07 червня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/436/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В., секретаря судового засідання Сиворакша Т.В., розглянувши у підготовчому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА“ про забезпечення позову від 01.06.2021
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА“
до відповідача: Приватного виробничо-торгівельного підприємства “ЯНА”
про стягнення штрафу 5 009 360,88 грн.
Представники сторін:
Від позивача: Саврук С.М., адвокат.
Від відповідача: Савоста О.Л., адвокат.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА” звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного виробничо-торгівельного підприємства “ЯНА” про стягнення штрафу в розмірі 5009360,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, які виникли на підставі договору поставки №К2006-4402 від 24.06.2020.
Ухвалою від 05.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.06.2021 о 12:00.
03.06.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА“ до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява про забезпечення позову від 01.06.2021, в якій просить суд накласти арешт на все належне Приватному виробничо-торгівельному підприємству "ЯНА" (ідентифікаційний код 31835059; місцезнаходження: 15200, Чернігівська область, Сновський район, місто Сновськ, вулиця Свободи, 141) нерухоме майно, у тому числі картоплесховище 1989 року забудови загальною площею 890,7 кв.м., розташоване за адресою: Чернігівська область, Сновський район, село Старі Боровичі, вулиця Центральна, 44 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1115394474258), рухоме майно та грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, в межах суми позовних вимог та понесених судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" у розмірі 5 169 566,69 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову Приватне підприємство “Дружба-Агро 2010” посилається на те, що як свідчать відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач є власником лише одного об'єкта нерухомого майна - картоплесховища загальною площею 890,7 кв.м, що після отримання від Позивача претензії щодо сплати штрафних санкцій за Договором поставки, відповідач відчужив третій особі - ТОВ "АГРОСТУДЮ ГРУП", яке з 11.03.2021 року змінило назву на ТОВ "АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ" магазин площею 271,1 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у ДРРПНМ: 316482874101), при цьому, з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців вбачається, що єдиним учасником TOB "АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ" є ОСОБА_1 , який одночасно с учасником ПВТП "ЯНА", а директором TOB "АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ" - ОСОБА_2 , який одночасно є керівником Відповідача, тобто TOB "АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ" і ПВТП "ЯНА" є пов'язаними особами. Відтак, вказані обставини свідчать про те, що з метою уникнення можливого примусового виконання своїх зобов'язань щодо сплати на користь TOB "ЛДК УКРАЇНА" штрафних санкцій за Договором поставки Відповідач, отримавши відповідну претензію від Позивача, почав вживати заходи з відчуження майна, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги TOB "ЛДК УКРАЇНА", на користь пов'язаних з ним осіб і такі обставини свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання грошових зобов'язань і дають підстави для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав і інтересів позивача. Крім того позивач зазначив, що згідно інформації отриманої від Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Чернігівській області за ПВТП «Яна» зареєстровано лише 2 транспортні засоби, що згідно відомостей з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що у Відповідача наявний значний обсяг боргових (кредитних) зобов'язань перед ПАТ АК "ПІВДЕННИЙ", з метою забезпечення яких на належне ПВТП "ЯНА" рухоме майно накладено низку обтяжень, що підтверджується доданими до цієї заяви копіями витягів з ДРОРМ, що наявність низки обтяжень щодо рухомого майна Відповідача буде суттєво ускладнювати виконання судового рішення про задоволення позовних вимог TOB "ЛДК УКРАЇНА", оскільки ПАТ АК "ПІВДЕННИЙ", в інтересах якого обтяжено це майно, матиме пріоритет щодо задоволення своїх вимог за рахунок звернення стягнення на це майно в силу норм ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Таким чином, судове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ЛДК Україна» щодо стягнення штрафних санкцій за договором поставки може бути виконане переважно лише за рахунок грошових коштів відповідача, що обліковуються на його банківських рахунках, що з огляду на дію банківської таємниці щодо інформації про рух грошових коштів на банківських рахунках відповідача позивач об'єктивно не може контролювати витрачання ним коштів не для здійснення розрахунків з ним, а також вчинення ПВТП «Яна» інших дій з грошовими коштами, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань перед ТОВ «ЛДК Україна». Отже, наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що Відповідач потенційно не зможе забезпечити виконання судового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "ЛДК УКРАЇНА" щодо стягнення штрафних санкцій частково чи у повному обсязі з огляду на його майновий стан (наявність значних боргових зобов'язань, низки обтяжень майна, відчуження відповідачем належного йому майна пов'язаним особам.
Судом розглянуто заяву про забезпечення позову 07.06.2021 у підготовчому засіданні у перший день після виходу судді Федоренко Ю.В. з відпустки.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА“ про забезпечення позову, суд встановив таке.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
У підготовчому засіданні суд за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, зустрічне забезпечення (п.9 ч.2 ст.182 ГПК України).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вимог ст.74 ГПК України саме заявник повинен надати суду докази про існування обставин, з якими пов'язуються застосування запропонованих ним заходів по забезпеченню позову.
З огляду на положення ст. 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Тобто заявником обов'язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання та інше.
Так, позивач в обґрунтування заяви про забезпечення позову посилається на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначаючи, що ними підтверджено, що відповідач відчужив третій особі майно, яке належало йому на праві приватної власності після отримання претензії щодо сплати штрафних санкцій за договором поставки та просить, у заяві про забезпечення позову, крім іншого, накласти арешт на все рухоме і нерухоме майно відповідача. При цьому позивач зазначає, що судове рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій за договором поставки може бути виконано переважно лише за рахунок грошових коштів відповідача, що обліковуються на його банківських рахунках.
Суд зазначає про відсутність зв'язку між обраним позивачем заходом до забезпечення позову та предметом позовної вимоги у даній справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору, тоді як предметом спору у даній справі є вимога про захист прав та законних інтересів позивача, порушених відповідачем внаслідок неналежного виконання ним зобов'язання із своєчасної поставки товару та сплати у зв'язку з цим штрафних санкцій. А накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно є неспівмірним та не може вважатися адекватним засобом забезпечення позову у даній справі, такі заходи забезпечення позову жодним чином не пов'язані із предметом позову (адже позивачем не заявлялося жодних позовних вимог щодо рухомого або нерухомого майна відповідача).
Що стосується вимоги про накладення арешту на грошові кошти відповідача, що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, то суд зазначає, що до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів на підтвердження того, що грошових коштів наявних на рахунках відповідача недостатньо для забезпечення виконання судового рішення у даній справі у майбутньому.
Посилання ж на наявність значного обсягу боргових (кредитних) зобов'язань перед ПАТ АК «Південний», не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення.
Подібна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №922/2673/18 та від 02.04.2019 у справі №918/702/18.
В статті 6 Господарського кодексу України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.
Суд зазначає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову як накладення арешту на майно чи грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном.
Вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти на рахунках відповідача можуть призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони.
Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд відмовляє в задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА“ про забезпечення позову.
Керуючись ст. 86, 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА“ про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 07.06.2021 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст ухвали складено 07.06.2021.
Суддя Ю.В. Федоренко