79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.06.2021 справа № 914/526/21
Господарський суд Львівської області у складі судді О.Д. Запотічняк
за участю секретаря судового засідання А.П. Полянського
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Керівника Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Сапруки Андріана Петровича, Львівська обл., с. Волиця
про стягнення 21 493,35 грн,
за участю представників сторін:
прокурор: Лука Г.В.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Хід розгляду справи.
Керівник Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з позовом до фізичної особи - підприємця Сапруки Андріана Петровича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортом в сумі 21 493,35 грн.
Ухвалою від 05.04.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначив розгляд справи на 18.05.2021.
В судове засідання 18.05.2021 з'явився прокурор у справі, представник позивача та відповідача не з'явились, відтак у зв'язку із першою неявкою сторін в судове засідання, суд відклав розгляд справи на 01.06.2021.
Ухвалою від 01.06.2021 судом проведено зміну найменування Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області на Жовківську окружну прокуратуру Львівської області.
Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
В судовому засіданні 01.06.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Прокурор та позивач посилаються на те, що 19.05.2020р. проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки «MAN» модель 18.226, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу, та встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів осьового навантаження автомобіля.
Зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням нормативно допустимого осьового навантаження (норма 11, фактично 7,24; норма 11, фактично - 12,2), що зафіксовано довідкою №0013368 від 19.05.2020. На підставі зазначеного посадовими особами позивача нараховано відповідачу плату за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові або габаритні параметри якого перевищують нормативні у розмірі 741,15 євро.
Листом від 16.07.2020 Відповідача повідомлено про необхідність здійснення оплати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, однак відповідної оплати станом на час звернення з позовом так і не проведено. Так, Прокурор просить стягнути з Відповідача 21 493,35 грн відповідної оплати за проїзд.
Підставою для звернення прокурора з позовом до суду стало те, що позивач, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, не звернувся до суду за їх захистом.
Правовими підставами позову зазначено норми Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2011, п. 22.5 Правил дорожнього руху, ст. ст. 6, 33, 48 Закону України "Про автомобільні дороги", ст.ст. 16, 22, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України, п. 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, п. 5 ст. 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Правова позиція відповідача.
Позовні вимоги відповідач заперечує в повному обсязі. Зазначив, що у справі №380/5765/20 судом було встановлено, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники, а ФОП Сапрука А.П. у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", так як його транспортний засіб використовувався іншим суб'єктом господарювання, у той час як за ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника, в зв'язку із чим, позивач ( Сапрука А.П. ) не може нести відповідальність за результати його (перевізника) господарської діяльності.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі №380/5765/20, адміністративний позов Сапруки Андріана Петровича до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задоволено у повному обсязі; визнано протиправною та скасовано постанову Управління Укртансбезпеки у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.07.2020 №193620; Львівський окружний адміністративний суд своїм рішенням встановив факт, що зі змісту актів, довідки та розрахунку, складених за результатами перевірки транспортного засобу MAN 18226, реєстраційний номер НОМЕР_1 , неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортних засобів позивача, який відсоток похибки таких ваг, чи проходили вони періодичну повірку (метрологічну атестацію) тощо.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
19 травня 2020 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки «MAN» модель 18.226, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності - ФОП Сапрука Андріану Петровичу, за результатами якої Управлінням встановлено перевищення нормативних вагових параметрів, що зафіксовано довідкою від 19.05.2020 № 0013368 та актом від 19.05.2020 №.
Актом зафіксовано факт перевищення нормативно допустимого осьового навантаження (норма 11, фактично 7,24; норма 11, фактично - 12,2).
За кермом вищезазначеного автомобіля перебував ОСОБА_2 , який підписав акт від 19.05.2020 № 026876 про перевищення транспортим засобом нормативних вагових переметрів та отримав його копію.
Результати габаритно-вагового контролю не оскаржені в установленому законом порядку. Однак, відповідачем було оскаржено до Львівського окружного адміністративного суду протиправність дій Укртрансбезпеки по складенню розрахунку плати за проїзд та постанову про застосування до відповідача адміністративно-господарського штрафу.
Посадові особи Управління діяли на підставі затвердженого графіку проведення рейдових перевірок Управління в період з 18.05.2020 по 24.05.2020, направлення на рейдову перевірку від 14.05.2020 № 000183.
Належність відповідачу на праві власності автомобіля марки «MAN» модель 18.226, реєстраційний номер НОМЕР_1 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Згідно з Розрахунком № 026876 оплати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 18.05.2020 № 4, Відповідачу нараховано 741,51 Євро.
Відповідачем зазначені кошти добровільно не сплачено, а позивачем не вжито належних заходів щодо стягнення вказаної суми, що стало підставою для звернення прокурора із вказаним позовом до суду.
Оцінка суду.
Предметом спору у даній справі є стягнення 21 495,35 грн плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення фактів: правомірності підстав представництва прокурора в суді інтересів держави; порушення відповідачем вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням осьових навантажень; правомірності нарахування позивачем відповідачу плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 741,15 євро.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Одночасно згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 щодо права на звернення прокурора з позовом зазначає, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави (п. 6.34. цієї постанови). У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Прокурор зазначає, що згідно з листом Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.09.20 №66849/18/24-20, Укртрансбезпека категорично стверджує про відсутність повноважень на звернення до суду в якості позивача, при цьому не заперечуючи можливість заявлення прокурором в її інтересах позову. Прокурор вказує, що підставою реалізації представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб'єкта владних повноважень Державної служби України з безпеки на транспорті, тобто нездійснення захисту інтересів держави. Так, на думку прокурора, нездійснення службовими особами Укртрансбезпеки дій, які вони повинні були та могли здійснювати та відсутність обґрунтованих пояснень своєї бездіяльності беззаперечно свідчить про неналежне виконання ними своїх повноважень. У зв'язку з цим, прокурор відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру звернувся з цим позовом до суду для захисту порушених інтересів держави.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.=
Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.
Державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Невжиття компетентним органом - Державною службою України з безпеки на транспорті жодних заходів щодо стягнення з відповідача плати за проїзд протягом тривалого строку, свідчить про бездіяльність цього органу та про належні дії прокурора щодо надання можливості Державній службі України з безпеки на транспорті самостійно захищати інтереси держави, у тому числі у суді, протягом розумного строку, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Несплата відповідачем нарахованої йому плати за проїзд призводить до ненадходження коштів до Державного бюджету України, що порушує інтереси держави.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні із цим позовом.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт, відповідно до ч. 12 ст. 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частини 1 та 4 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 29 Закону України Про дорожній рух передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (Порядок №879), пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306 (Правила №1306). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.
Пунктом 22.5 Правил №1306 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2% подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 18.05.20 по 24.05.20 та графіку щоденної роботи пункту вагового та габаритного контролю на травень 2020 року, встановлені місця перевірки, зокрема на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно - вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на адміністративній території м. Києва та Київської області
У період з 18.05.2020 до 24.05.2020, на підставі направлення на рейдову перевірку Київського міжрегіонального управління від 14.05.20 № 000183, проводилися рейдові перевірки транспортних засобів.
19.05.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки «MAN» модель 18.226, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності - ФОП Сапрука Андріану Петровичу, за результатами якої Управлінням встановлено перевищення нормативних вагових параметрів, що зафіксовано довідкою від 19.05.2020 № 0013368 та актом від 19.05.2020 №.
За результатами проведення габаритно-вагового контролю вищезазначеного автомобіля, посадовими особами Київського міжрегіонального управління складено акт №026876 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 19.05.20, яким зафіксоване перевищенням осьових навантажень, зокрема, нормативно допустиме осьове навантаження становить: 11т, а фактичне: 12,2 т.
Згідно долученої до матеріалів справи копії рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 по справі №380/5765/20, яке набрало законної сили, адміністративний позов Сапруки Андріана Петровича до Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задоволено у повному обсязі; визнано протиправною та скасовано постанову Управління Укртансбезпеки у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.07.2020 №193620, якою до фізичної особи Сапруки А.П. застосований адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн.
У вказаному рішенні судом встановлено, що: « Зі змісту актів, довідки та розрахунку, складених за результатами перевірки транспортного засобу MAN 18226, реєстраційний номер НОМЕР_1 , неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортних засобів позивача, який відсоток похибки таких ваг, чи проходили вони періодичну повірку (метрологічну атестацію) тощо.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.
Відповідно до ч.4 ст. 75 ПІК України, обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи у справі №380/5765/20 щодо неможливості встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане Позивачем при проведенні габаритно-вагового контролю, а також те, що Відповідач у даній справі не є перевізником, та не несе відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яку покладено виключно на автомобільного перевізника, у суду відсутні підстави для стягнення плати за проїзд, заявленої позивачем у даній справі. Відтак суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати.
За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у разі відмови у позові покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 247-252, 327 ГПК України, господарський суд -
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2021.
Суддя О.Д. Запотічняк