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 №00000190500 судом визнано частково протиправним та скасовано.
Таким чином, суд погоджується із обґрунтуваннями представника відповідача в частині не співмірності розміру витрат на проведення експертизи та вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмету спору розміром витрат є сума 11 767,68 грн, яку належить стягнути з відповідача, відповідно до частини задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 229, 241-243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти додаткове рішення суду у справі за позовом Приватного підприємства «Укрпродпром» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Приватного підприємства «Укрпродпром» 11 767,68 грн (одинадцять тисяч сімсот шістдесят сім гривень 68 коп.) витрат на проведення експертизи, у відповідності до частини задоволених вимог.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу"Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач - Приватне підприємство «Укрпродпром» (вул. Інструментальна, 1, м.Чернігів, Чернігівська область, 14037, код 35281066);
Відповідач - Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича,11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44094124).
Суддя підпис Л.О. Житняк
Згідно з оригіналом
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Додаткове рішення суду від 07.06.2021 законної сили не набрало.
Помічник судді А.А. Соловей
07.06.2021