07 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2825/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, другий відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 199451СЕ від 28.08.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач посилався на те, що він є власником транспортного засобу, проте не є автомобільним перевізником вантажу та жодного відношення до відправки вантажу і перевезення немає, відтак не підпадає під статус перевізника та до нього не можуть застосовуватися адміністративно-господарські санкції.
Позивач також зазначав, що довідку про здійснення габаритно-вагового контролю водієві не надавали, жодного документа на підставі якого було визначено вагу транспортних засобів на навантаження на осі, водієві не було надано, з акту перевірки та постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій неможливо встановити на яких вагах проводилось зважування.
На переконання позивача, відповідачем не надано належних та допустимих доказів перевищення ним встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, тому притягнення його до відповідальності, передбаченої ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт " є безпідставним та необґрунтованим.
Крім цього, позивач посилався на порушення відповідачем процедури розгляду справи, оскільки оскаржувана постанова була винесена без участі його участі будь-яких матеріалів та повідомлень до нього не надходило.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.01.2021 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.03.2021 залучено до участі у справі як другого відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.03.2021 витребувано з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) додаткові докази.
Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області (далі - відповідач) та Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - другий відповідач) не скористалися правом подання відзиву на адміністративний позов в порядку ст. 162 КАС України.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновити такий строк.
З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 14.06.2016. Вид діяльності позивача за КВЕД, з поміж іншого: 49.42 - вантажно-автомобільний транспорт, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що на підставі щотижневого графіку від 26.06.2020 № 42790/40/18-20 відповідачем видано направлення на рейдову перевірку від 26.06.2020 № 011245, згідно якого посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області проводилась рейдова перевірка транспортних засобів щодо дотримання законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с. 63, 64).
30.06.2020 уповноваженими посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки MAN Т6Х, модель ТGХ 18.480, державний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , водієм зазначеного автомобіля з напівпричіпом був ОСОБА_2 (документ, що посвідчує особу водія - посвідчення водія НОМЕР_3 від 14.12.2011).
За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено Довідку №002467, згідно з якою автомобіль марки MAN, модель Т6Х 18.480, державний номерний знак НОМЕР_1 , причіп марки КЕМРЕ, модель SКМ 35-3 реєстраційний номер НОМЕР_4 , навантаження на осі транспортного засобу складає (в тоннах): 1) 6,42; 2) 4,74; 3) 8,50; 4) 7,92; 5) 8,56. Повна маса зазначеного транспортного засобу сягала 36,14 т. (а.с. 61).
На підтвердження факту перевищення осьового навантаження транспортного засобу MAN, модель Т6Х 18.480, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідачем видано чек №149097, складений о 12 год. 42 хв. 30.06.2020, зі змісту якого вбачається, що вага осьового навантаження автомобіля та напівпричепа сягала: вісь 1 - 6420 кг, вісь 2 - 4740, вісь 3 - 8500 кг; вісь 4 - 7920 кг, вісь 5 - 8560 кг, загальна маса - 361400 кг (а.с. 62 на звороті).
Згідно Акту від 30.06.2020 за №038061 про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів при нормативно допустимій масі зазначених вище автомобіля та напівпричепа 40 т фактична маса сягала 36,14 т, а при нормативно допустимому осьовому навантаженні (в тоннах) 11/11/22 фактичне складало: 6,42/4,74/8,50/7,92/ 8,56 (а.с. 60).
Копію вказаного Акту отримано водієм ОСОБА_2 , про що свідчить його підпис в акті.
За результатами проведеної перевірки, 30.06.2020 посадовими особами відповідача складено Акт № 230179 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано виявлене порушення: в результаті перевезення вантажу з перевищенням ТЗ нормативно-вагових параметрів понад 10%, відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України виданий відповідним органом, або документ про внесення сплати за проїзд вантажновагових ТЗ, за вчинення вказаного правопорушення передбачена відповідальність згідно з ч. 1 абзацом 15 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (перевезенні вантажу з перевищенням встановлених законодавством України габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу) (а.с. 59).
Вказаний акт підписано водієм ОСОБА_2 без зауважень, пояснення водія про причини порушення відсутні.
Крім цього, 30.06.2020 сформовано розрахунок № 038061 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів відповідно до Акту №038061 від 30.06.2020. Згідно вказаного розрахунку при перевезенні вантажу названим вище транспортним засобом було допущено перевищення маси строєної осі (одиночні шини) на 12,73 від нормативу, у зв'язку з чим проведено нарахування плати за проїзд у розмірі 162 євро) (а.с. 62).
30.06.2020 відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке буде розглядатися 26.08.2020 з 08:00 год по 17:00 год.
28.08.2020 відповідачем, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №199451, відповідно до якої за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 вказаного закону, постановлено стягнути із ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн (а.с. 66).
Не погоджуючись із прийнятою відповідачем постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04. 2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III).
Згідно статті 3 Закону №2344-III цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Статтею 33 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Згідно з частиною першою статті 47 Закону №2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.
Відповідно до приписів статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Так, згідно абзацу 15 частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 60 Закону №2344-III розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.
Згідно частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вказаних статей Законів України "Про дорожній рух" та "Про автомобільні дороги" Кабінет Міністрів України прийняв постанову 27.06.2007 № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування", якою затвердив Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).
Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Так, згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до п. 4, 5, 5-1 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. N 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (Офіційний вісник України, 2001 р., N 3, ст. 75), після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов; документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Згідно пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Відповідно до пункту 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Пунктами 7-14 Порядку №879 передбачені вимоги до контрольно-вимірювального обладнання та пунктів габаритно-вагового контролю, а пунктами 15 - 25 Порядку №879 - вимоги до габаритно-вагового контролю.
