вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3654/20
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Ворко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд.7, ідентифікаційний код: 05579795)
до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд.74, ідентифікаційний код: 24209740)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, Україна, м. Київ, вул. Серпова 3/14, код ЄДРПОУ: 39817550 );
ОСОБА_1 (адреса-1 : АДРЕСА_1 ; адреса-2 : АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 );
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - не відомо );
Громадська організація «Українське товариство мисливців і рибалок» ( 04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 7-9, код ЄДРПОУ: 00020623 );
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ: 30019801 )
про визнання протиправним та скасування розпорядження
за участю представників сторін:
від позивача - Ласкаржевський В.М. (виписка з ЄДРПОУ), Власенко Д.О. (ордер серія ХС № 143913 );
від відповідача - не з'явились;
від третіх осіб ( ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ) - Власенко С.П. (ордер серія КС №717649);
від третьої особи (Акціонерне товариство «Укртрансгаз») - Баранецька М.Р. (довіреність № 1-2531 від 10.12.2020);
від третіх осіб (Головне управління Держгеокадастру у Київській області; Громадська організація «Українське товариство мисливців і рибалок») - не з'явились.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок (позивач) до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 24.06.2003 № 361.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним розпорядженням, без отримання згоди позивача, вилучено у Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок 0,44 га забудованих земель в адмінмежах мисливсько-рибальської спортивної бази «Вишеньки» на території Вишеньківської сільської ради та надано вказану земельну ділянку для ведення садівництва у постійне користування ДК «Укртрансгаз» НАК Нафтогаз України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28.01.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.01.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 25.02.2021.
23.03.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли пояснення, в яких вони заперечили проти позовних вимог, заявили про застосування строку позовної давності.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.02.2021 відкладено підготовче засідання на 25.03.2021, а також залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Київській області; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; Громадську організація «Українське товариство мисливців і рибалок»; Акціонерне товариство «Укртрансгаз».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.03.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15.04.2021.
15.04.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи - Акціонерного товариства «Укртрансгаз» надійшла заява про застосування строків позовної давності.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.05.2021.
15.04.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення. 19.04.2021 аналогічні письмові пояснення від відповідача надійшли на адресу суду.
05.05.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
12.05.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшов аналогічний відзив на позовну заяву.
12.05.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
В судовому засіданні 27.05.2021, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Учасники справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
27.05.2021 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На підставі рішення виконавчого комітету Київської обласної Ради народних депутатів від 25.09.1989 року № 162 Київській міській організації Українського товариства мисливців і рибалок передано у користування земельну ділянку площею 3,00 га. для будівництва риболовно-спортивної бази. Право користування цією земельною ділянкою підтверджується копією Державного акту на право користування землею, виданого у 1990 році та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 383/1.
25 вересня 2018 року Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства країни про охорону земель - головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель у Баришівському, Бориспільському, Броварському, Згурівському, Переяслав-Хмельницькому, Яготинському районах та Броварах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області видано припис №473-ДК/0060Пр/03/01/-18, відповідно до якого, керівника Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок Ласкаржевського Володимира Миколайовича зобов'язано вжити вичерпних заходів реагування щодо усунення виявлених порушень (вимог п. г ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України) та приведення землекористування у відповідність до вимог земельного законодавства.
Не погоджуючись із Приписом № 473-ДК/0060Пр/03/01/-18, Київська міська організація УТМР звернулася із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Окружного адміністративного суду міста Києва, де ухвалою від 18.10.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 826/16831/18.
09 січня 2019 року на адресу Київської міської організації Українського товариства мисливців і Рибалок надійшли пояснення по справі № 826/16831/18, серед додатків до якого містився текст Розрядження № 361 від 24 червня 2003 року.
Як зазначив позивач, саме 09 січня 2019 року йому стало відомо факт існування оскаржуваного Розпорядження № 361 від 24 червня 2003.
Вказаним розпорядженням у Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок вилучено 0,44 га забудованих земель в адмінмежах мисливсько-рибальської спортивної бази «Вишеньки» на території Вишеньківської сільської ради та надано вказану земельну ділянку для ведення садівництва у постійне користування ДК «Укртрансгаз» НАК Нафтогаз України.
За твердженням позивача, він не надавав згоди на вилучення з користування земельної ділянки розміром 0,44 га, а отже, на думку позивача, Розпорядження № 361 від 24 червня 2003 прийняте з порушенням вимог ст.ст. 141, 149 Земельного кодексу України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 141 ЗК України).
Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч. 1, 2 ст. 149 ЗК України).
Відповідно до ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Пунктом 2 оскаржуваного розпорядження № 361 від 24 червня 2003 відповідачем вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки ДК «Укртрансгаз» НАК Нафтогаз України для садівництва в адміністративних межах Вишенківської сільської ради.
Види документації із землеустрою визначені ст. 25 Закону України «Про землеустрій», зокрема, пунктом д) передбачені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
Згідно зі ст. 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:
завдання на розроблення проекту землеустрою;
пояснювальну записку;
копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);
рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);
письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;
матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;
розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);
акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);
перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
кадастровий план земельної ділянки;
матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);
матеріали погодження проекту землеустрою.
Таким чином, письмова згода землевласника (землекористувача) є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,44 га ДК «Укртрансгаз» НАК Нафтогаз України.
Матеріалами справи не підтверджено, що припинення права користування позивачем земельною ділянкою загальною площею 0,44 га на підставі оскаржуваного розпорядження відбулось без згоди позивача, а також те, що він дізнався про існування такого розпорядження лише 09 січня 2019 року.
Разом з тим, у матеріалах справи наявна копія схеми погодження позивачем вилучення з його користування на користь ДК «Укртрансгаз» НАК Нафтогаз України спірної земельної ділянки.
Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що рішенням органу місцевого самоврядування від 25 квітня 2005 року № 7-46-621 позивачу передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,6685 га., кадастровий номер 3220881300:04:001:1918, яка знаходиться на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області, категорія земель: землі рекреаційного призначення, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-3217944132020 від 09.01.2020 року).
Відтак, ще у 2005 році позивач на підставі вищевказаного рішення набув у приватну власність решту земельної ділянки площею 2,6685 га., яка залишилася після вилучення 0,44 га. на користь ДК «Укртрансгаз».
В подальшому, розпорядженням голови Бориспільської районної державної адміністрації від 29.05.2007 № 855 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо переоформлення права постійного користування земельною ділянкою в довгострокову оренду Київській міській організації Українського товариства мисливців і рибалок під існуючу базу в межах Вишеньківської сільської ради» позивачеві передано в оренду земельну ділянку площею 2,6685 га. Позивачем в ході розгляду справи не заперечено той факт, що замовником вказаної технічної документації була Київська міська організація Українського товариства мисливців і рибалок.
Вищевказані обставини, на думку суду, підтверджують позицію відповідача, щодо належно оформленого добровільного волевиявлення (згоди) позивача на вилучення ділянки, що перебувала в користуванні та в розумінні частини 6 статті 118 Кодексу позивач надав погодження землекористувача, яке є необхідною умовою для вилучення частини ділянки з метою припинення права користування, подальшої передачі її у власність іншій особі та внесення відповідних змін до правовстановлюючих документів, а саме зменшення загальної площі земельної ділянки, що належить Київській міській організації Українського товариства мисливців і рибалок.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як визначено ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до приписів ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Аналізуючи твердження сторін та подані ними докази, керуючись наведеними критеріями доказування, суд дійшов висновку, що зазначені докази надані відповідачем та третіми особами, є більш вірогідними доказами ніж доводи і докази, надані позивачем на їх спростування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову.
Стосовно заяви про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Системний аналіз указаних нормативних приписів дозволяє дійти висновку, що підставою для застосування строку позовної давності є доведений факт порушення законного права або інтересу, що підлягають захисту.
Відсутність підстав для задоволення заявленого у цій справі позову унеможливлює застосування строку позовної давності.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.
Керуючись статями 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.06.2021
Суддя Т.Д. Лилак