Справа № 560/7521/20
іменем України
07 червня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волочиської міської ради Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Волочиської міської ради Хмельницької області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення №134, викладене у Витязі з протоколу пленарного засідання 76 сесії VII скликання Волочиської міської ради від 21 жовтня 2020 року, за підписом секретаря ради Оксани Пендрак щодо неприйняття проекту рішення №2354 "Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Ріпна Волочиського району гр. ОСОБА_1 ";
- зобов'язати Волочиську міську раду надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів с. Ріпна, Волочиського району Хмельницької області, в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 відповідачем було протиправно прийнято протокольне рішення №134, викладене у Витязі з протоколу пленарного засідання 76 сесії VII скликання Волочиської міської ради від 21 жовтня 2020 року, за підписом секретаря ради Оксани Пендрак щодо неприйняття проекту рішення №2354 "Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Ріпна Волочиського району гр. ОСОБА_1 ".
Ухвалою суду від 09.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачем 18.03.2021 подано відзив на позову заяву, у якому проти позову заперечує, зазначає, що проект рішення №2354 був розглянутий по суті за процедурою, яка відповідає Регламенту. По проекту рішення №2354 проведено голосування, а саме: за проект рішення №2354 голосували: за - 0, проти - 21, утримались - 0, не голосували - 0. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що позивач 04.03.2020 звернувся до Волочиської міської ради Хмельницької області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів с. Ріпна, Волочиського району Хмельницької області.
Згідно Витягу з протоколу 71 сесії VII скликання Волочиської міської ради від 27 травня 2020 року щодо проекту рішення № 658 "Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Федірки Волочиського району гр. ОСОБА_1 " ОСОБА_2 , повідомила, що земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, зазначена в заяві, використовується як громадське пасовище. За результатами голосування рішення не прийняте (голосували: за - 0, проти - 0, утримались - 20, не голосували - 0).
Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернувся із позовом до суду.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано протокольне рішення Волочиської міської ради від 27 травня 2020 року №61 "Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Федірки Волочиського району гр. ОСОБА_1 ".
Зобов'язано Волочиську міську раду Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів с. Ріпна, Волочиського району Хмельницької області, та прийняти рішення передбачене статтею 118 Земельного кодексу України, з урахуванням його правової оцінки наданої судом у рішенні.
В решті позову відмовлено.
На виконання рішення суду відповідач прийняв протокольне рішення №134, викладене у Витязі з протоколу пленарного засідання 76 сесії VII скликання Волочиської міської ради від 21 жовтня 2020 року, за підписом секретаря ради Оксани Пендрак щодо неприйняття проекту рішення №2354 "Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Ріпна Волочиського району гр. ОСОБА_1 ".
Позивач, вважаючи, що вказаним рішенням відповідача порушені його права та законні інтереси, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Враховуючи наведене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Таким чином, підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов'язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Указаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Суд зазначає, що зміст оскаржуваного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом та породжує права і обов'язки для позивача, не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить конкретних підстав і мотивів його прийняття.
Таким чином, порушені права позивача мають бути відновлені шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів с. Ріпна, Волочиського району Хмельницької області, та прийняти рішення передбачене статтею 118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Суд встановив, що позивач звільнена від сплати судового збору та не сплачувала його, а тому розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати протокольне рішення №134, викладене у Витязі з протоколу пленарного засідання 76 сесії VII скликання Волочиської міської ради від 21 жовтня 2020 року, за підписом секретаря ради Оксани Пендрак щодо неприйняття проекту рішення №2354 "Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Ріпна Волочиського району гр. ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Волочиську міську раду Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів с. Ріпна, Волочиського району Хмельницької області, та прийняти рішення передбачене статтею 118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Волочиська міська рада Хмельницької області (вул. Незалежності, 88, м.Волочиськ, Хмельницька область, 31200 , код ЄДРПОУ - 04060695)
Головуючий суддя О.О. Михайлов