просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
07 червня 2021 року м.Харків Справа № 913/318/21
Провадження №33/913/318/21
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши матеріали за позовом Департаменту розвитку, утримання мережі атомобільних доріг області, промисловості, транспорту та зв'язку Луганської обласної державної адміністрації, просп.Центральний, 59, м.Сєвєродонецьк, Луганської області, 93405
до відповіча-1: Служби атомобільних доріг у Луганській області, вул.Гагаріна, 70, м.Сєвєродонецьк, Луганської області, 93400
відповідача-2: Дочірнього підприємства «ШРБУ №100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомольні дороги України», с.Демидів, Вишгородський район, Київська область, 07335
про визнання нікчемними угод про заміну сторони від 28.12.2018 та недійсним договору від 10.12.2018 №11
Департамент розвитку, утримання мережі атомобільних доріг області, промисловості, транспорту та зв'язку Лугнаської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Луганської області із позовом до Служби атомобільних доріг у Луганській області та Дочірнього підприємства «ШРБУ №100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомольні дороги України», в якому просить:
- визнати угоду від 28.12.2018 про заміну сторони по договору підряду від 02.11.2017 на надання послуг (робіт) «ГБК Г.1-218-182:2011 «Ремонт автомобільних доріг загального користування. ДК 021:2015:45233142-6 - Ремонт доріг. Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення СІ31020 Об'їзд смт. Новопсков на ділянці км 0+000-км 2+400 у Луганській області, укладену між Службою автомобільних доріг у Луганській області, Управлінням розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації та ДП «ШРБУ №100» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» нікчемною;
- визнати угоду від 28.12.2018 про заміну сторони по договору підряду №11 від 10.12.2018 на надання послуг (робіт) «ГБН Г.1-218-182:2011 «Ремонт автомобільних доріг загального користування. ДК 021:2015: 45233142-6 - Ремонт доріг. Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення С131020 Об'їзд смт. Новопсков на ділянці км 0+000-км 2+400 у Луганській області, укладену між Службою автомобільних доріг у Луганській області, Управлінням розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації та ДП «ШРБУ №100» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» нікчемною;
- визнати договір підряду № 11 від 10.12.2018 «ГБН Г. 1-218-182:2011 «Ремонт автомобільних доріг загального користування. ДК 021:2015: 45233142- 6 - Ремонт доріг. Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення С131020 Об'їзд смт. Новопсков на ділянці км 0+000-км 2+400 у Луганській області (додаткові послуги)» на суму 2 737 823, 74 грн, укладений між Службою автомобільних доріг у Луганській області та ДП «ШРБУ №100» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» недійсним.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.11.2017 за результатами проведеного електронного аукціону між Службою автомобільних доріг у Луганській області та ДП «ШРБУ №100» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» укладено договір підряду «ГБН Г. 1-218-182:2011 «Ремонт автомобільних доріг загального користування. ДК 021:2015: 45233142-6 - Ремонт доріг. Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення С131020 Об'їзд смт. Новопсков на ділянці км 0+000-км 2+400 у Луганській області» № 14 на суму 12 400 000 грн.
Службою за договором № 14 прийняті виконані роботи на об'єкті згідно актів виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-№3 за липень та вересень 2018 року та здійснено оплату виконаних робіт в повному обсязі. Роботи виконані за договором №14 згідно складених актів виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-№ за грудень 2018 Службою автомобільних доріг у Луганській області не приймались та не оплачувались.
10.12.2018 між Службою автомобільних доріг у Луганській області та ДП «ШРБУ №100» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» також укладено договір підряду №11 «ГБНГ. 1-218-182:2011 «Ремонт автомобільних доріг загального користування. ДК 021:2015:45233142-6 - Ремонт доріг. Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення С131020 Об'їзд смт. Новопсков на ділянці км 0+000-км 2+400 у Луганській області (додаткові послуги)» №11 на СУМУ 2 737 823 грн 74 коп.
28.12.2018 між Службою автомобільних доріг у Луганській області, ДП «ШРБУ №100» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» та Управлінням розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації (в подальшому перейменовано в Департамент розвитку, утримання мережі автомобільних доріг області, промисловості, транспорту та зв'язку Луганської обласної державної адміністрації) укладено угоди про заміни сторони замовника в договорі №14 та №11.
Позивач зазначає, що не проводив закупівлі послуг «ГБН Г. 1-218-182:2011 «Ремонт автомобільних доріг загального користування. ДК 021:2015: 45233142-6 - Ремонт доріг. Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення С131020 Об'їзд смт. Новопсков на ділянці км 0+000-км 2+400 у Луганській області» відповідно Закону, не розміщував жодного документу щодо вказаної закупівлі в електронній системі закупівель Prozorro, позивач не є правонаступником Служби автомобільних доріг у Луганській області, тому не має законних підстав бути замовником та оплачувати такі послуги.
Законодавство у сфері публічних закупівель, зокрема стаття 36 Закону України «Про публічні закупівлі» не передбачає заміну замовника на будь-якій стадії, тому угоди про заміну сторони від 28.12.2018 до договорів підряду №11, №14 є недійсними у зв'язку із їх невідповідністю законодавству.
Крім того, позивач зазначає про те, що за договором підряду №11 від 10.12.2018 строк його дії сторонами було визначено до 31.12.2018. Однак, згідно наявних даних, з'ясованих позивачем (журналі робіт, журналі операційного контролю) остання дата виконання робіт на об'єкті - 15.10.2018, що, за твердженням останнього вказує на те, що на час укладення договору всі роботи на об'єкті були виконані в повномуобсязі, а тому договір має ознаки фіктивності та є недійсним.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2021 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Дослідивши позовні матеріали, суд дійшов висновку, що вони не відповідають вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Згідно вимог п.2 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач зазначає, зокрема місцезнаходження відповідача.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Господарського процессуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) до позовної заяви подаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Частиною 1 ст. 172 ГПК України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч.3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ГПК України.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі “Салов проти України” від 06.09.2005 року).
Як вбачається, у вступній частині позову позивачем зазначено адресу місцезнаходження відповідача-2 - Дочірнього підприємства «ШРБУ №100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомольні дороги України»: вул.Янтарна, 2, м.Київ, 03170,
В якості доказів відправлення відповідачу-2 копії позовної заяви з доданими до неї документами додано лише опис вкладення, з якого вбачається, що позовна заява та всі додатки до неї були також направлені відповідачу-2 на адресу: вул.Янтарна, 2, м.Київ, 03170.
Разом з тим, відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження відповідача-2 на час звернення позивача з позовом (27.05.2021) є інша адреса: с.Демидів, Вишгородський район, Київська область, 07335.
З поданих документів вбачається, що адреса відповідача-2, яку наразі зазначив позивач в позові та направив на неї документи (вул.Янтарна, 2, м.Київ, 03170), була вказана як фактична адреса місцезнаходження в договорі підряду № 11 від 10.12.2018, тобто станом на грудень 2018 року. Підстави вважати, що вказана адреса є актуальною станом на час подання позову в травні 2021 року, та є адресою місцезнаходження відповідача-2, позивачем суду не подано.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року встановлено, що про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
За таких обставин, належним доказом надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу є опис вкладення відправленої поштової кореспонденції з правильним зазначенням адреси місцезнаходження, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засвідчений підписом працівника відділення поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи.
Однак, позивачем в якості доказів відправлення відповідачам копії позовної заяви з доданими до неї документами додано лише описи вкладення, розрахункових документів - (фіскального чеку, накладної або квитанцію) в порушення п.1 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви на підтвердження відправлення її копій іншим учасникам не долучено.
За вказаних обставин, поданий позивачем опис вкладення не може вважатися належним доказом направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу-2 на виконання вимог ч.1 ст. 172 ГПК України.
Положеннями п.п. 5, 8 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги щодо оформлення позовної заяви, зокрема позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; правові підстави позову, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Відповідно до ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про витребування доказів тощо (ч. 3 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Наразі, позивач звертаючись з позовом просить визнати угоду від 28.12.2018 про заміну сторони по договору підряду від 02.11.2017 №14 «ГБН Г.1-218-182:2011 «Ремонт автомобільних доріг загального користування. ДК 021:2015:45233142-6 - Ремонт доріг. Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення СІ31020 Об'їзд смт. Новопсков на ділянці км 0+000-км 2+400 у Луганській області, укладену між Службою автомобільних доріг у Луганській області, Управлінням розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації та ДП «ШРБУ №100» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України», нікчемною.
Однак договір підряду від 02.11.2017 №14, до якого було укладено оспорювану угоду від 28.12.2021 про заміну сторони договору, наразі позивачем взагалі не долучено; підстав щодо неможливості подання вказаного доказу не наведено; клопотання про необхідність витребування доказу згідно ч. 3 ст. 164 ГПК України також не заявлено.
Крім того, як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивач, заявляючи вимоги про визнання нікчемними угод від 28.12.2018 про заміну сторони по договору підряду №14 від 02.11.2017 та №11 від 10.12.2018, у змісті позову зазначає про їх недійсність (розділ 1 позову), а не нікчемність.
Правові підстави позову, нормативно-правове обґрунтування вказаних вимог щодо визнання нікчемними угод від 28.12.2018 про заміну сторони по договорам підряду взагалі не наведені.
Також, в порушення вимог п.5 ч.2 ст.162 ГПК України, заявляючи вимогу про визнання недійсним договору підряду №11 від 10.12.2018, позивачем також не наведено правових підстав, нормативно-правове обґрунтування вказаної вимоги.
У відповідності до положень п.2 ч.1 ст.164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Закон України “Про судовий збір” визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року для працездатних осіб у розмірі 2270 грн 00 коп.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Наразі позивачем заявлено три позовні вимоги немайнового характеру, про: 1) визнання угоди від 28.12.2018 про заміну сторони по договору підряду №14 від 02.11.2017 нікчемною; 2) визнання угоди від 28.12.2018 про заміну сторони по договору підряду №11 від 10.12.2018 нікчемною; 3) визнання договору підряду № 11 від 10.12.2018, укладеного між Службою автомобільних доріг у Луганській області та ДП «ШРБУ №100» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» недійсним.
Отже, у відповідності до вимог п.2 ч. 2 ст. 4, ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір", звертаючись з відповідним позовом позивач мав сплатити судовий збір за кожну немайнову вимогу, що загалом складає 6810 грн 00 коп.
Однак, позивачем, в порушення вимог п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Водночас, Департамент розвитку, утримання мережі автомобільних доріг області, промисловості, транспорту та зв'язку Луганської обласної державної адміністрації, в позові просить відстрочити сплату судового збору, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування на сплату судового збору станом на час подачі позовної заяви.
Розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 статті 8 зазначеного Закону також встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тобто, ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено вичерпний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору.
Відповідна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.
Як вбачається зі змісту вказаної 8 статті Закону, яка є спеціальною для застосування, положення пунктів 1-2, враховуючи, що позивач є юридичною особою, наразі не підлягають застосуванню. Положення пункту 3 ст.8 Закону можуть застосовуватися до юридичної особи за наявності майнового критерію, однак тільки у справах, визначеним цим пунктом.
Судом з'ясовано, що предметом у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому підстави для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору відсутні.
Крім того, наразі позивач, заявляючи відповідне клопотання взагалі не подав жодних доказів, які б свідчили про відсутність бюджетного фінансування, не навів обставин, які б мали виключний характер, та свідчили б про наявність належних підстав для відстрочення сплати судового збору. Також позивачем не надано доказів того, що у останнього буде наявна можливість сплатити судовий збір до ухвалення судового рішення судом у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні правові підстави в розумінні статті 8 Закону України "Про судовий збір" для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (п. 60).
За таких обставин, враховуючи положення ст. 129 Конституції України, відповідно до яких основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, вказане клопотання позивача не підлягає задоволенню.
Зазначене, зокрема відповідає висновкам, викладеним в ухвалах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №911/1418/17, від 27.02.2020 у справі №922/823/19, від 05.03.2020 у справі №907/378/18, від 05.03.2020 у справі №909/1254/14, від 26.03.20520 у справі №922/1584/19, від 21.09.2020 у справі №910/9537/19, від 24.03.2020 у справі №914/1195/19, від 10.04.2020 у справі №562/1941/16-ц, від 07.04.2020 у справі №279/402/20, від 22.04.2020 у справі №910/11025/18; в ухвалах Південно-Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у справі №916/3652/19, Східного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 у справі №913/32/20, від 05.05.2021 у справі №922/1429/19, Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №910/13705/19, від 30.06.2020 у справі №910/18896/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи виявлені недоліки позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху, встановити позивачу строк для усунення недоліків позовного матеріалу.
Керуючись ст.ст.162, 164, 174, 232 - 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання Департаменту розвитку, утримання мережі автомобільних доріг області, промисловості, транспорту та зв'язку Луганської обласної державної адміністрації, викладеного в позовній заяві за вих.№1/19-501 від 27.05.2021, про відстрочення сплати судового збору у справі відмовити.
2. Позовну заяву Департаменту розвитку, утримання мережі автомобільних доріг області, промисловості, транспорту та зв'язку Луганської обласної державної адміністрації до Служби автомобільних доріг у Луганській області та Дочірнього підприємства «ШРБУ №100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомольні дороги України» про визнання нікчемними угод про заміну сторони від 28.12.2018 та недійсним договору від 10.12.2018 №11 - залишити без руху.
3. Встановити Департаменту розвитку, утримання мережі автомобільних доріг області, промисловості, транспорту та зв'язку Луганської обласної державної адміністрації строк для усунення недоліків позовного матеріалу - протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду.
У зазначений строк необхідно подати заяву про усунення недоліків (з доказами направлення її копії іншим учасникам), до якої долучити: 1) належні докази направлення копії позовної заяви від 27.05.2021 №1/19-501 з переліченими додатками до неї відповідачу-1 (фіскальний чек, накладна, квитанція, тощо) та відповідачу-2 на правильну адресу його місцезнаходження (оригінали опису вкладення та розрахункового документу - фіскальний чек, накладна, квитанція, тощо); 2) належним чином засвідчену копію договору підряду № 14 від 02.11.2017; 3) навести нормативно-правове обґрунтування правових підстав заявлених позовних вимог щодо визнання угод від 28.12.2018 про заміну сторони по договорам підряду №11, №14, нікчемними, а також нормативно-правове обґрунтування правових підстав заявленої вимоги про визнання недійсним договору підряду від 10.12.2018 №11; 4) докази сплати судового збору за подання позову на суму 6810 грн 00 коп. за належними реквізитами.
3. Роз'яснити Департаменту розвитку, утримання мережі автомобільних доріг області, промисловості, транспорту та зв'язку Луганської обласної державної адміністрації, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду (ч.3 ст.174 ГПК України); у разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається згідно з ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала підписана 07.06.2021 та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Драгнєвіч