07 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/300/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
18.01.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавський області від 09.12.2020 №186 про відмову позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" та Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р (II) 2019;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити з 07.06.2020 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу з розрахунку 90% від загальної суми складових місячної (чинної) заробітної плати, яка визначена у довідці прокуратури Полтавської області від 30.11.2020 №21-733 вих. 20, без обмеження її максимального розміру та без застосування положень постанови КМУ від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду" та Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, з урахуванням раніше поведених виплат;
- встановити судовий контроль.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію за вислугу років, згідно з Законом України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження максимальним розміром. Після прийняття Конституційним Судом України рішень №7-р (ІІ)/2019 від 13.12.2019 та №6-р/2020 від 26.03.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області з заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років. Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області відмовлено позивачу у перерахунку пенсії у зв'язку з недоцільністю, з посиланням на те, що пенсія підлягає перерахунку з 01.10.2020 з урахуванням положень Закону №1697 у розмірі 60% від заробітної плати, з обмеженням суми пенсії до виплати десятьма розмірами прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, що становить 17120,00 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/300/21; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с. 19/.
01.02.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. У наданому відзиві представник відповідача зазначив, що відповідно до частини другої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" пенсія призначається у розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно з частиною п'ятнадцятою статті 86 Закону максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. З урахуванням викладеного, пенсія позивача підлягає перерахунку у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідці Полтавської обласної прокуратури від 30.11.2020 №21-733вих20, з обмеженням суми пенсії до виплати десятьма розмірами прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність /а.с. 22-31/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №560/2120/20 /а.с. 32/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 поновлено провадження у справі №440/300/21 /а.с. 38/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 вирішено перейти до розгляду справи №440/300/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.04.2021 /а.с. 40/.
Протокольною ухвалою суду від 06.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01.06.2021 /а.с. 51/.
З огляду на положення частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу 01.06.2021 не здійснювалося.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури.
Позивачу призначена пенсія за вислугу років у розмірі 90% від суми місячного заробітку згідно з Законом України "Про прокуратуру", що також не заперечується представниками сторін /а.с. 16/.
Полтавською обласною прокуратурою видано довідку від 30.11.2020 №21-733вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, станом на 11.09.2020. Довідка видана відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 та Закону України "Про прокуратуру" /а.с. 28/.
07.12.2020 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 30.11.2020 №21-733вих20 /а.с. 15/.
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 09.12.2020 №186 відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії згідно з поданою довідкою Полтавської обласної прокуратури від 30.11.2020 №21-733вих20 у зв'язку з недоцільністю. У рішенні зазначено, що згідно з заявою від 07.12.2020 пенсія позивача підлягає перерахунку з 01.10.2020 з урахуванням положень Закону №1697: у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідці від 30.11.2020 №21-733вих20, з обмеженням суми пенсії до виплати десятьма розмірами прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, що станом на 01.10.2020 становить 17120,00 грн /а.с. 29/.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).
Частиною першою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
За змістом частини дванадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1 Закону №1789-ХІІ).
До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте, її текст залишився незмінним.
14.10.2014 ухвалено новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), пунктом 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів, статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15.12.2015.
Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (у розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей цього Закону, у тому числі стаття 86, набрали чинності з 15.07.2015.
Так, частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (у первинній редакції) була наступного змісту: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) та частину двадцяту статті 86 Закону №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, починаючи з 01.01.2015 в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру".
Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01.01.2015 делегував Кабінету Міністрів України.
Водночас Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
13.12.2019 Конституційний Суд України за результатами розгляду справи за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII ухвалив Рішення №7-р(II)/2019, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення: частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII до 13.12.2019 (дата ухвалення Рішення КСУ №7-р(ІІ)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом №76-VIII цю первинну редакцію з 01.01.2015 було викладено в новій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України", тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону № 1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15.07.2015).
Тому частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII (у первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі Рішення КСУ №7-р(ІІ)/2019 набрала чинності 13.12.2019 та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати.
Отже, після тривалої перерви (01.01.2015 по 12.12.2019) в Україні з'явилася/набрала чинності норма закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України "Про прокуратуру".
Суд зауважує, що складові і розмір заробітної плати прокурорів визначені статтею 81 Закону №1697-VII. Так, за змістом частини другої статті 81 Закону №1697-VII (у редакції Закону України від 19.09.2019 №113-IX) заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Відповідно до положень частин третьої та четвертої статті 81 Закону №1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.
Пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України було встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами (далі - Закон) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також суд бере до уваги, що частиною другою статті 86 Закону № 1697-VII, чинною на час прийняття спірного рішення, передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
За змістом абзацу 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними згідно із Законами №911-VIII від 24.12.2015, №1774-VIII від 06.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Із системного аналізу викладених норм, суд дійшов висновку, що з 13.12.2019 - дати прийняття Конституційним Судом України Рішення №7-р(II)/2019, особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам і такі пенсії перераховуються з 13.12.2019.
Цей висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.
При цьому, згідно з наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 №414 "Про день початку роботи обласних прокуратур" 11.09.2020 визначено днем початку роботи обласних прокуратур.
Отже, із зазначеної дати здійснюється оплата праці прокурорів обласних прокуратур відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-IV та надаються довідки про заробітну плату для перерахунку пенсій. Перерахунок пенсії прокурорам обласних прокуратур здійснюється з 01.10.2020 на підставі наданих довідок про заробітну плату.
Враховуючи викладене, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону №1697-VII на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 30.11.2020 №21-733вих20. Зважаючи на те, що довідка Полтавської обласної прокуратури від 30.11.2020 №21-733вих20 видана позивачу щодо розміру заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за нормами, чинними станом на 11.09.2020, перерахунок пенсії позивачу підлягає здійсненню з 01.10.2020 (першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії).
Суд звертає увагу на те, що право позивача на перерахунок пенсії на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 30.11.2020 №21-733вих20 не заперечується ГУ ПФУ в Полтавській області у спірному рішенні.
Водночас недоцільність перерахунку пенсії відповідач обґрунтовує тим, що згідно з заявою від 07.12.2020 пенсія позивачу підлягає перерахунку з 01.10.2020, з урахуванням положень Закону №1697: у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідці від 30.11.2020 №21-733вих20, з обмеженням суми заробітної плати сумою, на яку нараховується єдиний внесок та обмеженням суми пенсії до виплати десятьма розмірами прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, що становить 17120,00 грн.
Надаючи правову оцінку доводам ГУ ПФУ в Полтавській області, покладеним в основу спірного рішення, суд виходить з такого.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років згідно з Законом України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ із розрахунку 90% складових заробітної плати.
Частиною другою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Беручи до уваги те, що позивачу пенсія призначена відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ із розрахунку 90% складових заробітної плати до набрання чинності Законом №1697-VІІ, застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України.
Отже, застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ, що стосуються призначення пенсії, є безпідставним, оскільки зазначений закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Суд також акцентує увагу на тому, що частина друга статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ регулює питання саме призначення пенсії, а не її перерахунку. При цьому процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Таким чином, при здійсненні перерахунку пенсії має використовуватись її відсотковий розмір від розміру заробітної плати, встановлений при її призначенні за Законом України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, а не за Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII, оскільки новий закон встановлює відсотковий розмір пенсій для їхнього призначення, а не перерахунку.
Враховуючи зазначене, доводи відповідача про те, що пенсія позивача підлягає перерахунку з 01.10.2020 у розмірі 60% від заробітної плати відповідно до довідки від 30.11.2020 №21-733вих20, є необґрунтованими.
За змістом абзацу 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII (зі змінами, внесеними згідно із Законами №911-VIII від 24.12.2015, №1774-VIII від 06.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
При цьому пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24.12.2015 передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
Також пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011, який є основним законом, встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи те, що позивачу пенсія призначена до набрання чинності Законом №1697-VII, а також Законів №3668-VI від 08.07.2011, №911-VIII від 24.12.2015, №1774-VIII від 06.12.2016, до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії.
Суд наголошує, що у Рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 зазначено, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування потребує також сталого фінансування органів прокуратури, зокрема, належного соціального захисту їх працівників та осіб, які вийшли на пенсію. Потреба у належному соціальному захисті працівників органів прокуратури випливає з характеру покладених на них службових обов'язків у зв'язку з виконанням ними функцій держави, є гарантією незалежності їх діяльності у ефективному судовому захисті прав громадян.
Враховуючи викладене, посилання відповідача на необхідність обмеження пенсії позивача під час її перерахунку максимальним розміром є необґрунтованими.
Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а.
Отже, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 09.12.2020 №186 про відмову в проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, та підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" у теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, у якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, у якій опинився позивач після порушення.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 % від загальної суми складових місячного заробітку з 01.10.2020 на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 30.11.2020 №21-733вих20, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням виплачених сум.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.
Суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору стали протиправні дії відповідача, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 09.12.2020 №186 про відмову у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку з 01.10.2020 на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 30.11.2020 №21-733вих20, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна