про залишення позовної заяви без руху
07 червня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/5620/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
01 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати 23.07.2020 пенсіонеру ОСОБА_1 на підставі, в порядку та у розмірі, визначеному Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 23.07.2020 у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого 24.09.2018 на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 по справі № 816/993/18 розміру пенсійних виплат;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити пенсіонеру ОСОБА_1 нарахування та виплату на підставі, в порядку та у розмірі, визначеному Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати донарахованого 11.09.2018 на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 по справі № 816/993/18 розміру пенсії, а саме: за період з 01.01.2016 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.02.2016 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.03.2016 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.04.2016 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.05.2016 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.06.2016 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.07.2016 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.08.2016 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.09.2016 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.10.2016 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.11.2016 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.12.2016 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.01.2017 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.02.2017 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.03.2017 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.04.2017 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.05.2017 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.06.2017 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.07.2017 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.08.2017 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.09.2017 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.10.2017 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.11.2017 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.12.2017 по 23.07.2020 з розміру 1167,93 грн; за період з 01.01.2018 по 23.07.2020 з розміру 2734,87 грн; за період з 01.02.2018 по 23.07.2020 з розміру 2734,87 грн; за період з 01.03.2018 по 23.07.2020 з розміру 2734,87 грн; за період з 01.04.2018 по 23.07.2020 з розміру 2734,87 грн; за період з 01.05.2018 по 23.07.2020 з розміру 2734,87 грн; за період з по 23.07.2020 з розміру 2734,87 грн; за період з 01.07.2018 по 23.07.2020 з розміру 2734,87 грн; за період з 01.08.2018 по 23.07.2020 з розміру 2734,87 грн; за період з 01.09.2018 по 23.07.2020 з розміру 910,62 грн.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У ході з'ясування питання, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, судом встановлено наступне.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частинами першою та другою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізнається або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої цієї статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У поданій позовній заяві позивач просить зобов'язати пенсійний орган нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії, донарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 по справі № 816/993/18 за період з 01.01.2016 по 23.07.2020.
При цьому з даним позовом звернувся до суду лише 28 травня 2021 року (згідно відмітки поштового відділення на конверті).
Відповідно до позовної заяви позивач стверджує, що про порушення своїх прав вона дізнався з листа ПФУ від 29.04.2021 № 1600-0308-8/31945.
З таким твердженням позивача суд не погоджується.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Регулювання спірних правовідносин здійснюється саме вказаним законом, а не як помилково Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як помилково зазначено позивачем.
Враховуючи, що ПФУ виплатило кошти позивачу у липні 2020 року, виплата компенсації мала б здійснюватись у відповідні місяці.
Отримавши на виконання судових рішень суми коштів (пенсії) та не отримавши сум компенсації у відповідні місяці, позивач дізнався, або принаймні повинен був дізнатись (мав таку можливість за умови активної поведінки, зокрема, шляхом звернення із відповідним запитом) про порушення його прав.
Отже, звернувшись у травні 2021 року з позовом про захист прав, порушених у липні 2020 року, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №524/10396/15-а та від 22 листопада 2018 року у справі №607/10010/16-а.
Також, застосування шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом констатовано у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 490/6755/15-а (провадження № К/9901/2689/17).
У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі №805/3881/18-авід 01 грудня 2020 року у справі №807/658/18, від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що "поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."
Також Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі №826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а тощо, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.
Зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання допомоги у належному розмірі у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.
Суд зазначає, що отримання позивачем листа від органу пенсійного фонду у відповідь на його заяву не змінює моменту, коли особа дізналась про порушення своїх прав (отримання разової грошової допомоги у меншому розмірі), а свідчить лише про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у випадку, коли законом встановлений строк для вчинення особою активних дій щодо отримання допомоги.
Враховуючи викладене, причини пропуску строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами, зазначені позивачем у наданих поясненнях, суд вважає неповажними. Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відтак позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.Г. Ясиновський