вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1588/21
Суддя Господарського суду Київської області Янюк О.С. перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
31.05.2021 через особистий кабінет в системі «Електронний суд» до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 ) із заявою б/н від 30.05.2021 (вх. №150 від 31.05.2021) про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
Перевіривши подану заяву, суд вважає її такою, що не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) з наступних підстав.
1. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи-підприємця.
На виконання зазначених положень, заявником надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 20.01.2020.
Однак, зазначений витяг не може братись судом до уваги, оскільки заявник звернувся до суду 31.05.2021, тобто, майже через півтора року після отримання відповідних відомостей.
2. Згідно п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, конкретизований список кредиторів із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Так, заявником надано суду конкретизований список кредиторів, проте, останній місить у собі загальну суму грошових вимог відповідних фінансових установ без обов'язкового окремого зазначення суми неустойки (штрафу, пені), у зв'язку із чим відповідний список не може братись судом до уваги як належний доказ виконання п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу.
3. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна.
На виконання зазначених положень Кодексу, заявником надано суду опис майна боржника, проте, останній містить у собі лише посилання на відповідну інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, щодо наявності тих чи інших обтяжень, натомість будь-яких даних, які передбачені п. 4 ч. 3 ст. 116 Кодексу зазначений опис не містить.
4. Згідно п.п. 5, 8 ч. 3 ст. 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
Однак, заявником вказаних вимог не виконано та відповідних документів і відомостей суду не надано.
5. Пунктом 11 ч. 3 ст. 116 Кодексу передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати. До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (ч. 5 ст. 116 Кодексу).
Із змісту поданих декларацій за 2018-2020р.р. вбачається, що останні не містять у собі усіх відомостей щодо членів сім'ї заявника (особа, яка перебуває у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), батька, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки), а отже, заявником не дотримано вимог п. 11 ч. 3 ст. 116 Кодексу.
6. Відповідно до п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, зокрема, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про неплатоспроможність здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом. Заява боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, крім відомостей, передбачених ч. 1 ст. 34, ч. 2 ст. 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією.
Так, із матеріалів заяви вбачається, що заявником у вищевказаному порядку подано суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією - Кравченко Роман Сергійович (свідоцтво №1988 від 22.12.2020).
Згідно п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (ч. 2 ст. 30 Кодексу).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», зокрема, встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 - 2 270,00грн.
Таким чином, авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за три місяці виконання повноважень становить 34 050,00грн (2 270,00*5*3=34 050,00).
Проте, до відповідної заяви не додано доказів здійснення авансування винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому порядку та розмірі.
Водночас, разом із заявою ОСОБА_1 подано клопотання б/н від 24.05.2021 про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому (вх. №13564/21 від 31.05.2021), в якому просить суд звільнити його від сплати винагороди арбітражному керуючому, та включити цю суму винагороди керуючому реструктуризацією до загального боргу боржника із можливістю її першочергового стягнення під час реструктуризації на 60 місяців; або ж включити цю суму винагороди керуючому реструктуризацією за рахунок коштів фонду кредиторів, створеного для оплати винагороди арбітражним керуючим із можливістю першочергової оплати саме з фонду; чи включити цю суму винагороди керуючому реструктуризацією після закінчення відстрочки на умовах передбачених планом реструктуризації (відстрочки), схваленим зборами кредиторів та затвердженим господарським судом - при найпершому працевлаштування на роботу навіть на мінімальну зарплатню.
Підставами для задоволення клопотання зазначає: судовий збір і винагорода арбітражному керуючому надсилається на один і той же розрахунковий рахунок суду, а тому винагорода є ідентичним сплаті судового збору; Кодекс не містить заборони здійснювати оплату арбітражному керуючому за рахунок коштів кредиторів; сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку із виконанням ним повноважень здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав боржника); сплата грошової винагороди відбувається за рахунок кредиторів (пропорційне з кожного), якщо відсутні коштів на рахунках та не сформована ліквідаційна маса; наявністю у боржника можливості укласти угоду із арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реалізацією. Крім того, свою позицію щодо сплати грошової винагороди арбітражному керуючому за рахунок коштів кредиторів, заявник обґрунтовує постановами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16 та від 19.11.2020 у справі №910/726/20.
До того ж, заявником разом із заявою подано клопотання про створення фонду для винагороди арбітражному керуючому б/н від 24.05.2021 (вх. №13563/21 від 31.05.2021).
Розглянувши подані клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Згідно із до ч. 4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Таким чином, грошова винагорода арбітражного керуючого є заробітною платою за виконання ним своїх повноважень.
Разом з цим, суд зазначає, що безоплатна праця забороняється Конституцією України та прирівнюється до рабства, в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та інших міжнародних актів.