Так, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення). За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту. У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункти 15 - 22 Порядку №879).
Отже, з наведеного вбачається, що за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільні перевізники-суб'єкти господарювання несуть фінансову відповідальність.
У позовній заяві позивачем не заперечувалося, що автомобіль марки MAN Т6Х, модель ТGХ 18.480, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить йому на праві власності.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, вид діяльності позивача за КВЕД, з поміж іншого: 49.42 - вантажно-автомобільний транспорт, що підтверджується Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно встановлених судом обставин справи, уповноваженими особами управління Укртрансбезпеки було здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, належному та використовуваному позивачем як автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-III. За результатом перевірки виявлено порушення, а саме в результаті перевезення вантажу з перевищенням ТЗ нормативно-вагових параметрів понад 10%, відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України виданий відповідним органом, або документ про внесення сплати за проїзд вантажновагових ТЗ, за вчинення якого передбачена відповідальність згідно з ч. 1 абзацом 15 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Вказане порушення підтверджуються чеком №149097 від 30.06.2020, довідкою за результатами проведеного габаритно-вагового контролю від 30.06.2020, актом про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 30.06.2020 за №038061 (а.с. 60, 61, 62 на звороті).
При перевірці не було надано передбаченого статтею 48 Закону №2344-III відповідного дозволу, що фактично не заперечується позивачем та підтверджується матеріалами перевірки.
Більше того, згідно накладної № 44 від 30.06.2021 перевозився товар (щебінь) водієм є ОСОБА_2 , відпущено товар приватному підприємцю Пухальському, прийнято від ТОВ "Вороновицький щебеневий кар'єр".
Беручи до уваги вищенаведене, на переконання суду, позивач є автомобільним перевізником як в розумінні Закону №2344-III та здійснює діяльність у сфері вантажно-автомобільний транспорт.
Згідно акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом транспортний засіб належать позивачу, доказів того, що транспортний засіб перебуває у користуванні, оренді іншої особи, позивач до суду не надав, та не спростовував факту порушення ним законодавства про автомобільний транспорт.
При цьому, як видно зі змісту позовної заяви, позивачем не спростовується сам факт перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні вантажу транспортним засобом марки MAN Т6Х, модель ТGХ 18.480, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 , та відсутність відповідного дозволу.
Окрім того, позивачем до суду не надано, а в матеріалах справи відсутній дозвіл позивачу на рух автомобільними дорогами України з перевищенням габаритних обмежень.
З огляду на викладене, суд погоджується з висновками відповідача про допущення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виразилося у встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, за що до автомобільного перевізника застосовується адміністративно-господарський штраф згідно абзацу 15 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
Отже, прийняття відповідачем оскаржуваної постанови є обґрунтованим та правомірним.
Доводи ж позивача щодо безпідставності оскаржуваного рішення є необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи.
Суд відхиляє доводи позивача, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правильності зважування належного позивачу вантажного автомобіля та про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
Вирішуючи спір, судом встановлено, що зважування належного позивачу транспортного засобу проводилось вагами пересувними автомобільними типу CHEKLODЕ FREEWEIGH, зав. № 008233. На вказаний засіб вимірювальної техніки видано сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-МІ/1-2195-2007 від 21.11.2007, згідно якого засіб вимірювальної техніки «Вага пересувна автомобільна типу CHEKLODЕ FREEWEIGH» зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У2570-07 (а.с. 68).
Крім того, в матеріалах справи міститься свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 14.11.2020 №34-00/4410 з терміном дії до 14.11.2020, згідно якого засіб вимірювальної техніки «Вага пересувна автомобільна типу CHEKLODЕ FREEWEIGH» відповідає вимогам ГОСТ 29329-92 (а.с. 69).
Більше того, водій ОСОБА_2 , який керував транспортним засобів належним позивачу, підписав без жодних зауважень довідку за результатами проведеного габаритно-вагового контролю від 30.06.2020 № 024667, акт про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів від 30.06.2020 № 038061, акт проведення перевірки № СЕ230179 від 30.06.2020, а також не заперечував та не спростовував факт виявленого порушення законодавства про автомобільний транспорт, за що встановлено відповідальність згідно абзацу 15 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови вимог пунктів 25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), варто зазначити наступне.
Так, згідно пунктів 1 - 3 Порядку №1567 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно пунктів 25 - 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
У позовній заяві позивач вказував, що його не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи про порушення, справа була розглянута у його відсутність, що позбавило його подати відповідні докази, висловити заперечення.
Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд звертає увагу на те, що позивачем не вказано заперечень та доказів, які він мав намір висловити та подати відповідачу при розгляді справи про порушення, та які б могли вплинути на результат розгляду відповідачем такої справи.
Разом з тим, суд враховує і ту обставину, що позивачем взагалі не спростовувався факт допущення ним, як перевізником, правопорушення, яке зазначено в оскаржуваній постанові.
Тому вказані доводи позивача суд оцінює критично.
При цьому, на переконання суду, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє її спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду в даній категорії справ, що вбачається з постанови від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17, а в подальшому знайшло відображення і в практиці Сьомого апеляційного адміністративного суду (постанова від 11.11.2019 у справі №824/635/19-а).
Отже, оскаржувана постанова є законною та скасуванню не підлягає, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтями 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями частини 1 та пунктів 4, 5, 9 ч. 5 ст. 160 КАС України встановлено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Згідно з частинами першою-третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість позову.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72 - 77, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, другий відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (с. Топорівці, Новоселицький район, Чернівецька область РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач - управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області (вул. Руська, 228 -У, м. Чернівці);
другий відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845);
Суддя В.К. Левицький