вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/156/21
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)
до Комунального підприємства Таращанської районної ради "Таращатепломережа" (09500, Київська обл., м. Тараща, вул. Короленко, буд. 15 А)
про стягнення 539184,60 грн. заборгованості за договором № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р., у тому числі - 374884,79 грн. основного боргу, 91262,75 грн. пені, 35323,50 грн. 3% річних, 37713,56 грн. інфляційних втрат,
секретар судового засідання: Павлюк В.Г.
Представники сторін:
від позивача: Бурзаковська Т.В. (довіреність № 14-52 від 02.02.2021 р., свідоцтво адвоката ПТ № 2179 від 05.09.2018 р.);
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи:
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Таращанської районної ради "Таращатепломережа" (далі - КП "Таращатепломережа", відповідач) про стягнення 539184,60 грн. заборгованості за договором № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р., у тому числі - 374884,79 грн. основного боргу, 91262,75 грн. пені, 35323,50 грн. 3% річних, 37713,56 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання КП "Таращатепломережа" зобов'язань за договором постачання природного газу № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р. в частині своєчасного проведення розрахунків за переданий у власність відповідача природний газ, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 374884,79 грн. основного боргу, 91262,75 грн. пені, 35323,50 грн. 3% річних, 37713,56 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2021 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
29.01.2021 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання № 39/5-805-21 від 29.01.2021 р. (вх. № 2179/21 від 29.01.2021 р.), за змістом якого позивач просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2021 р. було постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.03.2021 р.
Підготовче засідання відкладалось.
17.02.2021 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив б/н від 15.02.2021 р. (вх. № 3764/21 від 17.02.2021 р.), за змістом якого останній не погоджується з даним позовом та вважає його безпідставним. В обґрунтування своєї позиції КП Таращанської районної ради "Таращатепломережа" зазначає, що відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі, оскільки комунальне підприємство не є кінцевим споживачем товару, наданого АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Окрім того, відповідач зазначає, що, купуючи газ у позивача, КП Таращанської районної ради "Таращатепломережа" надає послуги з теплопостачання населенню, і саме від вчасності та повноти розрахунку споживачів з відповідачем залежить вчасність виконання останнім зобов'язань за договором.
При цьому, відповідач, посилаючись на норми ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки, просив суд врахувати становище відповідача, частковий розрахунок з позивачем за поставлений останнім природний газ, рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 в частині джерела отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором за рахунок боржника та відмовити позивачу у задоволенні його позову.
19.02.2021 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив № 39/5-1454-21 від 19.02.2021 р. (вх. № 4086/21 від 19.02.2021 р.), за змістом якої АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вважає, що у відзиві відповідач не навів обґрунтованих підстав, які б спростовували аргументи, викладені у позовній заяві. Окрім того, позивач зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин, а виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема, кінцевих споживачів, або відсутності у боржника прибутку, або відсутності коштів на рахунках.
19.04.2021 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від представника позивача надійшов супровідний лист № 39/5-2971-21 від 19.04.2021 р. (вх. № 9326/21 від 19.04.2021 р.), відповідно до якого АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надає суду завірені цифровим підписом банківські виписки за договором № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р. Окрім того, позивач зазначає, що відповідачем було здійснено оплати 28.12.2020 р. та 10.03.2021 р. за договором № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р., а також повідомляє, що станом на 19.04.2021 р. сума основного боргу за вказаним договором погашена.
У судовому засіданні 06.05.2021 р. представник позивача зазначав про погашення відповідачем суми основного боргу, а також про надання суду всіх наявних у позивача доказів, що мають значення для вирішення спору та про можливість закриття підготовчого провадження; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, передбаченому ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.05.2021 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2021 р.
20.05.2021 р. до господарського суду Київської області від АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшли пояснення № 39/5-3752-21 від 19.05.2021 р. (вх. № 12530/21 від 20.05.2021 р.) щодо здійснення відповідачем переплати, згідно яких позивач повідомляв суд, що відповідачем 10.03.2021 р. було здійснено оплату на рахунок позивача у сумі 300000,00 грн., з яких 288407,88 грн. - оплата за договором № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р.
