17 травня 2021 року Справа № 160/5352/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» про визнання протиправними та скасування постанов, -
08 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» про визнання протиправними та скасування постанов.
Ухвалою суду від 13.04.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду шляхом подання до суду уточненої позовної заяви із визначенням належного відповідача у даній справі відповідно до вимог ч.3 ст.287 КАС України; обґрунтування підстав поважності пропуску звернення до суду, у разі необхідності подання заяви із зазначенням підстав для поновлення такого строку та подання відповідних доказів; постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, у кількості, відповідно до складу сторін; доказів сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.
Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 21.04.2021 року на адресу суду надійшов супровідний лист разом з уточненою позовною заявою відповідно до кількості учасників справи, в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменко Дениса Олеговича про відкриття виконавчого провадження №64846851 від 16.03.2021 року та про арешт коштів боржника від 01.04.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 26.05.2020 року ТОВ «ГЛОБАЛ КРЕДИТ» надало їй фінансовий кредит онлайн в розмірі 2 400,00 грн. строком на 14 діб. Про наявність виконавчого провадження ВП №64846851, зокрема, про постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2021 року та про постанову про арешт коштів боржника від 01.04.2021 року позивачу стало відомо 01.04.2021 року після отримання нею електронного листа від АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яким повідомлено про те, що її рахунок по заробітній картці заблокований на підставі постанови виконавчої служби про накладення арешту. Повідомлено також, що вказані постанови позивач не отримувала. Стверджує про протиправність вказаних постанов, оскільки приватним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №64846851 з порушенням вимог частини першої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, зауважила, що ніколи не проживала у м.Києві та нерухомого майна у м.Києві не має. Крім того, позивачем зазначено, що будь-яких документів від ТОВ «ГЛОБАЛ КРЕДИТ» що повернення грошових коштів, вона не отримувала, чому саме ТОВ «ФК «СОНАТІ» звернулося до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С за отриманням виконавчим напису, їй також не відомо. За таких обставин, просила позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 22.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5352/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених статтями 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26.04.2021 року о 14:00 год. Цією ж ухвалою витребувано у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження ВП №64846851.
На виконання вимог ухвали суду 26.04.2021 року на електронну адресу суду надійшов
від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Д.О. відзив на позовну заяву разом із матеріалами виконавчого провадження, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання. У виконавчому написі №28577 від 25.02.2021 року, що виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., вказано фактичне місце проживання боржника - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, виконавчим документом чітко встановлено, що місце фактичного проживання ОСОБА_1 знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. За таких обставин, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання боржника. Крім того, відповідачем зазначено, що приватний виконавець при прийнятті виконавчого документа на виконання не вправі вимагати від стягувача надавати інші документи, ніж ті, що визначені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5, а відтак єдиним належним та допустимим доказом місця проживання боржника є - виконавчий документ. Враховуючи вищезазначене, дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника відповідають нормам чинного законодавства, а твердження боржника є безпідставними, що в свою чергу дають підставу суду відмовити у задоволенні позовних вимог позивача - ОСОБА_1 .
В судовому засіданні 26.04.2021 року оголошено перерву до 17.05.2021 року до 15:00 год., у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів у справі.
11.05.2021 року на електронну адресу суду надійшов від позивача лист про долучення до матеріалів справи довідки від банку про рахунки на які накладено арешт.
17.05.2021 року на адресу суду надійшло від позивача клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, в якому також позивачем зазначено, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
У судове засідання 17.05.2021 року всі учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» правом подання пояснень по справі не скористалась.
Главою 11 Розділу II Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби та приватного виконавця. Однією з таких особливостей є скорочені строки розгляду справ цієї категорії.
Відповідно до приписів частини 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
З огляду на викладене та враховуючи те, що для цієї справи пріоритетним є її швидке вирішення та з урахуванням положень ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом вирішено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд при винесенні рішення по справі виходить з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 25.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис №28577 про звернення стягнення з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 ), який (-а) є боржником за Договором фінансового кредиту №001/20/057603 від 26.05.2020 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ КРЕДИТ", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СОНАТІ".
Судом встановлено, що 16.03.2021 року стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СОНАТІ" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Д.О. із заявою (вих.№1546506 від 05.03.2021 року) про примусове виконання рішення, в якій просив розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, а саме: виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. за №28577 від 25.02.2021 року про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 8 872,00 грн. З метою дотримання строків та своєчасності виконання рішення, просили також звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, грошові кошти та інші доходи боржника, яким є ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .
16.03.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Єфіменком Денисом Олеговичем на підставі виконавчого документу - виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича №28577 від 25.02.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СОНАТІ" заборгованості у розмірі 8 872,00 грн., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64846851, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
В той же день, 16.03.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Єфіменком Денисом Олеговичем у виконавчому провадженні ВП №64846851 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 494,00 грн. та постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 887,20 грн.
Також, 01.04.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Єфіменком Денисом Олеговичем винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №64846851.
Примірники вказаних постанов від 16.03.2021 та 01.04.2021 року направлені приватним виконавцем на адресу позивача, зазначену у виконавчому написі нотаріуса та заяві стягувача, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим відправленням.
Позивач пов'язує порушення своїх прав з діями відповідача щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №64846851 від 16.03.2021 року та винесення постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №64846851 від 01.04.2021 року, що є предметом даного адміністративного позову.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частинами першою, другою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.
Частиною першою статті 4 Закону №1404-VIIІ визначено вимоги до виконавчого документа, а саме, що у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно з ч.4 ст.4 Закону №1404-VIIІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10).
Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
На підставі частини першої статті 28 Закону №1404-VIIІ копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі-документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону №1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частинами першою, другою статті 25 Закону №1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Положеннями статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі - Закон №1382-IV) установлено, що «місце перебування» - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; «місце проживання» - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; «реєстрація» - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Частиною другою статті 2 Закону №1382-IV визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначені також в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5), у редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №512/5 визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції №512/5, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
Абзацом 4 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції №512/5 визначено, що у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться (яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції №512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції №512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
За змістом пункту 13 розділу ІІІ Інструкції №512/5 приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою (додаток 3).
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок №296/5, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Відповідно до пунктів 1 та 2 Глави 12 розділу І Порядку №296/5 захист цивільних прав здійснюється нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна.
Згідно із підпунктами 2.1, 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку №296/5 для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:
- відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;
- дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;
- номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;
- строк, за який має провадитися стягнення;
- інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Пунктом 4 Глави 16 розділу II Порядку №296/5 визначено зміст виконавчого напису, зокрема, найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб).
Відповідно до підпунктів 7.1, 7.6 Глави 16 розділу II Порядку №296/5 у справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису. Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.
Аналіз наведених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі №804/6996/17, від 30 квітня 2020 року в справі №580/3311/19.
При цьому, при надходженні виконавчого документа приватний виконавець зобов'язаний перевірити наявність в ньому всіх обов'язкових реквізитів, визначених частиною першою статті 4 Закону №1404-VIIІ, зокрема, прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
У постанові від 09.12.2020 року (справа №460/3537/20) Верховним Судом зазначено, що правильне вирішення спору у вказаних категоріях справ залежить від того, чи знаходиться адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця. Якщо адреса місця проживання/перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття виконавчого провадження, за умови дотримання приватним виконавцем інших вимог Закону №1404-VIII, є правомірним.
Якщо ж адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця, приватний виконавець зобов'язаний повернути такий виконавчий документ.
У випадку пред'явлення виконавчого документа не за місцем проживання або місцем перебування боржника (фізичної особи), а за місцезнаходженням майна боржника, на стягувача покладено обов'язок надати документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться (яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна постанова приватного виконавця від 16.03.2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП №64846851, прийнята з урахуванням інформації, відображеної у виконавчому документі (виконавчому написі нотаріуса №28577 від 25.02.2021 року) про місце проживання (перебування) боржника (фізичної особи) за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, доводи позивачки, що вона не проживає за вказаною адресою та будь - якого майна у м.Києві не має, суд оцінює критично та відхиляє як безпідставні, з огляду на таке.
Частиною 4 статті 4 Закону №1404 встановлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов'язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника. Відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог Глави 16 розділу II Порядку №296/5 несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис.
Перевірка ж майнового стану боржника, розшук боржника та/або його майна здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні (ч.2, ч.4 ст.13, ч.7 ст.26, ст.36, ч.8 ст.48 Закону №1404).
Отже, слід зазначити, що чинною редакцією Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2019 року у справі №511/1342/17 "...виконавець не має обов'язку перевірити місцезнаходження боржника, що зазначив стягувач у виконавчому документі".
Також слід зазначити, що позивачем не надано до суду доказів визнання виконавчого напису, (який містить відомості щодо її місце проживання, яке позивач уважає недостовірними) таким, що не підлягає виконанню, як і не надано будь-яких доказів (заяв, довідок, повідомлень, договорів, тощо) які б свідчили про фактичне місце проживання позивача (боржника) та основне місце її роботи.
Таким чином, на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису №28577 від 25.02.2021 року, в якому вказано адресу фактичного місця проживання боржника: АДРЕСА_1 , що знаходиться в межах відповідного виконавчого округу, у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із чим, постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2021 року ВП № 64846851 винесена правомірно і підстави для її скасування, відсутні.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 09 грудня 2020 року по справі № 460/3537/20.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови від 01.04.2021 року ВП № 64846851 про арешт коштів боржника, суд зазначає наступне.
Заходами примусового виконання рішень, згідно статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 3 вказаної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункт 7).
Відповідно до ч.1, 5 статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до норм статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1).
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч.2).
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч.3).
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч.4).
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили (ч.10).
В ході розгляду справи було встановлено, що постановою приватного виконавця Єфименко Д.О. від 01.04.2021 року ВП №64846851 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .
Згідно довідки, виданої ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» від 06.05.2021 року № EAC3LPV4P1MUVRL, вбачається, що на картковий рахунок позивачки ( НОМЕР_2 ), на який зараховуються зарплатні та інші виплати, накладено арешт згідно з постановою приватного виконавця від 01.04.2021 року ВП№64846851.
За змістом норм ч.ч. 1, 2 і 4 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
При цьому, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Частиною 3 статті 52 Закону №1404-VIII визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Перелік видів виплат та сум, на які не здійснюється звернення стягнення відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" наведений у статті 73 зазначеного Закону. Так, стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Зі змісту наведених норм вбачається, що такий вид виплати як "заробітна плата" не відноситься до законодавчо визначеного переліку коштів, на які забороняється здійснення стягнення в рамках виконавчого провадження, що у свою чергу дає підстави для висновку про відсутність обмежень для накладення арешту на кошти на таких рахунків, крім обмеження розміру арештованих коштів відповідно до обмежень щодо можливого розміру стягнення, про що буде зазначено судом далі.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Судом встановлено, що рахунок позивачки в АТ КБ «ПриватБанк» - НОМЕР_2 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є картковим рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних виплат, в тому числі на нього зараховуються зарплатні виплати та інші виплати (перекази). Тобто, на цей рахунок зараховуються та зберігаються не тільки зарплатні кошти боржника, і тому, зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним режимом, накладення арешту на кошти на якому заборонено.
Також АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника, що знаходяться на відкритих рахунках у банку, виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Слід додати, що відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
В ході розгляду справи було встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження ВП №64846851 відсутні відомості про те, що АТ КБ «ПриватБанк» повідомляв приватного виконавця Єфіменка Д.О. про те, що картковий рахунок позивачки - НОМЕР_2 , є рахунком із спеціальним режимом використання та на нього здійснюються, в тому числі, і зарахування заробітної плати.
В матеріалах справи відсутні відомості і про звернення особисто позивачки до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з карткового рахунку НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк».
Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів того, що постанова про арешт коштів боржника від 01.04.2021 ВП № 64846851 винесена відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її скасування.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 року по справі № 905/361/19.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги наведені вище висновки, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що ОСОБА_1 у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає наступне.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 вказаного Кодексу).
Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 72- 78, 90, 139, 205, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича (вул.Кирилівська, 172, оф.65, м.Київ, 04073), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» (вул.Окіпної Раїси, буд.8, кв.127, м.Київ, 02002, код ЄДРПОУ 43518172) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева