07 червня 2021 року справа № 580/1199/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; далі-позивач) з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; далі-відповідач), в якій просить:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.08.2019 року по 29.09.2020 року;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.08.2019 року по 29.09.2020 року в сумі 157 957,80 грн.
Ухвалою судді від 05.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Позов мотивовано тим, що відповідач своєчасно не провів остаточний розрахунок та виплату належних сум при звільненні з військової служби, а саме компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки в сумі 18720,20 грн., відповідно до рішення суду (справа № 580/562/20 від 29.09.2020) перераховано 29.09.2020, а тому позивач вважає, що відповідач має виплатити йому середній заробіток за весь час затримки такого розрахунку відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України і просив задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що сума середнього заробітку, яку просить стягнути позивач, в декілька разів більша, ніж сума, яка стягнута згідно рішення суду у справі №580/562/20. Рішення суду виконано у вересні 2020.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 у справі №580/562/20 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 28.04.2016р. по 28.08.2019р., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 28.08.2019р.
Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця позивачу нараховано 19006,28 грн. та до виплати 18720,20 грн.
Позивач вважаючи, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому середній заробіток за час затримки розрахунку за невикористані дні додаткової відпустки по день фактичного розрахунку, звернувся із відповідною заявою.
Відповідач листом від 23.02.2021 № 1001 відмовив у задоволенні заяви.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Для вирішення спору суд також врахував висновки Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №810/1543/17.
Верховний Суд у цьому рішенні вказав, що за такого правового врегулювання, передбаченого частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.
При цьому стаття 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
Судом встановлено, що виплата заборгованості за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій на користь позивача відбулося на підставі рішення суду у справі №580/562/20.
Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Меньшакова проти України” від 08.04.2010 передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.
За таких обставин, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку з виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/562/19 в розумінні частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 листопада 2019 року у справі №0940/1532/18.
Також, суд не приймає до уваги твердження відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм спеціальних законів, оскільки ними не врегульовано питання виплати грошової компенсації за затримку виплати належних сум при звільненні з військової служби.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав зобов'язання відповідача для нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за затримку виплати належних сум при звільненні з військової служби у розмірі середньомісячного заробітку за весь період затримки до дати фактичного розрахунку, тобто з 29.08.2019 по 29.09.2020.
На підставі вищевикладеного, суд, за правилами встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить до висновку, що позовні вимоги не належить задовольнити.
Враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору не підлягають компенсації на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.Г. Паламар