У судовому засіданні 27.05.2021 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у частині стягнення 91262,75 грн. пені, 35323,50 грн. 3% річних, 37713,56 грн. інфляційних втрат, а також просила врахувати, що відповідачем було погашено суму основного боргу; представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Поряд з цим, у судовому засіданні 27.05.2021 р. представник позивача зазначала, що заявлена до стягнення у даній справі пеня має бути стягнута у повному обсязі, оскільки відсутні підстави для її зменшення на підставі ст. 233 ЦК України. При цьому, представник позивача посилалась на те, що суд при зменшенні має дослідити чи є штрафні санкції надмірно великими, а також повинен врахувати ступінь виконання зобов'язань сторонами. Посилання відповідача на ту обставину, що збитки перевищують неустойку також є безпідставними, оскільки питання збитків судом не досліджувалось, а тягар доказування наявності збитків і їх розмір лягає на ту сторону, яка про них заявляє, отже саме відповідач має довести наявність збитків і що їх розмір перевищує розмір заявленої позивачем до стягнення неустойки. Майновий стан АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" також не є задовільним, у зв'язку з чим судом повинен бути врахований баланс інтересів при вирішенні питання в частині зменшення пені. При цьому, наявність заборгованості контрагентів не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань, передбачених договором, укладеним між позивачем та відповідачем.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
У судовому засіданні 27.05.2021 р. було оголошено вступну та резолютивну частину ухвали про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 288407,88 грн. основного боргу.
У судовому засіданні 27.05.2021 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
05.10.2018 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (на даний час - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») (постачальник) та Комунальним підприємством Таращанської районної ради "Таращатепломережа" (споживач) було укладено договір № 2562/18-БО-17 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами і організаціями (п. 1.2 договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 по 17 жовтня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 5,0 тис. куб. метрів.
Згідно з п. 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
У відповідності з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу на дату укладення становить 9488,64 грн.
Умовами п. 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі - щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 17 жовтня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).
25.10.2018 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП "Таращатепломережа" було укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 п. 2.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 2.1 постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 по 26 жовтня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 20 тис.куб. метрів».
29.10.2018 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП "Таращатепломережа" було укладено додаткову угоду № 2 до договору постачання природного газу № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 2 п. 2.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 2.1 постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 по 31 жовтня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 20 тис.куб. метрів».
Згідно з п. 4 додаткової угоди № 2 п. 12.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 12.1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 31 жовтня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».
05.11.2018 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП "Таращатепломережа" було укладено додаткову угоду № 3 до договору постачання природного газу № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р.
Згідно з п. 3 додаткової угоди № 3 п. 2.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 2.1 постачальник передає споживачу з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року (включно) природний газ обсягом до 45,0 тис.куб. метрів».
У відповідності з п. 5 додаткової угоди № 3 п. 5.2 договору було викладено в наступній редакції: «п. 5.2 ціна за 1000 куб. м газу з 01.11.2018 р. становить 7482,61 грн.».
Згідно з п. 7 додаткової угоди № 3 п. 12.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 12.1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року до 30 листопада 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».
28.11.2018 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП "Таращатепломережа" було укладено додаткову угоду № 4 до договору постачання природного газу № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р.
Згідно з п. 2.1 додаткової угоди № 4 постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) природний газ обсягом 260,077 тис.куб. метрів.
Відповідно до п. 4.2 додаткової угоди № 4 ціна за 1000 куб.м газу становить 7482,61 грн.
Відповідно до п. 5.1 додаткової угоди № 4 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків (п. 5.4 договору).
У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 додаткової угоди № 4).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника, і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
20.03.2019 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП "Таращатепломережа" було укладено додаткову угоду № 6 до договору постачання природного газу № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р.
Згідно з п. 1 додаткової угоди № 6 п. 2.1 договору було викладено в наступній редакції: «п. 2.1 постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) природний газ обсягом до 240,908 тис.куб. метрів».
29.03.2019 р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП "Таращатепломережа" було укладено додаткову угоду № 7 до договору постачання природного газу № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р., відповідно до п. 1 якої сторони погодили наступне: по тексту договору слова Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» замінити на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
На виконання умов договору постачання природного газу № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р., з урахуванням додаткових угод, НАК «Нафтогаз України» було поставлено КП "Таращатепломережа" природний газ на загальну суму 1779122,41 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, у тому числі - від 31.10.2018 р. на суму 95617,02 грн., від 30.11.2018 р. на суму 310640,64 грн., від 31.12.2018 р. на суму 372476,94 грн., від 31.01.2019 р. на суму 386476,91 грн., від 28.02.2019 р. на суму 320906,78 грн., від 31.03.2019 р. на суму 254341,46 грн., від 30.04.2019 р. на суму 38662,66 грн., підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками.
