04 червня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/4254/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Полтавській області від 08.02.2021 №153;
зобов'язати відповідача повернути ОСОБА_1 безпідставно утримані грошові кошти (суму пенсії) з 01.03.2021 під час виконання рішення ГУПФ України в Полтавській області від 08.02.2021 №153 про утримання надміру виплачених сум пенсії.
Позов обґрунтований доводами про те, що у спірних відносинах відсутні зловживання з боку пенсіонера як передумова виникнення переплати суми пенсії, а тому немає підстав для утримання з позивача суми такої переплати.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 28-30/ зазначив, що позивач, отримуючи з 22.06.2010 пенсію за вислугу років, своєчасно не повідомив пенсійний орган про працевлаштування та отримання доходів, внаслідок чого за період з 28.05.2015 по 30.09.2016 виникла переплата у розмірі 10250,73 грн.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Обставини справи
Позивач з 22.06.2010 перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області як отримувач пенсії за вислугу років, що сторони не заперечують.
Залученою до матеріалів справи копією трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджено, що 28.05.2016 позивача призначено на посаду директора закладу об'єднання громадян "Зіньківський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України", а 09.09.2016 звільнено з цієї посади за згодою сторін /а.с. 35-36/.
30.09.2016 ОСОБА_1 подано до пенсійного органу заяву про призупинення виплати пенсії за власним бажанням з 01.10.2016 /а.с. 37/.
Рішенням ГУПФ України в Полтавській області від 08.02.2021 №153 установлено, що внаслідок працевлаштування позивача на посаду, яка дає право на пенсію за вислугу років виникла переплата у розмірі 10250,73 грн, що підлягає поверненню ОСОБА_1 /а.с. 32/.
Не погодившись з цим рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 16 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
У силу положень абзацу першого частини першої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Відповідно до абзацу четвертого частини п'ятої цієї статті, персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
У абзаці другому пункту 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, визначено, що у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.
У відповідності до пункту 2.5 Порядку № 22-1 у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).
За змістом частини першої статті 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Так само, згідно зі статтею 102 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-ХІІ) пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
А відповідно до частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІ, суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Виходячи з предмета цього спору, суд, надаючи правову оцінку спірному рішенню пенсійного органу, перевіряє відповідність такого рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України, а саме - чи прийнято таке рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, мотивуючи рішення про утримання з позивача надміру виплаченої суми пенсії у розмірі 10250,73 грн, відповідач виходив з того, що ОСОБА_1 у період з 28.05.2015 по 09.09.2016 працював на посаді, яка дає право на призначення пенсію за вислугу років, та не повідомив про своє працевлаштування.
Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд виходить з того, що в силу зазначених вище положень статті 50 Закону №1058-IV та статті 103 Закону №1788-ХІІ сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається лише у двох випадках: виплата пенсії внаслідок зловживань з боку пенсіонера та/або подання страхувальником недостовірних відомостей.
Зокрема, якщо після працевлаштування пенсіонер не повідомив про це територіальне управління за місцем проживання і внаслідок цього утворилась переплата пенсійних сум, управління Пенсійного фонду має право прийняти рішення про утримання з пенсії сум переплат в межах 20 відсотків пенсії щомісячно.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №161/3927/17, від 07.10.2019 у справі №555/536/17, від 31.03.2020 у справі №569/14896/16-а, від 30.04.2020 у справі №676/1176/17.
При цьому Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 у справі №676/1176/17 звернув увагу на те, що у пенсійній справі кожного пенсіонера є зобов'язання, відповідно до якого він має обов'язок своєчасно повідомляти органи, що призначають та виплачують пенсію, про прийняття на роботу, звільнення з місця роботи, зміни в складі сім'ї, зміну місця проживання та інші обставини, що можуть вплинути на його пенсійне забезпечення.
Висновки Верховного Суду щодо відсутності підстав для стягнення суми переплати пенсії, наведені у постановах від 21.02.2020 у справі №173/424/17, від 13.06.2019 у справі №489/5805/16-а, від 03.10.2019 у справі №487/3380/16-а, від 11.02.2020 у справі №761/41107/16-а, від 13.11.2019 у справі №639/9467/16-а, сформовані за інших фактичних обставин справи, а тому не враховуються судом під час розгляду цього спору.
При цьому, зокрема, у пунктах 22, 23 постанови Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №489/5805/16-а зазначено, що для цілей застосування статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зловживання пенсіонера є формою умисного протиправного діяння, яке слід доводити відповідними доказами. Тягар доведення зловживання пенсіонера покладається на відповідний орган Пенсійного фонду, який про це стверджує. Відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Так матеріалами справи підтверджено та не спростовано позивачем, що він у період з 28.05.2015 по 09.09.2016, отримуючи пенсію за вислугу років, працевлаштувався, працював на отримував заробітну плату (дохід) на посаді директора закладу об'єднання громадян "Зіньківський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України", яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, не повідомивши про це пенсійний орган.
Внаслідок таких дій позивача виникла переплата з пенсії за вислугу років загалом у розмірі 10250,73 грн (з урахуванням повернутих коштів за жовтень 2016 року та доплати за період з 01.11.2016 по 30.11.2017), що підтверджено розрахунком переплати пенсії від 05.01.2021 /а.с. 12/.
Неповідомлення позивачем про працевлаштування, тобто свідоме невиконання наведених вище вимог закону, що вплинуло на розмір пенсійних виплат, є зловживанням з боку пенсіонера, а тому доводи позивача про відсутність підстав для утримання з нього суми переплати суд визнає безпідставними.
Посилання позивача на те, що рішення про утримання переплати пенсії відповідачем ухвалене більш як через три роки з моменту, коли йому стало відомо про наявність такої переплати (службова записка другого операційного відділу від 27.11.2017 №1049/04.2-62/10) судом відхиляються, адже Закон №1058-IV та Порядок №22-1 не містять обмежень щодо визначення конкретного строку, упродовж якого може бути прийняте відповідне рішення.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на неналежне виконання позивачем свої обов'язків.
При цьому суд враховує, що у рішенні від 08.02.2021 №153 відповідачем допущено описку, а саме - помилково зазначено період, за який утворилась переплата пенсії. Так, відповідачем зазначено період з 01.11.2016 по 30.11.2017, тоді як спірна переплата має місце за період з 28.05.2015 по 30.09.2016, про що зазначено у розрахунку суми переплати пенсії /а.с. 12/.
Однак, така описка, на переконання суду, не є достатньою підставою для визнання протиправним та скасування спірного рішення і задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , адже факт неповідомлення позивачем про наявність обставин, що впливають на виплату пенсії, внаслідок чого утворилась переплата у розмірі 10250,73 грн, про стягнення якої прийнято це рішення, підтверджена документально та не спростована позивачем належними і допустимими доказами.
Зокрема, суд звертає увагу на те, що позивачем у ході розгляду справи не заперечувався ні факт працевлаштування у спірний період, ані факт неповідомлення пенсійного органу про працевлаштування, що є визначальним для висновку про наявність у позивача обов'язку з повернення суми переплати пенсії.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією від 26.04.2021 №36407473-1 /а.с. 20/. Зазначену суму судового збору зараховано до спеціального фонду державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 21/.
Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Кукоба