Справа № 560/4004/21
іменем України
04 червня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.
за участю:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. представника позивача: Кримчака А.О., представника відповідача: Недосип Ю.О.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ "Фірма "Бакалія" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
до суду з адміністративним позовом звернувся позивач до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з позовними вимогами: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13 листопада 2020 року №222030009405 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 06.08.1992 по12.07.1998 та призначити пенсію за віком, починаючи з 30.10.2020.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після досягнення 60 річного віку, 09 листопада 2020 року ним була подана заява, до ГУ УПФУ в Хмельницькій області, про призначення пенсії за віком.
У лютому 2021 року, поштою на його адресу надійшов лист відповідача № 2200- 0304-8/11025 від 23 лютого 2021 року та копія рішення від 13 листопада 2020 року № 222030009405 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Відмовляючи у призначенні пенсії за віком, відповідач посилався на те, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж роботи 27 років, передбачений ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У листі відповідач зазначав, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу його страховий стаж становить 25 років 2 місяці 1 день.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 1992 року по 1998 рік, згідно трудової книжки від 24 серпня 1977 року НОМЕР_1 , оскільки відсутній запис про звільнення з роботи з магазину № 73 «Продтовари».
Позивач вважає протиправним рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області, про відмову у призначенні мені пенсії за віком та такою, що порушує його право на соціальний захист, оскільки за правильністю ведення документів працівника в установі має слідкувати роботодавець.
Просив суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 06.04.2021, суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив справу до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою суду від 05.05.2021, суд залучив в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ "Фірма "Бакалія".
Ухвалою суду від 07.05.2021, суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів по справі.
27.04.2021 відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначає, що згідно наданих документів позивачем та індивідуальних відомостей про застраховану особу, його страховий стаж становить 25 років 2 місяці 1 день.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 1992 року по 1998 рік, згідно трудової книжки від 24 серпня 1977 року НОМЕР_1 , оскільки відсутній запис про звільнення його з роботи з магазину № 73 «Продтовари».
Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та допитавши свідків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що після досягнення 60 річного віку, 09 листопада 2020 року позивач подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про призначення пенсії за віком.
Рішенням від 13 листопада 2020 року № 222030009405 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком.
Відмовляючи у призначенні пенсії за віком, відповідач посилався на те, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж роботи 27 років, передбачений ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вирішуючи спірні правовідносини судом враховано наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-11 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12,08.1993 № 637 (далі Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, або трудова книжка відсутня, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).
Судом оглянуто в судовому засіданні трудову книжку позивача в якій зазначено, що позивач був прийнятий на роботу в магазин № 73 «Продтовари» вантажником (наказ № 6 від 06 серпня 1992 року) в подальшому магазин був зареєстрований як орендне підприємство гастроном «Хмельницький» на підставі свідоцтва № 14155278 від 29 вересня 1994 року.
Зазначені вище записи у трудовій книжці узгоджуються із п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, затвердженої наказом N 58 від 29.07.1993.
Запис № 19 у трудовій книжці, а саме що позивач прийнятий на посаду вантажника по переводу з орендного підприємства Гастроном «Хмельницький» на фірму «Бакалія» (наказ № 65 від 01 липня 1998 року підтверджує, що позивач продовжував працювати і був звільнений згідно запису № 20 з посади вантажника за власним бажанням (наказ № 67 від 12 липня 1998 року) вже із Закритого акціонерного товариства «Бакалія».
Із наданої Державним реєстратором Львівської міської ради, на вимогу суду, реєстраційної справи в період з 1992 року по 1998 рік №10041505169788 ПРАТ "Фірма бакалія" код ЄДРПОУ 01553416 слідує, що ЗАТ «Фірма Бакалія» була правонаступником орендного підприємства Гастроном «Хмельницький».
Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили, що знають ОСОБА_1 так як працювали з ним у Гастрономі «Хмельницький», ЗАТ «Фірма Бакалія» де працював позивач з 1992 року по 1998 рік вантажником, що підтверджується трудовими книжками свідків наданих для огляду в судовому засіданні, а копію трудових книжок долучено до матеріалів справи.
За час сумісної роботи ОСОБА_1 виконував роботу вантажника повний робочий день і з посади за вказаний період не звільнявся.
Зміст останніх записів у трудовій книжці позивача свідчить, що ЗАТ «Фірма Бакалія» була правонаступником орендного підприємства гастроном «Хмельницький» , а тому згідно вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, затвердженої наказом № 58 від 29.07.1993 року, мав би бути запис не про переведення позивача, як вказує відповідач, а про назву перейменованого роботодавця що і зазначено у трудовій книжці позивача.
Отже, враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку, що позивач довів правомірність позовних вимог, а відповідач не надав суду доказів, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому є всі підстави для задоволення позовних вимог.
Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з відповідача слід стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13 листопада 2020 року №222030009405 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 06.08.1992 по12.07.1998 та призначити пенсію за віком, починаючи з 30.10.2020.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00грн (дев"ятсот вісім грн).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 07 червня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Третя особа:ТОВ "Фірма "Бакалія" (м. Львів, вул. Олійника, 26а, 79024 , код ЄДРПОУ - 01553416)
Головуючий суддя П.М. Майстер