79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.06.2021 справа № 914/762/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргінал", м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар трейд плюс", м. Львів
про: стягнення 303157,50грн за договором купівлі-продажу №09/12/2020-2 від 09.12.2020
Суддя У.І. Ділай
Секретар В.Д.Андрусик
За участі представників сторін:
Від позивача: О.С.Кульчицький - адвокат
Від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргінал" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар трейд плюс" про стягнення 323157,50грн за договором купівлі-продажу №09/12/2020-2 від 09.12.2020.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2021, справу №914/762/21 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 31.03.2021 позов залишено без руху.
05.04.2021 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 11.05.2021.
Представник позивача в судовому засіданні 11.05.2021 повідомив про часткову сплату основного боргу та подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 268432,00грн основного боргу; 1146,41 грн 3% річних; 28843,20 грн штрафу; 4735,89 грн пені.
Ухвалою від 11.05.2021 судове засідання відкладено на 01.06.2021.
Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2021 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
У судове засідання 01.06.2021 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Поштові конверти надіслані відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (79037, м.Львів, вул. Земельна, 6). За результатами відомостей з офіційного сайту Укрпошти відправлення (ухвал від 12.04.2021 та від 11.05.2021) вручено адресату особисто.
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасників справи.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
09.12.2020 між сторонами укладено договір купівлі-продажу №09/12/2020-2, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався передати нафтопродукти у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти товар та повністю оплатити його вартість на умовах і протягом строку дії договору.
У п. 3.2. договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний здійснити оплату ціни (вартість) кожної окремої партії товару до поставки наступної партії товару, але не пізніше ніж за три банківських дні з моменту поставки, якщо інше не передбачено у додатках (додаткових угодах) до цього договору та/або у рахунках-фактурах виставлених продавцем. Невиконання цього обов'язку покупцем надає продавцеві право відмовитися від виконання своїх обов'язків за цим договором повністю або частково. Сторони погодили, що покупець може здійснити попередню оплату вартості товару.
Згідно з п. 1.3. договору, факт поставки (передачі у власність) товару в рамках цього Договору підтверджується видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін.
На виконання умов договору позивачем було передано (поставлено) товар на загальну суму 948432,00грн, який частково оплачений в сумі 660000,00грн. залишок заборгованості становить В підтвердження зазначеного боргу до позову долучено копії видаткових накладних: №65 від 25.01.2021, №86 від 29.01.2021, №103 від 04.02.2021 (оригінали оглянуто судом).
Як зазначено в позовній заяві передача товару виконана належним чином, накладні були підписані без зауважень. Однак, отриманий товар відповідачем не оплачений, в результаті утворилась заборгованість в розмірі 288432,00грн.
У порядку досудового врегулювання спору 12.03.2021 позивач направив відповідачу претензію про сплату боргу, яка залишена без відповіді та звдоволення.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору не оплатив позивачу вартості отриманого товару. Відтак, ТзОВ "Маргінал" подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 268432,00грн основного боргу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивач нарахував 1146,41грн 3% річних, а також відповідно до п. 6.2 договору 28843,20грн штрафу та 4735,89грн пені.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір купівлі-продажу №09/12/2020-2 від 09.12.2020, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
За договором купівлі-продажу, відповідно до вимог п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).
Відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості у розмірі 268432,00грн не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Після відкриття провадження відповідач частково оплатив заборгованість в розмірі 20000,00грн.
Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за переданий товар у розмірі 268432,00грн.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1146,41грн 3% річних слід задоволити.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 4735,89грн пені суд зазначає наступне.
За умовами п. 6.2. договору, кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої зобов'язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) Товар або несвоєчасно поставляє замовлену партію товару) за цим договором, повинна сплатити на користь іншої сторони на її вимогу пеню в розмірі 5% (п'ять) відсотків від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми (вартість несвоєчасно поставленої партії товару) за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми/ прострочення поставки).
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми, відповідно до положень п. 6.2 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми пені, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4735,89грн пені слід задоволити.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 28843,20грн штрафу суд зазначає наступне.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Згідно п. 6.2. договору, кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої зобов'язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) Товар або несвоєчасно поставляє замовлену партію товару) за цим договором, повинна сплатити на користь іншої сторони на її вимогу пеню в розмірі 5% (п'ять) відсотків від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми (вартість несвоєчасно поставленої партії товару) за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми/ прострочення поставки), а у випадку прострочення виконання зобов'язання протягом більш як 30 (тридцяти) днів, винна Сторона зобов'язана додатково (крім пені) сплатити на користь протилежної Сторони на її вимогу штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплаченого (непоставленого) Товару.
У випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.
Оскільки, п. 6.2 контракту сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 28843,20грн 10% штрафу.
Судовий збір покладається пропорційно задоволеним вимогам на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар трейд плюс" (79037, м.Львів, вул. Земельна, 6, ідентифікаційний код 41272688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маргінал" (79035, м.Львів, вул. Б.Хмельницького, 176, ідентифікаційний код 43515449) 268432,00грн основного боргу, 28843,20грн штрафу, 1146,41грн 3% річних, 4735,89грн пені, 4547,36грн судового збору.
3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 07.06.2021.
Суддя У.І. Ділай