Частиною 2 ст. 30 Кодексу встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому у відповідному розмірі в обов'язковому порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ч. 3 ст. 116 Кодексу).
Проаналізувавши зазначені положення, суд дійшов висновку, що обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою ч. 3 ст. 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому.
Посилання заявника на застосування до вимог про авансування винагороди керуючому реструктуризацією аналогії закону щодо звільнення від сплати судового збору суд вважає помилковим та таким, що базується на невірному тлумаченні заявником норм закону.
При цьому, суд зазначає, що обов'язок заявника при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність авансувати на депозитний рахунок суду винагороду керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень однозначно врегульований положеннями Кодексу та до такого обов'язку не підлягають застосуванню положення Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення заявника від авансування (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі № 927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
Твердження заявника про те, що сплата грошової винагороди відбувається за рахунок кредиторів та посилання на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16 суд вважає помилковими, оскільки зазначені заходи вчиняються у справах про банкрутство у виключних випадках та після встановлення відсутності майна у боржника за рахунок якого може бути виплачена грошова винагорода арбітражному керуючому за виконання останнім своїх повноважень.
Ураховуючи зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання заявника про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 30 Кодексу кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
У свою чергу, у відповідності до п. 6 ч. 5 ст. 48, ст. 113, п. 8 ч. 8 ст. 123 Кодексу до компетенції зборів кредиторів належать прийняття рішення про інші питання, передбачені цим Кодексом, у тому числі віднесені до компетенції комітету кредиторів.
Проаналізувавши зазначені положення у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що у справі про неплатоспроможність фізичної особи, збори кредиторів мають право створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Отже, створення відповідного фонду є виключним правом зборів кредиторів, та до компетенції суду прийняття відповідного рішення не відноситься.
Водночас, суд зазначає, що збори кредиторів проводяться на підставі ухвали суду постановленої за результатами попереднього засідання, яке призначається у вставленому Кодексом порядку після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а не на стадії вирішення питання про прийняття відповідної заяви до розгляду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання заявника про створення фонду для винагороди арбітражному керуючому є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що заявник зобов'язаний додати докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому у відповідному розмірі до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, чого останнім, як зазначалось вище, здійснено не було, а відтак, суд дійшов висновку, що заявником не дотримано вимоги п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу.
7. Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником при зверненні до суду не дотримано вимог, встановлених ст. 116 Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 113 Кодексу провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частиною 3 ст. 37 Кодексу господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 174 ГПК України).
Ураховуючи те, що заявником було подано відповідну заяву без дотримання вимог ст. 116 Кодексу, суд вважає за необхідне залишити зазначену заяву без руху та надати ОСОБА_1 час для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 12, 174, 234-235 ГПК України, ст.ст. 2, 30, 37, 113, 116 Кодексу, суд
1. Клопотання ОСОБА_1 б/н від 24.05.2021 (вх. №13564/21 від 31.05.2021) про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому - залишити без задоволення.
2. Клопотання ОСОБА_1 б/н від 24.05.2021 (вх. №13563/21 від 31.05.2021) про створення фонду для авансування грошової винагороди арбітражному керуючому - залишити без задоволення.
3. Заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність б/н від 30.05.2021 (вх. №150 від 31.05.2021) - залишити без руху.
4. Запропонувати заявнику протягом десяти днів з дня отримання ним цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст.116 Кодексу, а саме, надати суду:
витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.05.2021;
конкретизований список кредиторів, оформлений у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу;
опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
інформацію щодо членів сім'ї заявника (особа, яка перебуває у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), батька, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки), або письмові пояснення щодо неможливості її надання;
докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 34 050,00грн. на депозитний рахунок Господарського суду Київської області (реквізити депозитного рахунку суду: назва установи - Господарський суд Київської області; код ЄДРПОУ - 03499945; реєстраційні рахунки (депозитний) - UA578201720355269002000014298; установа банку - ДКСУ місто Київ);
5. У разі невиконання заявником п. 4 зазначеної ухвали у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
6. Звернути увагу заявника на те, що у разі надіслання відповідних документів до суду засобами поштового зв'язку, невідкладно повідомити про це суд на його електронну пошту (inbox@ko.arbitr.gov.ua) із обов'язковим зазначенням штрих-коду поштового відправлення.
7. Інформацію по справі та порядок отримання процесуальних документів учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі Господарського суду Київської області в мережі Інтернет (https://ko.arbitr.gov.ua).
Відповідно до ч. 2 ст.235 ГПК України, ухвала набрала законної сили 07.06.2021 та окремо від рішення оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, яка подається у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Ухвалу підписано 07.06.2021.