вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" червня 2021 р. Справа № 911/1547/21
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Руденка Віктора Дмитровича про забезпечення позову
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія консалдінг-інвест”
про стягнення 198 921,28 гривень
встановив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Руденка Віктора Дмитровича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія консалдінг-інвест” про стягнення 198 921,28 гривень.
Заявлені вимоги обґрунтовано неналежним виконання ТОВ “Компанія Консалдінг-Інвест” грошового зобов'язання по оплаті послу, наданих ФОП Руденком В.Д., як виконавцем, послуг перевезення за договором перевезення вантажу №01/08/2018 від 01.08.2018, що за доводами позивача підтверджується доданими ним до позовної заяви копіями заявок, рахунків, ТТН, актів.
04.06.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Компанія консалдінг-інвест” або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням сум судових витрат згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в розмірі 54 560,82 грн, а всього на загальну суму 253 482,10 грн.
В обґрунтування вказаної вище заяви позивач посилається на те, що раніше відповідачем неодноразово порушувались умови договорів, укладених з іншими перевізниками, що спричинило звернення останніх до суду з метою захисту своїх інтересів.
В розрізі вказаного вище позивач зазначив, що в провадженні судів перебувають справи за позовами до відповідача про стягнення з нього коштів, а з матеріалів виконавчих проваджень слідує, що відповідач повертає борги своїм кредиторам виключно на виконання судових рішень, а не добровільно.
В підтвердження вказаного вище позивач надав витяг про стан розгляду справ, де учасником є Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія консалдінг-інвест”, з офіційного сайту Судової влади України, а також витяг з Реєстру виконавчих проваджень, де боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія консалдінг-інвест”.
Крім того позивач зауважив, що:
- відповідач систематично порушує умови договору та вчиняє бездіяльність у виконанні своїх цивільних та господарських обов'язків, чим завдає суттєвої шкоди правам та охоронюваним законом інтересам позивача;
- під час розгляду Господарським судом міста Києва заяви позивача про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача, останній змінив адресу зареєстрованого місцезнаходження.
З огляду на вказане позивач вважає, що наявні всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі.
Приписами ст. ст. 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З системного аналізу вищевказаних процесуальних приписів слідує, що забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Отже, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Однак заявником не обґрунтовано та доказово не підтверджено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраного ним заходу забезпечення позову -накладення арешту на грошові кошти відповідача, а саме: вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на витрачання/списання коштів з рахунків, у тому числі не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо.
Так, підставою для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути та/або зменшитись, тоді як наведені у заяві припущення позивача про потенційну неможливість відповідачем виконати рішення суду доказово не обґрунтовано.
Доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості перед іншими кредиторами, як і наявність інших справа у провадженні судів та відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з відповідача не є тими обставинами, які свідчить про: вчинення відповідачем навмисних дій, спрямованих на ухилення від виконання грошового зобов'язання, як наслідок - неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, як і не підтверджують такі посилання скрутний фінансовий стан відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №910/14149/19.
Припущення позивача про утруднення виконання виконання рішення, як і обставини, які свідчать про такі утруднення, мають бути обґрунтованим та доказово доведеним, тоді як арешт коштів на рахунках відповідача може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності останнім та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/3836/20.
Наведені ж позивачем обставини та доводи щодо невиконання відповідачем умов договору є спірним предметом дослідження за позовом у даній справі, а тому не є достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову у розумінні ст. 136 ГПК України, як і не можуть бути такими підставами самі лише посилання заявника на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування.
З огляду наведеного, враховуючи доказову необґрунтованість доводів позивача стосовно обставин утруднення виконання рішення суду та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Руденка Віктора Дмитровича про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Руденка Віктора Дмитровича про забезпечення позову відмовити.
Ухвала складена та підписана 07.06.2021, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема