Справа № 500/2461/21
07 червня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування постанови,
29.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Слишик Оксани Михайлівни, в якому просив:
скасувати постанову головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Слишик Оксани Михайлівни про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.11.2017;
зобов'язати Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відновити виконавче провадження ВП № 54663466;
зобов'язати головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Слишик Оксану Михайлівну прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження ВП № 54663466 згідно вимог статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням рішення.
Ухвалою судді від 05.05.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків у спосіб, вказаний в ухвалі.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 05.05.2021 позивачем 19.05.2021 подано до суду квитанцію від 19.05.2021 про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та нову редакцію позовної заяви, у якій позивач просить скасувати постанову головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Слишик Оксани Михайлівни про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.11.2017.
Також ОСОБА_2 подано заяву про залишення без розгляду позову в частині інших позовних вимог, заявлених у первинному позові, а саме в частині зобов'язання Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відновити виконавче провадження ВП № 54663466, зобов'язання головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Слишик Оксану Михайлівну прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження ВП № 54663466 згідно вимог статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням рішення.
Ухвалою суду від 24.05.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Слишик Оксани Михайлівни в частині позовних вимог про зобов'язання Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відновити виконавче провадження ВП № 54663466, зобов'язання головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Слишик Оксану Михайлівну прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження ВП № 54663466 згідно вимог статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням рішення, повернуто позивачу без розгляду.
Ухвалою суду від 24.05.2021 заяву позивача про поновлення пропущеного строку на звернення з цим позовом до адміністративного суду задоволено, причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом визнано поважними та поновлено позивачу такий строк; прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Слишик Оксани Михайлівни про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.11.2017 до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, з урахуванням особливостей, визначених §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено у справі судове засідання на 02.06.2021.
В обґрунтування позову вказано, що постановою Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП (далі - Управління патрульної поліції) від 04.03.2017 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено штраф за порушення Правил дорожнього руху, який добровільно ним сплачено 05.09.2017. Однак Управлінням патрульної поліції, незважаючи на добровільне виконання постанови, було направлено виконавчий документ до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, державним виконавцем якого відкрито виконавче провадження ВП № 54663466.
Державним виконавцем у межах цього виконавчого провадження не вжито відповідних заходів, не проведено перевірку щодо добровільного виконання боржником постанови Управління патрульної поліції та внесено відомості до Єдиного реєстру боржників щодо позивача. 29.11.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання.
Таку постанову позивач вважає протиправною так як державним виконавцем не вжито заходів для перевірки відомостей щодо добровільного виконання постанови боржником.
Позивач зазначає, що дізнавшись, що перебуває у Єдиному реєстрі боржників звернувся до органів державної виконавчої служби для отримання інформації та виключення з вказаного реєстру, скасування постанови, так як не був повідомлений про виконавче провадження та не мав жодних заборгованостей. Вважає, що державний виконавець мав би закінчити виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документа.
22.04.2021 ОСОБА_1 отримав оскаржувану постанову, а також відмову відповідача з роз'ясненням того, що відповідно до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження. Також роз'яснено право вирішення питання у судовому порядку.
Позивач посилаючись на положення Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) просить задовольнити його позовні вимоги.
У судове засідання 02.06.2021 відповідач не прибув, відзиву на позов не подав, матеріалів виконавчого провадження до суду на надіслав.
У судовому засіданні 02.06.2021 з ініціативи суду поставлено на обговорення питання належності відповідача.
Ухвалою суду від 02.06.2021, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати, керуючись частиною третьою, шостою статті 48, частиною четвертою статті 287 КАС України за згодою позивача замінено первісного відповідача головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Слишик О.М. належним - Тернопільським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у зв'язку з чим розгляд справи відкладено до 07.06.2021.
04.06.2021 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечує та зазначає, що виконавче провадження №54663466 було відкрито з виконання постанови №589148 від 04.03.2017, виданої Управлінням патрульної поліції, тобто постанови про накладення на боржника адміністративного стягнення. Строк зберігання даного виконавчого провадження становить один рік відповідно до пунктів 2, 3 Розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 №1829/5. Дані норми визначають, що строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Строк зберігання документів обчислюється з 01 січня року, наступного за роком закінчення справи (наприклад, обчислення строку зберігання справ, завершених у 2016 році, починається з 01 січня 2017 року). За таких обставин виконавче провадження №54663466 було знищене, у зв'язку із чим надати матеріали виконавчого провадження №54663466 не можливо.
Також відповідач зазначає, що єдиним аргументом позовної заяви є те, що державний виконавець може вчиняти запити і тому сам мав дізнатися про сплату боргу і не повертати виконавчий документ. З такими мотивами позову відповідач не погоджується, оскільки відповідно до положень Закону №1404-VIII державний виконавець наділений лише повноваженнями робити запити і перевіряти в державних реєстрах відомості щодо майна боржника, Законом не передбачено обов'язку державного виконавця з'ясовувати чи виконано рішення. Водночас відповідно до частини четвертої статті 19 Закону №1404-VIII сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Отже, на відміну від державного виконавця закон прямо зобов'язує боржника повідомляти державного виконавця про виконання судового рішення. Свій обов'язок не виконав боржник, а не державний виконавець. Відповідач просив у позові відмовити.
У судовому засідання 07.06.2021 позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позові. Позивач пояснив суду, що 2017 році за порушення Правил дорожнього руху на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, з яким він не погодився та оскаржив. Рішенням суду першої інстанції його позов було задоволено, оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення скасовано, проте постановою апеляційної інстанції це судове рішення скасоване, у позові відмовлено. Зазначив, що дізнавшись результати розгляду справи протягом трьох днів сплатив штраф. Про стягнення його у примусовому порядку йому не було нічого відомо до того часу поки у зв'язку з продажем транспортного засобу не виникли питання з його перереєстрацією, лише через це йому стало відомо, що він перебуває у Єдиному реєстрі боржників.
У судовому засідання 07.06.2021 представник відповідача позов не визнав з підстав наведених у відзиві на позов.
У судовому засіданні 07.06.2021 судом постановлено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами КАС України з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Постановою інспектора Управління патрульної поліції у м.Тернополі Департаменту патрульної поліції 04.03.2017 була складена постанова серії НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) ОСОБА_1 , накладено на порушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн, яку позивач оскаржив до суду.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.04.2017 у справі №607/3266/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Тернополі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, позов задоволено частково, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 589148 від 04.03.2017 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень скасовано; адміністративну справу відносно ОСОБА_1 частиною 1 статті 122 КУпАП закрито у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення. Суд вирішив обмежитись усним зауваженням (а.с.42-43).
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 (№876/6086/17) апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Тернополі Департаменту патрульної поліції задоволено, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.04.2017 у справі № 607/3266/17 скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с.44-45).
У постанові зазначено, що вона набирає законної сили з моменту її проголошення, повний текст виготовлено 03.08.2017. За інформацією Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2021 копію постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 по адміністративній справі №607/3266/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Тернополі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови патрульної поліції у м. Тернополі Департаменту патрульної поліції на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.04.2017 направлено на ОСОБА_1 на його адресу ( АДРЕСА_1 ), згідно супровідного листа від 04.08.2017, однак в матеріалах справи № 607/3266/17 відсутнє повідомлення про вручення або невручення поштового відправлення (а.с.53).
05.09.2017 ОСОБА_1 сплачено штраф за порушення Правил дорожнього руху у сумі 255,00 грн, що підтверджується копією квитанції ПАТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.841529344.1, у призначенні платежу вказано справа №876/6086/17 (а.с.30).
Номер справи вказаний на банківській квитанції №876/6086/17 - це номер апеляційного провадження, вказаного у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017.
У судовому засіданні позивач пояснив, що, дізнавшись результати розгляду справи Львівським апеляційним адміністративним судом, протягом трьох днів оплатив суму штрафу, а відтак вважав, що не повинен був його сплачувати у подвійному розмірі.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за результатами пошуку ВП 54663466 (оскільки документи виконавчого провадження за повідомленням відповідача вже знищені) 08.09.2017 державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області було відкрито виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 , боржник Управління патрульної поліції у м.Тернополі (а.с.72).
Згідно з постановою головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Слишик Оксани Михайлівни від 29.11.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.11.2017 виконавчий документ АР № 589148 від 04.03.2017, виданий Управлінням патрульної поліції у м.Тернополі, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510,00 грн повернутий стягувачу (а.с.29).
В цій постанові державний виконавець зазначив, що згідно відповіді ДФСУ, ПФУ боржник не отримує доходу, рахунки у банках відсутні. Згідно відповіді Управління Держпраці у Тернопільській області за боржником технологічні транспортні засоби на праві власності не зареєстровані. Згідно відповіді Регіонального сервісного центру в Тернопільській області за боржником транспортні засоби на праві власності не зареєстровані. Згідно акту держаного виконавця встановлено, що за адресою, вказаною у виконавчому документі, належного боржнику майна, на яке можна звернути стягнення, не виявлено. Заходи державного виконавця щодо виявлення майна боржника виявились безрезультатними. Така постанова прийнята державний виконавцем керуючись пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII.
Як пояснив позивач у зв'язку з продажем транспортного засобу та необхідністю його перереєстрації за новим власником ним з'ясовано, що він перебуває у Єдиному реєстрі боржників. Для з'ясування таких обставин звернувся з відповідними заявами до відповідача, на які отримав відповідь від 22.04.2021 такого змісту: перевіркою бази даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 54663466 з примусового виконання постанови № 589148 від 04.03.2017, виданої УПП у м. Тернополі, про стягнення із ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510 грн в користь держави, станом на 22.04.2021 дане виконавче провадження знаходяться у стані «завершено» на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII. Згідно відомостей, що містяться у АСВП встановлено, що в ході виконання виконавчого провадження № 54663466 арешт на майно боржника не накладався (а.с.28).
Також у відповіді Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 22.04.2021 зазначено, що Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, зокрема пунктом 6 розділу X передбачено, що система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням таких постанов:
про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону №1404-VIII;
про повернення виконавчого документа стягувану на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII.
Наведено положення частини першої статті 41 Закону №1404-VIII про те, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення (а.с.28 зворот).
Не погоджуючись із постановою державного виконавця від 29.11.2017 ВП №54663466 про повернення виконавчого документа стягувачу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу визначений у статті 307 КУпАП. Так, відповідно до частини першої даної статті штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Порядок примусового виконання постанови про стягнення штрафу регламентує статі 307 КУпАП, за якою у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
У спірному випадку судом встановлено, що постанова про накладення штрафу була оскаржена позивачем, проте апеляційною інстанцією оскаржувана постанова про накладення штрафу залишена без змін, у позові відмовлено, а тому строк сплати штрафу у цьому випадку становить - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення правопорушника про результати розгляду справи апеляційним судом.
Як вбачається з відомостей Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, наданих на заяву позивача 03.06.2021, у справі №607/3266/17 є лише відомості про направлення позивачу постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 (є супровідний лист у матеріалах справи), проте відсутні відомості про її вручення стороні. Зі змісту постанови суду вбачається, що сторони у судове засідання не з'явилися, тобто ОСОБА_1 не був присутній у суді апеляційної інстанції, а тому про результати розгляду міг дізнатися або з Єдиного реєстру судових рішень, або отримавши відповідну копію судового рішення.
У суду немає достовірних доказів про те, коли позивачу стало відомо про результати розгляду адміністративної справи №607/3266/17 щодо оскарження постанови про накладення штрафу апеляційним судом.
Разом з тим, у суду відсутні будь-які докази, що підтверджують факт сплати позивачем добровільно штрафу 05.09.2017 поза межами строку, визначено статтею 307 КУпАП, тобто пізніше, ніж через п'ятнадцять днів з дня повідомлення боржника про результати розгляду справи апеляційним судом.
Крім того, лише у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу. Примусове виконання постанови АР № 589148 від 04.03.2017, виданої Управлінням патрульної поліції у м.Тернополі про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510,00 грн, розпочато 08.09.2017, тобто після сплати штрафу порушником самостійно (05.09.2017).
Відтак, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 сплатив штраф у розмірі 255,00 грн у строк, встановлений для добровільного виконання постанови про накладення штрафу.
Разом з тим, позивач не повідомив про таку обставини Управлінням патрульної поліції у м.Тернополі, про що зазначив у судовому засіданні, а тому останнє звернуло постанову про накладення штрафу до примусового виконання у подвійному розмірі накладеного штрафу.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження», тут і надалі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закон №1404-VIII).
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (пункт 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).
Частинами першою, п'ятою, статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Стаття 28 Закону №1404-VIII регламентує порядок надсилання документів виконавчого провадження. Так, частина перша цієї статті передбачає, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Через відсутність матеріалів виконавчого провадження суд позбавлений можливості встановити чи була надіслана постанова про відкриття виконавчого провадження боржнику, а так само оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Позивач зазначає, що про наявність виконавчого провадження дізнався виявивши, що перебуває у Єдиному реєстрі боржників.
Частиною п'ятою статті 9 Закону №1404-VIII визначено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
У цій справі судом встановлено, що ОСОБА_1 включений до Єдиного реєстру боржників у межах спірного виконавчого провадження ВП 54663466 (а.с.73).
Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як встановлено пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Водночас, відповідно до частини третьої наведеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII зобов'язує сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій частина восьма статті 19 цього ж Закону).
У цій справі неналежно виконав свої обов'язки як державний виконавець, так і боржник. Зокрема державний виконавець належно не перевірив виконання боржником постанови про накладення штрафу, а так само боржник, оскільки не повідомив стягувача про сплату штрафу у добровільному порядку після ознайомлення з результатами перегляду справи про оскарження постанови про накладення штрафу апеляційним судом.
При цьому суд критично оцінює пояснення відповідача про невиконання ОСОБА_1 , як боржником у виконавчому провадженні, обов'язку повідомити державного виконання про виконання виконавчого документа, оскільки у суду відсутні відомості про те, що державний виконавець надіслав постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.09.2017 ВП 54663466 боржнику у строк та порядку, визначеному статтею 28 Закону №1404-VIII, а саме: не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, і боржник знав про відкрите щодо нього виконавче провадження.
Оскільки у цій справі судом встановлено фактичне виконання ОСОБА_1 постанови № 589148 від 04.03.2017, виданої УПП у м. Тернополі, про стягнення з нього штрафу у розмірі 255 грн у строк, встановлений статтею 307 КУпАП, проте стягувачем було направлено таку для примусового виконання, а державним виконавцем відкрито виконавче провадження по її примусовому виконанню, то таке виконавче провадження у разі його відкриття підлягало завершенню саме у зв'язку з фактичним виконання виконавчого документа боржником. Саме з такою обставиною пов'язується і наявність підстав для виключення боржника з Єдиного реєстру боржників.
Натомість державний виконавець повернув документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, згідно з якою у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
В подальшому виконавчий документ до примусового виконання не пред'являвся стягувачем. Проте наявність оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу порушує права позивача, оскільки такий не виключений з Єдиного реєстру боржників.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII, Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників визначено частиною сьомою статті 9 Закону №1404-VIII.
Так, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Згідно з пунктом 2 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5 (далі - Положення №2432/5), автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу; Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
За правилами пункту 6 Розділу Х Положення №2432/5, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Таким чином, частиною сьомою статті 9 Закону №1404-VIII, а також пунктом 6 Розділу Х Положення №2432/5, визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.
Реалізація іншого механізму наповнення Єдиного реєстру боржників та/або вилучення з нього інформації не передбачена.
Крім того, відповідно до частини першої статті 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Суд встановив, що виконавче провадження ВП №54663466 завершене шляхом повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту частини першої статті 37 Закону №1404-VIII. За такої підстави відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників системою не виключаються, а тому враховуючи встановлені обставини сплати позивачем у добровільному порядку штрафу до відкриття виконавчого провадження, та можливості виключити позивача з Єдиного реєстру боржників через відновлення виконавчого провадження та його закриття у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документа, з метою відновлення прав позивач, суд вважає, що належним і ефективним способом захисту порушених прав позивача за таких умов є визнання протиправною та скасування постанови від 29.11.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу.
Позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки суд позов задовольняє повністю, то згідно з частиною першою статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір при подані позову до суду в сумі 908,00 грн відповідно до квитанції №0.0.2130955651.1 від 19.05.2021 (а.с.17) підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 268, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Слишик Оксани Михайлівни про повернення виконавчого документа стягувачу від 29 листопада 2017 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційним номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вулиця Київська, 3а, місто Тернопіль, 46016, код ЄДРПОУ 34905338).
Повний текст рішення складено та підписано 07 червня 2021 року.
Суддя Чепенюк О.В.