Зазначена обставина сторонами справи не заперечується.
Відповідачем було частково оплачено поставлений НАК «Нафтогаз України» газ, внаслідок чого у КП "Таращатепломережа" утворилась заборгованість в сумі 374884,79 грн., у зв'язку з чим НАК «Нафтогаз України» і звернулась з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
При зверненні з даним позовом до суду, за твердженням позивача, відповідачем не був оплачений на користь позивача природний газ в сумі 374884,79 грн.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем на час прийняття у даній справі рішення було сплачено основний борг за договором постачання природного газу № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р., заявлений до стягнення у даній справі.
Слід зазначити, що пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2018 р. у справі № 905/1584/15, від 19.02.2020 р. у справі № 910/7290/19.
Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що відповідач оплатив основний борг в розмірі 86476,91 грн. (виписка з банківського рахунку позивача за 28.12.2020 р.) до відкриття провадження у даній справі (позовна заява № 39/5-4448-20 від 24.12.2020 р. надійшла до суду 11.01.2021 р., а відправлена на адресу суду була 30.12.2020 р., що вбачається з конверта, долученого до позовної заяви), у зв'язку з чим у цій частині позов задоволенню не підлягає з огляду на відсутність заборгованості відповідача перед позивачем на час відкриття провадження у даній справі.
Поряд з цим, решту заборгованості за договором постачання природного газу № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р. було погашено 10.03.2021 р. згідно платіжного доручення № 937 від 10.03.2021 р., у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2021 р. було закрито провадження у даній справі в частині стягнення 288407,88 грн. основного боргу.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 91262,75 грн. пені, 35323,50 грн. 3% річних та 37713,56 грн. інфляційних втрат, нарахованих за періоди прострочення оплат.
Згадуваним пунктом 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4) встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 91262,75 грн., нарахованій на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо, у тому числі - за період з 27.11.2018 р. до 17.12.2018 р. в сумі 841,69 грн., з 27.12.2018 р. до 10.02.2019 р. в сумі 5989,83 грн., з 26.01.2019 р. до 28.03.2019 р. в сумі 9680,32 грн., з 26.02.2019 р. до 25.08.2019 р. в сумі 27507,34 грн., з 26.03.2019 р. до 25.09.2019 р. в сумі 24751,14 грн., з 26.04.2019 р. до 25.10.2019 р. в сумі 19510,43 грн., з 28.05.2019 р. до 27.11.2019 р. в сумі 2982,00 грн., і він є обґрунтованим та арифметично вірним.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 35323,50 грн. 3% річних та 37713,56 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 35323,56 грн., нарахованій на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо, у тому числі - з 27.11.2018 р. до 17.12.2018 р. в сумі 165,04 грн., з 27.12.2018 р. до 10.02.2019 р. в сумі 1174,48 грн., з 26.01.2019 р. до 28.03.2019 р. в сумі 1898,10 грн., з 26.02.2019 р. до 23.12.2019 р. в сумі 8618,50 грн., з 26.03.2019 р. до 30.11.2020 р. в сумі 9502,83 грн., з 26.04.2019 р. до 30.11.2020 р. в сумі 12210,16 грн., з 28.05.2019 р. до 30.11.2020 р. в сумі 1754,39 грн., і він є обґрунтованим та арифметично вірним.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 37713,56 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу, у тому числі - за січень 2019 року в сумі 3106,41 грн., за лютий 2019 року в сумі 1862,38 грн., за березень 2019 року - листопад 2019 року в сумі 10191,83 грн., за квітень 2019 року - листопад 2020 року в сумі 9149,66 грн., за травень 2019 року - листопад 2020 року в сумі 11878,88 грн., за червень 2019 року - листопад 2020 року в сумі 1524,40 грн., і він є обґрунтованим та арифметично вірним.
Отже, за результатами перевірки судом розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснених позивачем на суми заборгованості, враховуючи заявлені позивачем у позовній заяві періоди прострочення, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними, відповідають умовам договору та нормам законодавства України.
Водночас, як зазначалось вище, відповідач, з посиланням на приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, просив суд при вирішенні спору врахувати таке.
Несвоєчасність виконання зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті за поставлений газ виникла, зважаючи на наступні обставини: відповідач у зв'язку зі специфікою своєї діяльності не є кінцевим споживачем товару, наданого позивачем по договору № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р.; відповідач, купуючи газ у позивача, надає послуги з теплопостачання населенню, і саме від вчасності та повноти розрахунку споживачів з відповідачем і залежить вчасність виконання зобов'язань по договору перед позивачем; відповідач надає послуги з теплопостачання за регульованими тарифами, що встановлюються органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Встановлені тарифи не відповідають дійсним затратам підприємства і тому не покривають витрати підприємства, а держава, в свою чергу, невчасно відшкодовує різницю в тарифах; відповідач не має повноважень здійснити відключення теплопостачання для населення у разі наявності заборгованості. При цьому, зважаючи на вищезазначені обставини, відповідач вживає всіх доступних та можливих заходів для виконання своїх зобов'язань перед НАК «Нафтогаз України», проте, з огляду на невчасність розрахунків споживачів перед відповідачем, несвоєчасність відшкодування державою різниці в тарифах, останній просте був позбавлений можливості своєчасно розрахуватись з позивачем за поставлений природний газ. Окрім цього, позивачем не надано жодних доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань.
У свою чергу, позивач при вирішенні питання щодо стягнення пені просив суд врахувати таке.
У момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.
При цьому, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема, кінцевих споживачів, або відсутність у боржника прибутку, відсутність коштів на рахунках.
Натомість, станом на 01.01.2020 р. торгова дебіторська заборгованість (основним видом діяльності підприємства позивача є продаж газу) перед позивачем з боку споживачів становила 49,533 млрд. грн., і має тенденцію до зростання.
Станом на 31.03.2020 р., відповідно до консолідованого звіту позивача, розмір короткострокових позик складає 41,335 млрд.грн., довгострокових - 7,142 млрд.грн. Всього - 48,477 млрд.грн. (дана інформація є публічно-доступною, повний текст звітності розміщено на офіційному сайті http://www.naftogaz.сom). Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2018/2019, 2019/2020 та 2020/2021 років.
НАК «Нафтогаз України» забезпечує всі галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
Прибуток НАК «Нафтогаз України» отримує від інших видів діяльності, не пов'язаних з постачанням природного газу теплогенеруючим підприємствам та підприємствам, які забезпечують природним газом побутових споживачів. Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2020-2021 р.р. Держава, покладаючи на НАК «Нафтогаз України» спеціальні обов'язки з постачання природного газу, не виконує свої зобов'язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, тим самим спричиняючи збитки.
Крім того, відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо, а відсутність коштів на рахунках, або фінансування не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає відсутніми підстави для застосування приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України з огляду на наступне.
Вказані відповідачем обставини не можуть виступати в якості підстави для зменшення розміру відповідальності за несвоєчасне виконання взятих на себе господарських зобов'язань, оскільки будь-яких доказів на підтвердження неможливості погашення заборгованості перед позивачем через наявність перед відповідачем боргу споживачів за теплопостачання та гаряче водопостачання відповідачем не надано. При цьому, надана відповідачем до відзиву Інформація № 10 від 10.02.2021 р. про заборгованість станом на 01.02.2021 р., де зазначено, що всього по підприємству рахується заборгованість у сумі 468,8 тис.грн., є одностороннім документом КП «Таращатепломережа» та не свідчить про реальний стан платоспроможності відповідача. Будь-яких балансів, звітів, інших доказів щодо майнового стану відповідача матеріали справи не містять.
Поряд з цим, суд відзначає, що за договором постачання природного газу № 2562/18-БО-17 від 05.10.2018 р. природний газ використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, а не населенням.
Матеріали справи також не містять жодних доказів на підтвердження будь-яких намагань відповідача виконати зобов'язання за договором вчасно.
Дослідивши позиції учасників процесу, суд відзначає, що Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно з частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд відзначає, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Суд бере до уваги правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Зменшення суми пені є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем у даній справі не доведено наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 91262,75 грн. пені, 35323,50 грн. 3% річних та 37713,56 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявлених позивачем розмірах.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Таращанської районної ради "Таращатепломережа" (09500, Київська обл., м. Тараща, вул. Короленко, буд. 15 А, код 25296527) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 91262 (дев'яносто одну тисячу двісті шістдесят дві) грн. 75 коп. пені, 35323 (тридцять п'ять тисяч триста двадцять три) грн. 50 коп. 3% річних, 37713 (тридцять сім тисяч сімсот тринадцять) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 2464 (дві тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 50 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 07.06.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна