07 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3861/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
19 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області врахувати при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком трудовий стаж з 20.05.1976 по 01.01.1996 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він має право на отримання пенсії за віком, оскільки на момент звернення до пенсійного органу йому виповнилося 60 років та трудовий стаж становить понад 27 років, як те передбачено статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.25-27/ зазначив, що рішенням Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №2264 від 18.11.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки за результатами перевірки наданих позивачем документів встановлено, що страховий стаж позивача становить 15 років 06 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення такої пенсії (при необхідному страховому стажі 27 років).
У період із 17.05.2021 по 04.06.2021 включно суддя Костенко Г.В. перебувала у відпустці, внаслідок чого дана справа розглянута 07.06.2021.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Новосанжарським РВ УМВС України в Полтавській області 11.12.1996 /а.с.6-7/.
13.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 13.11.2020 про призначення пенсії за віком. До заяви, серед іншого, додав копії: трудової книжки, довідки, видані Новосанжарським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, КП "Центр культури дозвілля" Новосанжарської селищної ради, Новосанжарською районною філією Полтавського обласного центру зайнятості, Приватною агрофірмою "Зоря" та Супротивнобальківською ЗОШ.
Рішенням Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №2264 від 18.11.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку /а.с.13/. Вказане рішення вмотивоване тим, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 15 років 06 місяців 28 днів, якого недостатньо для призначення пенсії.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у призначені пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року /далі - Закон №1058-IV/.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Судовим розглядом встановлено та сторонами визнається, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг пенсійного віку 60 років на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (13.11.2020), а тому для виникнення у нього права на призначення йому пенсії за віком йому необхідна наявність страхового стажу не менше 27 років.
Зі змісту рішення Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №2264 від 18.11.2020 слідує, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку, а саме: страхового стажу 15 років 06 місяців 28 днів недостатньо для призначення пенсії за віком.
Відповідно до протоколу розрахунку стажу для права на пенсію за віком позивачу відмовлено у зарахуванні трудового стажу за час з 20.05.1976 року по 01.11.1996 року.
У позовній заяві позивач зазначає, що в період з 20.05.1976 року по 01.11.1996 року працював кіномеханіком кіноустановки №620 у с.Пасічне, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, а також довідками, виданими КП "Центр культури і дозвілля" Новосанжарської селищної ради.
Вирішуючи питання наявності підстав для врахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, суд виходить з наступного.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною четвертою вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Слід зазначити, що до 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пунктів 23 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про періоди роботи, які внесені в довідки на підставі документів. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.
З аналізу наведених положень вбачається, що страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, а у випадку їх відсутності - встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Зі змісту записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 /а.с.11-12/ слідує, що 20.05.1976 року по 01.11.1996 року позивач працював кіномеханіком кіноустановки в селі Пасічне.
На вимогу суду КП "Центр культури і дозвілля" Новосанжарської селищної ради надало до суду довідку №37/01-06 від 06.05.2021 /а.с.23/ зі змісту якої слідує, що книга наказів про прийняття на роботу за 1976 рік втрачено, а тому надати наказ про прийняття ОСОБА_1 немає можливості. Книгу відомостей про нарахування заробітної плати за 1996 рік втрачено. У відомостях про нарахування заробітної плати за 1990 рік прізвища ОСОБА_1 немає, в книгах наказів про звільнення також немає. ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням з 01.11.1996 року (наказ №54 від 31.10.1996).
Разом з тим, надано довідку про нарахування заробітної плати по роках ОСОБА_1 , який працював кіномеханіком кіноустановки №620 с.Пасічне Новосанжарської районної дирекції кіновідеомережі №37/01-06 від 06.05.2021 /а.с.22/, згідно якої позивачу в періоди: з 1976 року по 1978 ріки, з 1981 року по 1989 рік, з 1991 року по 1995 рік нараховувалась заробітна плата.
Суд зазначає, що у період з 18.10.1978 року по 18.10.19980 року позивач проходив дійсну строкову службу /а.с.29/.
Таким чином, суд доходить висновку, що період роботи позивача на посаді кіномеханіка кіноустановки №620 у с.Пасічне з 20.05.1976 року по 01.11.1996 року підлягає врахуванню до страхового стажу позивача відповідно до записів в його трудовій книжці.
Враховуючи викладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №2264 від 18.11.2020 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.11.2020 з урахуванням висновків суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача щодо не здійснення перерахунку пенсії позивача, суд вважає за можливе на підставі частини восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покласти на відповідача судові витрати позивача повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмір 908,00 грн, а інші судові витрати у справі відсутні, суд, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №2264 від 18.11.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 13.11.2020, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко